§ 1. Поняття бюджетних повноважень. Зміст інституту бюджетних повноважень

Конституція України встановила, що бюджетна система держави будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу сус­пільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Цією нормою було закладено конституційні засади у визначенні й закріпленні бюджетних повноважень за органами державної влади та місцевого самоврядування. Незалежність у галузі бюджету свідчить про самостійність.

Бюджетним повноваженням держави та територіальних громад, порядку їх реалізації в бюджетному процесі присвячено бюджетне законодавство, норми якого у сукупності становлять бюджетне пра­во — центральну частину фінансового права. Слід зазначити, що в юридичній літературі терміни «бюджетні повноваження» і «бю­джетні права» застосовуються як тотожні, хоч водночас не слід по­єднувати бюджетні права, що належать відповідним органам влади, та інститут бюджетного права, який є складовою фінансового права як галузі права.

Бюджетні повноваження — це права та обов'язки органів дер­жавної влади та місцевого самоврядування у галузі бюджетної діяльності, що визначаються Бюджетним кодексом України, щоріч­ними законами про Державний бюджет, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», іншими законами, рішеннями місцевих рад та локальними атами. Сукупність цих повноважень і положень нормативно-правових актів складає окремий інститут бюджетних прав (повноважень).

Залежно від виду бюджетних правовідносин, у межах яких реалі­зуються бюджетні права їх суб'єктів, бюджетні повноваження поді­ляються на матеріальні і процесуальні. Матеріальні бюджетні по­вноваження визначають зміст прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері функціонування бюджет­ної системи. Процесуальні бюджетні повноваження органів держав­ної влади та місцевого самоврядування — це передбачена законодавством сукупність прав та обов'язків державних та місцевих орга­нів у сфері бюджетного процесу. За суб'єктним складом бюджетні права можуть належати державі в цілому та окремим адміністратив­но-територіальним одиницям.

Бюджетні права можна характеризувати за вертикальним та го­ризонтальним рівнем. Розподіл бюджетних прав по вертикалі (між представницькими та виконавчими органами різного рівня) основа­ний на конституційних нормах, що розмежовують повноваження між органами державної влади і органами місцевого самоврядування та місцевої влади. Розподіл бюджетних прав між представницькими та виконавчими органами одного рівня (по горизонталі) грунтується на конституційних нормах про розподіл компетенції між гілками влади. Бюджетні права можна об'єднати в три групи: повноваження у І чілузі зведеного (консолідованого) бюджету; повноваження у галузі державного бюджету; повноваження у галузі місцевих бюджетів.

І. Повноваження України у галузі зведеного бюджету ґрунтують­ся на необхідності забезпечення єдності бюджетної системи; прове­денні єдиної фінансової, бюджетної, податкової політики; забезпе­ченні суверенітету держави та виконанні інших завдань і функцій держави. Верховна Рада України, яка виступає як повноважний пред­ставник усієї держави, і має закріплені Конституцією України ви­ключні повноваження, що не можуть бути передані будь-якому іншо­му органові, безпосередньо втілює повноваження держави у галузі ІІн-деного бюджету.

І'еалізуючи бюджетні права з метою виконання державних зав-лпіп. і функцій, Верховна Рада України:

встановлює види бюджетів;

порядок і принципи об'єднання їх у бюджетну систему;

Ішзначає види видатків, які включаються до державного і місце-мих Іноджетів;

иизначає склад доходних джерел, з яких до державного і місце­вою оюджетів надходять доходи;

mтановлює загальний порядок і принципи розподілу доходів МІ * ' ні ремими ланками бюджетної системи;

Ік тановлює загальний порядок розподілу видатків між ланка­ми (їм Іджетів різного рівня;

Ісітнерджує бюджетну класифікацію, що забезпечує єдність пміджотної системи;

ж тсіновлює принципи й основні засади організації бюджетно-мі процесу незалежно від рівня його здійснення; ,

— встановлює основні бюджетні повноваження;

— визначає загальну систему заходів щодо збалансування бю­джетів усіх рівнів;

— встановлює порядок складання Державного бюджету України.

II.Для втілення єдиної державної політики, у тому числі у сфері бюджетних відносин, Україна в галузі державного бюджету:

1) має в особі вищих органів влади повноваження з формування, розподілу і використання коштів державного бюджету;

2) реалізує повноваження, що стосуються місцевих бюджетів.

Вищі органи законодавчої і виконавчої влади мають право на ви­значення розміру доходів, закріплених за державним бюджетом у поточному бюджетному періоді; цільового спрямування використан­ня бюджетних асигнувань та їх розмірів; на організацію та здійснен­ня бюджетного процесу; на встановлення межі бюджетного дефіци­ту і розробку заходів на його скорочення; на створення резервних та інших цільових фондів; на прийняття законодавчих актів з регу­лювання усіх питань бюджетного процесу; право на реалізацію усіх стадій бюджетного процесу; на визначення переліку регулюючих доходів для місцевих бюджетів; на уточнення статей доходів і ви­датків державного бюджету в процесі його виконання; на забезпе­чення постійного і всебічного фінансового контролю на всіх стадіях бюджетного процесу; на затвердження звіту про виконання держав­ного бюджету.

До повноважень у галузі держаного бюджету можна також віднес­ти затвердження диференційованих або єдиних нормативів відра­хувань від регулюючих доходів для бюджетів АРК, областей, міст Києва та Севастополя; визначення розміру дотацій вирівнювання, субвенцій та їх цільового призначення для місцевих бюджетів ви­щого рівня; здійснення фінансового контролю у межах повноважень за додержанням органами місцевого самоврядування бюджетного законодавства.

III.В свою чергу бюджетні повноваження органів місцевого са­моврядування реалізуються щодо державного бюджету, власного бюджету і бюджетів нижчого рівня.

Місцеве самоврядування у будь-якій країні неможливе за відсут­ності хоч би однієї з умов: законодавчого забезпечення компетенції органів місцевого самоврядування; належної кількості фінансових ресурсів, необхідних для виконання своїх функцій місцевим само­врядуванням; державної політики підтримки місцевого самовряду­вання через перерозподіл фінансових ресурсів. Кожний орган місце-

вого самоврядування бере участь у здійсненні державних повнова­жень у межах і формах, визначених Конституцією та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Зокрема, вони зо­бов'язані забезпечувати надходження на своїх територіях від загаль­нодержавних податків і зборів та мають право частину з цих надхо­джень залишати у своїх бюджетах у межах, встановлених вищесто­ящим органом влади відповідним рішенням про бюджет на поточ­ний бюджетний період.

У разі неможливості покрити свої поточні видатки за рахунок класних, закріплених і регулюючих доходів, місцеві органи влади мають право на фінансову підтримку у формі дотацій вирівнювання або цільових субвенцій з бюджетів вищестоящих органів влади.

Усі органи місцевого самоврядування мають право на власний Іїюджет, на формування доходної частини та проведення видатко-Іи )ї політики; на резервний фонд та оборотну касову готівку. Обласні І районні органи місцевої влади мають право на складання зведених оюджетів. Сільські, селищні і міські ради мають право на введення місцевих податків і зборів (обласні ради мають право на введення місцевого збору за проїзд по прикордонній області).

Стосовно бюджетів нижчих рівнів органи місцевого самовряду-І її шия мають право затверджувати нормативи відрахувань, визнача­ти джерела доходів, здійснювати фінансову підтримку у формі до-гпцій вирівнювання.