Глава 7

В Державному бюджеті України резервний фонд обов'язко­во передбачено. Рішення щодо необхідності створення резерв­ного фонду місцевого бюджету приймає відповідна рада.

Збалансування доходів і видатків бюджету на стадії плану­вання обумовлює фактичне виконання бюджету. Ідеальний стан бюджетного планування пов'язано зі співпаданням дохідної та видаткової частин бюджету, що є конституційною нормою (див. засади збалансованості бюджету — ст. 95 Конституції України). Але найчастіше такого співпадання не буває й бюд­жетне планування пов'язано з певними відхиленнями, переви­щенням однієї частини бюджету над іншою. Це виражається в дефіциті чи профіциті бюджету. Дефіцит бюджету визначе­но Бюджетним кодексом України як перевищення видатків бюджету над його доходами, тоді як профіцит бюджету є пе­ревищенням доходів бюджету над його видатками (ст. 2 Бюд­жетного кодексу).

Прийняття бюджетів з дефіцитом дозволено виключно в разі наявності обґрунтованих джерел його фінансування. Потрібно враховувати, що прийняття бюджету з дефіцитом передбачає не абсолютну суму дефіциту, а тільки граничну. Тобто, гранич­ний розмір дефіциту передбачає таке перевищення видатків над доходами, під яке є обґрунтовані та дійсні канали покриття. Шляхами обмеження дефіциту є:

1) встановлення граничних розмірів дефіциту;

2) використання механізму зовнішнього державного кредиту;

3) застосування механізму внутрішнього державного кредиту;

4) емісія грошей.

Проте слід враховувати, що якщо перші три шляхи пов'я­зано з ситуацією, коли боржником виступає держава, яка має певні обов'язки, пов'язані з цим, то емісія грошей пере­кладає тягар боротьби з дефіцитом шляхом росту інфляції на громадян.

Поява «профіциту бюджету» в бюджетному законодавстві України — новина, якої не було до прийняття Бюджетного кодексу. Традиційними шляхами подолання профіциту є:

1) відміна окремого податку чи збору або зменшення ставки податку (збору);

2) погашення основної суми боргу;

3) дострокове погашення відсотків за основною сумою боргу.

Поняття бюджету. Бюджетна система України

109

В ч. 2 ст. 14 Бюджетного кодексу відзначено, що профіцит затверджують виключно з метою погашення основної суми бор­гу. Але профіцит бюджету може виникнути й на стадії виконан­ня бюджету, і кошти від нього можуть використовувати ширше.

§ 2. Бюджетна система України

Ст. 2 Закону України «Про бюджетну систему України» в редакції від 29 червня 1995 року, який діяв до прийняття Бюд­жетного кодексу України, визначала поняття бюджетної систе­ми України як поєднання Державного бюджету України, рес­публіканського бюджету Автономної Республіки Крим і місце­вих бюджетів, а також зведеного бюджету з подальшою деталізацією складових зведених бюджетів різного рівня. По­казово, що в ст. З цього ж Закону було закріплено поняття бюджетного устрою як організації і принципів побудови бю­джетної системи, її структури, взаємозв'язку між окремими лан­ками бюджетної системи. Чинне бюджетне законодавство не дає подібного визначення.

Ці положення є відображенням конституційних норм, що містяться в статтях 132 і 133 Конституції України, і визнача­ють засади територіального устрою України, систему адміні­стративно-територіального устрою. Фактично відповідно до ст. 133 Конституції України й побудовано склад бюджетної си­стеми України, яка включає:

1) Державний бюджет України;

2) місцеві бюджети:

а) бюджет Автономної Республіки Крим;

б) обласні бюджети;

в) районні бюджети;

г) бюджети районів у містах;

д) бюджети місцевого самоврядування:

— бюджети територіальних громад сіл;

— бюджети територіальних громад селищ;

— бюджети територіальних громад міст і їх об'єднань. Підставами розмежування бюджетів на місцеві й бюджети

місцевого самоврядування є повноваження певних органів вла­ди щодо їх прийняття та виконання й особливостей формуван­ня дохідної частини. Доходи місцевих бюджетів містять пере-

110