§ 2. Ресурсні платежі

Плата за спеціальне використання природних ресурсів включає:

а) плату з відшкодування витрат на геологорозвідувальні роботи;

б) плату за спеціальне використання прісних водних ресурсів; в) пла­ту за спеціальне використання лісових ресурсів та користування зе­мельними ділянками лісового фонду; г) плату за спеціальне викори­стання надр; д) збір за забруднення навколишнього природного се­редовища. Зазначені платежі є обов'язковими загальнодержавними зборами і стягуються на підставі законів України «Про охорону на­вколишнього природного середовища», «Про систему оподаткуван­ня», «Про державну податкову службу в Україні», «Про підприєм­ства в Україні», «Про підприємництво» та норм спеціального зако­нодавства.

Плата з відшкодування витрат на геологорозвідувальні роботи. Плата з відшкодування витрат на геологорозвідувальні роботи за­проваджується з метою відобразити у собівартості і ціні на добувну продукцію складу витрат на роботи, пов'язані з пошуком і розвід­кою родовищ корисних копалин, а також з метою компенсації ви­датків бюджету.

Відносини у сфері проведення геологорозвідувальних робіт регу­люються Кодексом України про надра та постановами Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» від 12 грудня 1994 р. № 827, «Про затвердження Положення про порядок списання запасів ко­рисних копалин з обліку гірничовидобувного підприємства» від 27 січня 1995 р. № 58, «Про затвердження Положення про порядок надання гірничих відводів» від 27 січня 1995 р. № 59, «Про Порядок передачі розвіданих родовищ корисних копалин для промислового освоєння» від 14 лютого 1995 р. № 114, «Про платежі за користуван­ня надрами» від 2 серпня 1996 р. № 899, «Про затвердження Класифі­кації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр» від 5 травня 1997 р. № 432.

348

Лекція 19

Стягнення плати здійснюється згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку встановлення нор­мативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння» від 29 січня 1999 р. № 115 (зі змінами) та Інструкцією про порядок справляння збору за геоло­горозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету від 23 червня 1999 р. № 105/309'.

Платниками збору за геологорозвідувальні роботи е всі надроко-ристувачі незалежно від форми власності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, які видобувають корисні копалини на розташованих у межах території України, її континентального шель­фу та виключної (морської) економічної зони родовищах:

— раніше розвіданих та переданих у встановленому порядку для промислового освоєння;

— з попередньо оціненими запасами, що за згодою заінтересова­них надрокористувачів передані їм для дослідно-промислової розроб­ки та промислового освоєння.

Об'єктом обчислення збору є обсяг видобутих корисних копа­лин — для нафти, конденсату, газу природного, у тому числі мета­ну вугільних родовищ, торфу, сапропелю, сировини для виготов­лення оптичної та п'єзооптичної продукції, сировини ювелірної і ювелірно-виробної, підземних вод (прісних, мінеральних, термаль­них, промислових), ропи, мінеральних грязей і мулу та обсяг пога­шених у надрах запасів корисних копалин — для інших корисних копалин.

Обсяг погашених запасів корисних копалин визначається як сума обсягів видобутих корисних копалин та фактичних їх втрат у надрах під час видобування, за винятком передбачених протоко­лом Державної комісії по запасах корисних копалин або технічни­ми проектами на розробку родовища втрат корисних копалин в охоронних, бар'єрних ціликах та поблизу неякісне затампонова-них свердловин, за умови погодження їх обсягів з органами дер­жавного гірничого нагляду. Обсяги погашених балансових та поза­балансових запасів корисних копалин і обсяги видобутих корис-

' Інструкція про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету. Затверджена наказом Комітету Украї­ни з питань геології та використання надр та Державної податкової адміністрації України від 23 червня 1999р. № 105/309/Зареєстровано в Мін'юсті України Іблипня 1999 р. за № 474/3767 // Офіційний вісник України. — 1999. — № 29. — С. 207 (з наступними змінами та доповненнями).

Неподаткові доходи в системі державних доходів

349

них копалин визначаються за даними державної статистичної звітності, підтвердженої обліковими матеріалами геолого-маркшей-дерської документації.

Нормативи збору за геологорозвідувальні роботи встановлено окремо для кожного виду корисних копалин чи групи близьких за призначенням корисних копалин у гривнях до одиниці видобутку чи погашення у надрах запасів корисних копалин і визначено у до­датку до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справ­ляння» від 29 січня 1999 р. № 115. Нормативи збору підлягають індек­сації з урахуванням офіційно встановленого та опублікованого індек­су інфляції. Індексація нормативів здійснюється при розрахунку збо­ру за звітний квартал з урахуванням індексу інфляції за останній місяць звітного кварталу.

Порядок обчислення збору. Надрокористувачі самостійно обчис­люють збір за кожний звітний квартал виходячи з обсягів видобу­тих (погашених запасів) корисних копалин, нормативів збору з ура­хуванням індексу інфляції та коефіцієнтів. За четвертий звітний квартал збір обчислюється виходячи з обсягів видобутих (погаше­них запасів) корисних копалин з урахуванням уточнених їх обсягів після закінчення року, нормативів збору з урахуванням індексу інфляції та коефіцієнтів. При видобуванні більше як одного виду корисних копалин збір за геологорозвідувальні роботи обчислюєть­ся за кожен їх вид окремо.

Підставою для застосування коефіцієнтів при обчисленні збору є довідка Комітету України з питань геології та використання надр, копія якої подається надрокористувачем до органів державної по­даткової служби і враховується при обчисленні збору починаючи з того кварталу, в якому її було подано.

Сплата збору. Платники складають розрахунок збору за геолого­розвідувальні роботи щоквартально за встановленою формою і по­дають його протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, органам держав­ної податкової служби за місцезнаходженням родовища корисних копалин. Надрокористувачі сплачують авансові квартальні внески збору до 20 числа третього місяця звітного кварталу і до 20 числа міся­ця, наступного за звітним кварталом, у розмірі однієї третини суми збору, визначеної у попередньому розрахунку. Авансові внески плат-

350

Лекція 19

ник збору обчислює самостійно у розмірі одної третини величини збору, нарахованої за попередній звітний квартал.

Сума збору в повному обсязі, обчислена відповідно до розрахун­ку за звітний (податковий) квартал (з урахуванням фактично внесе­них авансових платежів за цей квартал), сплачується протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання розрахунку збору, тобто протягом 50 календарних днів, на­ступних за останнім календарним днем звітного (податкового) квар­талу, за місцем податкової реєстрації платника. Збір за геологороз­відувальні роботи у повному обсязі зараховується до державного бюджету на рахунок, відкритий відповідно до коду бюджетної кла­сифікації.

Контроль за своєчасністю і повнотою сплати збору за геологороз­відувальні роботи до державного бюджету здійснюють органи дер­жавної податкової служби, а контроль за правильністю обчислення збору — органи державного геологічного контролю та державної податкової служби шляхом проведення перевірок відповідних доку­ментів.

Плата за спеціальне використання прісних водних ресурсів. Відносини у сфері використання водних ресурсів регулюються при­родоохоронним, водним та адміністративним законодавством Украї­ни, утому числі Законом України «Про охорону навколишнього при­родного середовища»1, Водним кодексом України, Кодексом Украї­ни про адміністративні правопорушення, Положенням про Держав­ний комітет України по водному господарству, затвердженим Указом Президента України від 14 липня 2000 р. № 898, постановами Кабі­нету Міністрів України «Про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів викорис­тання ресурсів республіканського значення» від 10 серпня 1992 р. № 459, «Про затвердження нормативів збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідрое­нергетики і водного транспорту» від 18 травня 1999 р. № 836 та низ­кою інших актів.

Справляння плати за спеціальне використання прісних водних ресурсів регулюється постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку справляння збору за спеціальне використан-

1 Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 26 червня 1991 р. № 1268-ХИ (з наступними змінами) // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1991. — № 41. — Ст. 546.

Неподаткові доходи в системі державних доходів______________351

ня водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідро­енергетики і водного транспорту» від 16 серпня 1999 р. № 1494 та затвердженою на його основі Інструкцією1.

Збір за спеціальне використання водних ресурсів справляється за використання води з водних об'єктів, що забрана із застосуван­ням споруд або технічних пристроїв, та скидання в них зворотних вод. Збір за користування водами для потреб гідроенергетики справ­ляється за користування водою, що пропускається через турбіни гідроелектростанцій для вироблення електроенергії, а для підпри­ємств водного транспорту — за користування водою під час експлу­атації водних шляхів вантажними, самохідними, несамохідними та пасажирськими суднами.

Зазначені збори справляються за водні ресурси загальнодержав­ного і місцевого значення. При цьому перелік водних ресурсів місце­вого значення визначають Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України і Державний комітет України по водному господарству і затверджують відповід­ним наказом щодо переліку річок та водойм, віднесених до водних об'єктів місцевого значення.

Платниками зборів є підприємства, установи та організації неза­лежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни — суб'єкти підприємницької діяль­ності, які використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

Водокористувачі, які здійснюють забір води з водного об'єкта або використовують у встановленому законодавством порядку воду, от­риману від інших водокористувачів, мають відповідно дозволи на спеціальне водокористування або договори на поставку води. Водо­користувачам у встановленому порядку затверджуються ліміти ви­користання водних ресурсів. Ліміти затверджуються на річний об­сяг використання водних ресурсів на виробничі та інші потреби до 10 січня, а для зрошуваного землеробства — до 10 березня поточно­го року. Дані про лімітування подаються до податкових органів. Не під-

' Інструкція про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне вико­ристання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенер­гетики і водного транспорту. Затверджена наказом Міністерства фінансів Украї­ни, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки Украї­ни, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної без­пеки від 1 жовтня 1999 р. № 231/539/118/219 / Зареєстровано в Мін'юсті України 19 жовтня 1999 р. за № 711/4004 // Офіційний вісник України. — 1999. -•- № 42. — С. 285 (з наступними змінами та доповненнями).

352

Лекція 19

лягають лімітуванню водні ресурси, що використовуються без вилу­чення їх з водних об'єктів (наприклад, вода, що проходить через тур­біни ГЕС; водні ресурси, якими користується водний транспорт під час експлуатації водних шляхів вантажними, самохідними, несамо­хідними та пасажирськими суднами).

Об'єктом обчислення збору за спеціальне використання водних ресурсів є фактичний обсяг води, який використовують водокорис­тувачі з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачан­ня. Об'єктом обчислення збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту є: обсяг води, пропущений через турбіни гідроелектростанцій; тоннаж (місце) — доба експлуа­тації вантажних самохідних і несамохідних та пасажирських суден.

Нормативи збору за спеціальне використання водних ресурсів встановлено окремо для поверхневих вод, підземних вод. Нормати­ви збору за користування водами для потреб гідроенергетики і вод­ного транспорту встановлено окремо для потреб гідроенергетики і для водного транспорту. Вони наведені в додатках до постанов Кабі­нету Міністрів України від 18 травня 1999 р. № 836 та від 23 липня 1999р. №1341.

Пільги. Згідно з законодавством не справляється збір за викори­стання водних ресурсів, у тому числі за воду, що використовується:

1) для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення, у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та громадян — суб'єктів підприємницької діяльності;

2) для протипожежних потреб; 3) для потреб зовнішнього благоуст­рою територій міст та інших населених пунктів; 4) у шахтах для пи-лозаглушення; 5) за морську воду, крім води з лиманів; 6) за воду, що забирається науково-дослідними установами для наукових дослі­джень у галузі рисосіяння та для виробництва елітного насіння рису; 7) за воду, що втрачена в магістральних та міжгосподарських кана­лах зрошувальних систем; 8) за підземну воду, що вилучається з надр для усунення шкідливої дії вод (забруднення, підтоплення, засолен­ня, заболочення, зсув тощо); 9) за воду, що забирається підприєм­ствами і організаціями для забезпечення випуску молоді цінних про­мислових видів риб та інших водних живих ресурсів у природні во­дойми і водосховища.

Порядок обчислення та сплати зборів. Водокористувачі само­стійно обчислюють суми зборів щоквартально наростаючим підсум­ком з початку року, а за користування водами для потреб водного

Неподаткові доходи в системі державних доходів 353

транспорту — починаючи з першого півріччя. У разі перевищення водокористувачами встановленого річного ліміту використання вод­них ресурсів збір за спеціальне використання водних ресурсів об­числюється і сплачується у п'ятикратному розмірі виходячи з обсягів використаної води понад ліміт, нормативів збору та коефіцієнтів.

Зазначені збори платники сплачують протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання розра­хунку збору за своїм місцем податкової реєстрації (місцем перебу­вання на податковому обліку в органах державної податкової служ­би), тобто протягом 50 календарних днів, наступних за останнім ка­лендарним днем звітного (податкового) кварталу.

При цьому збір за спеціальне використання водних ресурсів місцевого значення та їх понадлімітне використання зараховується платниками за місцем їх податкової реєстрації у розмірі 100 % до бюджетів територіальних громад. Збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту зараховується платни­ками в розмірі 100 % до Державного бюджету України.

Чинним законодавством визначено порядок проведення пере­вірок суб'єктів, що використовують водні ресурси або виконують господарську діяльність у межах водоохоронних зон1.

Перевіряючи діяльність зазначених суб'єктів, зокрема з питань економії та раціонального використання води, уповноважені орга­ни перевіряють:

— наявність дозволів на спеціальне чи орендне водокористуван­ня та стан додержання умов, визначених цими дозволами;

— використання води за призначенням;

— стан додержання встановлених лімітів забору води;

— виконання заходів щодо економного використання водних ре­сурсів;

— організацію системи первинного обліку витрат води. Стан ве­дення журналів обліку води за формами ПОД-11 і ПОД-13, затвер­дженими наказом Держкомстату України 27 липня 1998 р. № 264;

— обладнання водозаборів поверхневих і підземних вод конт­рольно-вимірювальною апаратурою і надійність її роботи;

1 Інструкція про порядок здійснення перевірок суб'єктів, що використовують водні ресурси або виконують господарську діяльність у межах водоохоронних зон. Затверджена наказом Державного комітету України по водному господарству від 29 січня 2001 р. № 22 / Зареєстровано в Мін'юсті України 9 лютого 2001 р. за № 126/5317 // Офіційний вісник України. — 2001. — № 7. — С. 242. .

23 - 3-2751

354

Лекція 19

— наявність спеціальних дозволів (ліцензій) на користування над­рами для розробки родовищ підземних вод;

— наявність проектно-технічної документації на водозабірні спо­руди і водопровідну мережу, актів приймання їх в експлуатацію, по­годження цих документів у встановленому порядку;

— технічний стан водозаборів і водопровідної мережі, дають оцін­ку ступеня зношеності обладнання.

При порушенні норм, встановлених водним законодавством, орга­ни Держводгоспу передають матеріали до органів прокуратури.

Збір за спеціальне використання лісових ресурсів та користу­вання земельними ділянками лісового фонду справляється згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Поряд­ку справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду» від 6 липня 1998 р. № 1012 та затвердженої на його виконання Інструкції1. Відно­сини у сфері використання лісових ресурсів регулюються також спеціальним законодавством2.

Збір за спеціальне використання лісових ресурсів та користуван­ня земельними ділянками лісового фонду є формою реалізації еко-номіко-правових відносин між власником лісових ресурсів та земель­них ділянок лісового фонду в особі держави і лісокористувачами, яким надано в постійне чи тимчасове користування земельні ділян-

1 Інструкція про механізм справляння збору за спеціальне використання лісо­вих ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду. Затвердже­на наказом Державного комітету лісового господарства України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навко­лишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної подат­кової адміністрації України від 15 жовтня 1999 р. № 91/241/129/236/565 / Зареє­стровано в Мін'юсті України 15 листопада 1999 р. за № 785/4078 // Офіційний вісник України. — 1999. — № 46. — С. 131.

2 Зокрема, постановами Кабінету Міністрів України «Про затвердження Сані­тарних правил в лісах України» від 27 липня 1995 р. № 555, «Про затвердження Правил рубок головного користування в лісах України» від 27 липня 1995 р. № 559, «Про затвердження Правил заготівлі живиці в лісах України» від 8 лютого 1996 р. № 185, «Про затвердження Порядку заготівлі другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користувань в лісах України» від 23 квітня 1996 р. № 449, «Про затвердження Правил рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства, та інших рубок» від 16 травня 1996 р. № 535, «Про затвердження такс на деревину лісових порід, що відпускається на пні, і на живицю» від 20 січня 1997 р. № 44, «Про затвердження Правил відпуску деревини на пні в лісах України» від 29 лип­ня 1999 р. № 1378, «Про першочергові заходи щодо створення захисних лісових насаджень на неугіддях та в басейнах річок» від 28 лютого 2001 р. № 189.

І Іеподаткові доходи в системі державних доходів

355

ки лісового фонду, в тому числі на умовах оренди. Збір за спеціальне иикористання лісових ресурсів справляється за лісові ресурси дер­жавного та місцевого значення і зараховується у встановленому співвідношенні до державного або місцевого бюджетів.

Спеціальне використання лісових ресурсів та користування зе­мельними ділянками лісового фонду здійснюються на наданій зе­мельній ділянці лісового фонду суб'єкта господарювання за спе­ціальним дозволом — лісорубним квитком (ордером) або лісовим квитком, у якому зазначаються обсяги (кількість) дозволеної для заготівлі деревини і живиці, їх таксова вартість, строки заготівлі та вивезення. Передача зазначених ордерів третім особам може здійснюватися виключно органом, який видав квиток, на підставі письмових заяв

Лісорубні квитки (ордери) на рубки головного користування та заготівлю живиці видають державні органи лісового господарства на підставі встановлених лімітів (у межах територій та об'єктів при­родно-заповідного фонду, а також рослин, занесених до Червоної книги України, — за погодженням з органами Мінекобезпеки Ук­раїни). Лісорубні квитки (ордери) нарубки, пов'язані з веденням лісо­вого господарства, та інші рубки видають лісогосподарські підприєм­ства за рішенням відповідних органів місцевого самоврядування (у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду — за по­годженням з органами Мінекобезпеки України).

Платниками збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду є юридичні і фізичні особи, яким надано в постійне або тимчасове користування чемельні ділянки лісового фонду. Земельна ділянка лісового фонду може надаватися одному або кільком лісокористувачам для спеціаль­ного використання різних видів лісових ресурсів.

Об'єктом обчислення збору є деревина, що відпускається на пні, живиця, другорядні лісові матеріали, продукти побічного користу-Іісіння та окремі земельні ділянки лісового фонду.

Такси збору за спеціальне використання лісових ресурсів та ко­ристування земельними ділянками лісового фонду наведено у розді­лах до постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 р. № 44. Плата за земельні ділянки, надані на землях лісового фонду, за ви­нятком земельних ділянок, зайнятих сільськогосподарськими угід­дями, виробничими, культурно-побутовими, житловими будинками т<І господарськими будівлями і спорудами, справляється у складі збо-

356

Лекція 19

ру за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду. Плата за земельні ділянки лісового фонду, зайняті сільськогосподарськими угіддями, стягуєть­ся відповідно до ст. 6 Закону України «Про внесення змін і допов­нень до Закону України «Про плату за землю».

Сума збору за спеціальне використання лісових ресурсів та ко­ристування земельними ділянками лісового фонду обчислюється постійними лісокористувачами і проставляється у лісорубних квит­ках (ордерах) та лісових квитках.

Порядок обчислення. Лісокористувачі щокварталу складають розрахунок збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду накопичуваль­ним підсумком з початку року за встановленою формою (додаток 3), що є підставою для взяття їх на облік в органах державної податко­вої служби та нарахування суми збору в особовому рахунку плат­ника. Розрахунок подається органам державної податкової служ­би за місцем адміністративного розташування ділянок лісового фонду протягом 40 календарних днів, наступних за останнім кален­дарним днем звітного (податкового) кварталу, за винятком грома­дян, які отримали ордери на дрібний відпуск деревини чи лісові квитки; підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, ре­лігійних організацій, іноземних юридичних і фізичних осіб, якщо сума збору в лісорубному чи лісовому квитках не перевищує п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; лісокористувачів з іншої області.

Сплата збору. Збір за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду сплачується лісокористувачами щокварталу рівними частинами від суми, що за­значена в дозволі, протягом 10 календарних днів, наступних за ос­таннім днем граничного строку подання розрахунку збору, тобто протягом 50 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, за винятком землекористу­вачів, для яких сума збору не перевищує п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та лісокористувачів з іншої області.

Плата за спеціальне використання надр при видобуванні корис­них копалин.

Надра — це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для гео­логічного вивчення та освоєння. Здійснення видобування корисних

11 еподаткові доходи в системі державних доходів

357

копалин передбачає наявність ліцензій1. Користування надрами є платним. Плата справляється за користування надрами в межах те­риторії України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони у вигляді: 1) платежів за користування надрами; 2) відрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; 3) збору за видачу спеціальних дозволів (ліцензій); 4) акцизного збору. Плата за користування надрами не звільняє користувачів від сплати інших обов'язкових платежів, пе­редбачених законодавчими актами України.

Плата за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин стягується на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження базових нормативів плати за користування над­рами для видобування корисних копалин та Порядку справляння пла­ти за користування надрами для видобування корисних копалин» від 12вересня 1997р. № 1014 та Інструкції про порядок обчислення і справ­ляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин від ЗО грудня 1997 р. (зі змінами та доповненнями)2.

1 Відносини регулюються нормами Закону України «Про державне регулюван­ня видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними», Указу Президента України «Про за­ходи щодо залучення інвестицій для дорозробки нафтових родовищ із важкови-добувними та виснаженими запасами» від 17 червня 1996 р. № 433/96, Кодексу України про надра, постанов Кабінету Міністрів України «Про затвердження пе­реліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» від 12 груд­ня 1994 р. № 827, «Про затвердження Положення про порядок надання гірничих підводів» від 27 січня 1995 р. № 59,»Про Порядок передачі розвіданих родовищ корисних копалин для промислового освоєння» від 14 лютого 1995 р. № 114, «Про платежі за користування надрами» від 2 серпня 1996 р. № 899, «Про затвердження Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр» від 5 травня 1997 р. № 432, «Про затвердження базових нормативів плати за користу­вання надрами для видобування корисних копалин та Порядку справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин» від 12 верес ня 1997 р. № 1014 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 січня 1998 р. № 42 (зі змінами і доповненнями), «Про затвердження диференційованих нормативів плати за користування надрами для видобування мінеральних підземних вод» від 7 березня 2000 р. № 456.

2 Інструкція про порядок обчислення і справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин. Затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміні­страції України, Державного комітету України по геології і використанню надр під ЗО грудня 1997 р- № № 207/472/51/157 / Зареєстровано в Мін'юсті Украши 10 січня 1908 р. за N» 20/2460 // Офіційний вісник України. — 1998. •— № 3. -— С. 370 (:І наступними змінами та доповненнями). '

358

Лекція 19

Платниками є всі суб'єкти підприємницької діяльності незалеж­но від форм власності, які здійснюють видобування корисних копа­лин, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями. Плата за користування надрами для видобування корисних копалин справ­ляється за обсяги погашених у надрах балансових та позабалансо­вих запасів (обсяги видобутих) корисних копалин.

Об'єктом справляння плати є:

— обсяги фактично погашених балансових і позабалансових за­пасів корисних копалин — для вугілля кам'яного, вугілля бурого, металевих корисних копалин, сировини нерудної для металургії, гірничо-хімічної, гірничорудної та будівельної сировини;

— обсяги видобутих корисних копалин — для нафти, конденса­ту, природного газу (у тому числі супутнього при видобуванні наф­ти), підземних вод (термальних, промислових), ропи, мінеральних грязей та мулу;

— обсяги видобутих корисних копалин (крім скидів без викорис­тання) — для мінеральних підземних вод;

— вартість мінеральної сировини чи продукції її первинної пере­робки — для уранової руди, сировини ювелірної (дорогоцінне камі­ння), ювелірно-виробної (напівдорогоцінне каміння), виробної (ви­робне каміння) та облицьовувальних матеріалів.

Нормативи плати встановлюються для кожного виду корисних копалин (групи корисних копалин, близьких за призначенням) як базові або диференційовані залежно від геологічних особливостей та умов експлуатації родовищ. Законодавство передбачає встанов­лення базових та диференційованих нормативів, порядок визначен­ня яких міститься в постановах Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 р. № 1014 та від 7 березня 2000 р. № 456.

Порядок обчислення. Користувачі надр самостійно визначають суму плати та обчислюють її щокварталу накопичувальним підсум­ком з початку року з урахуванням встановлених коефіцієнтів. У разі видобутку корисних копалин та мінеральних підземних вод понад встановлені квоти (ліміти) за видобуті понад квоти (ліміти) корисні копалини плата нараховується в подвійному розмірі. При розробці користувачем надр більше одного виду корисних копалин плата на­раховується за кожний їх вид окремо.

Пільги. На підставі рішень Кабінету Міністрів України до плати за користування надрами може застосовуватися знижка за вичер­пання запасів надр, що надається користувачам надр, які здійсню­ють видобування: дефіцитних корисних копалин при низькій еко-

Иеподаткові доходи в системі державних доходів

359

помічній ефективності розробки родовищ, об'єктивно зумовленій і не пов'язаній з порушенням умов раціонального використання роз­віданих запасів; корисних копалин із залишкових запасів зниженої якості, а також важковидобувних запасів, крім випадків погіршен­ня якості запасів корисних копалин у результаті вибіркового відпра­цювання родовища. У статті 29 Кодексу про надра України містить­ся перелік суб'єктів, які звільняються від зазначеної плати.

Порядок сплати. Плата до бюджетів сплачується за місцезнахо­дженням родовища корисних копалин щокварталу до 20 числа міся­ця, наступного за звітним кварталом, а за видобування корисних копалин у межах континентального шельфу та виключної (морсь­кої) економічної зони — за місцезнаходженням платника.

Плата за користування надрами для видобування корисних копа­лин загальнодержавного значення перераховується платниками в розмірі 40 % до державного бюджету і 60 % — до бюджетів Автоном­ної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя за місце­знаходженням родовища корисних копалин на бюджетні рахунки, відкриті відповідно до кодів бюджетної класифікації України.

Плата за користування надрами для видобування корисних копа­лин місцевого значення перераховується платником до бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя за місцезнаходженням родовища корисних копалин у розмірі 100 % на бюджетний рахунок, відкритий відповідно до коду бюджетної класифікації України.

Нарахована сума плати за обсяги видобутих корисних копалин у межах квот (лімітів) та обсяги втрат у надрах, що не перевищують нормативні, включаються до валових витрат виробництва та обігу, а при перевищенні лімітів — за рахунок прибутку підприємства.

Контроль за додержанням умов користування надрами здійснюють органи державного гірничого нагляду та державного геологічного кон­тролю у встановленому порядку. Контроль за правильним обчислен­ням та перерахуванням до бюджетів плати за користування надрами здійснюється органами державної податкової служби України.

Плата за забруднення навколишнього природного середовища. Ця плата стягується згідно з Законом України «Про охорону навко­лишнього середовища» зі змінами та на підставі відповідних поста­нов Кабінету Міністрів України. Україна гарантує своїм громадянам реалізацію екологічних прав, наданих їм законодавством.

У межах своїх повноважень місцеві ради та спеціально уповнова­жені державні органи управління у галузі охорони навколишнього

360

Лекція 19

природного середовища і використання природних ресурсів зобов'я­зані подавати всебічну допомогу громадянам у здійсненні природо­охоронної діяльності. Порушені права громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища мають бути поновлені, а їх захист здійснюється у судовому порядку відповідно до законодав­ства України.

У межах повноважень місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території, у тому числі здійснюють контроль за додержанням законодавства про охо­рону навколишнього природного середовища; припиняють госпо­дарську діяльність підприємств, установ та організацій місцевого підпорядкування, а також обмежують чи зупиняють (тимчасово) діяльність не підпорядкованих раді підприємств, установ та органі­зацій у разі порушення ними законодавства про охорону навколиш­нього природного середовища.

Підприємства, установи, організації, що забруднюють навко­лишнє природне середовище, підлягають державному обліку та зо­бов'язані безоплатно надавати інформацію органам, що здійснюють охорону навколишнього природного середовища, про обсяги ви­кидів, скидів забруднюючих речовин, використання природних ре­сурсів, виконання завдань з охорони навколишнього природного середовища та іншу інформацію. Ведення екологічних паспортів здійснюється за єдиною для республіки системою, у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Збір стягується з підприємств незалежно від форм власності за:

— викиди стаціонарними джерелами забруднення (обчислюєть­ся платником самостійно на підставі затверджених лімітів, які вста­новлюються терміном на п'ять років) виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів та коригуючих коефіцієнтів;

— викиди пересувними джерелами забруднення (обчислюється платниками самостійно на підставі затверджених нормативів збору та кількості фактично використаного палива конкретного виду);

— скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти.

Сплата збору здійснюється щоквартально до 15 числа місяця, на­ступного за звітним кварталом. Кінцевий розрахунок збору платни­ки подають до державної податкової інспекції в десятиденний термін після надання річної звітності про кількість викидів, скидів, розмі­щення відходів використаного палива. Кінцевий розрахунок збору за підсумками звітного року та сплату збору платники здійснюють до 15 січня.

Неподаткові доходи в системі державних доходів

361