1 Пискотин м. Й. Советское бюджетнеє право. — м.: Юрид. Лит., 1971. — с. 65.

2 Воронова Л. К. Бюджетноправове регулювання в СРСР. — С. 126—128; Хими-чева Н. Й. Правовне основи бюджетного процесса в СССР. — С. 4—6; Бесчерев-ньіх В. В. Компетенция Союза ССР в области бюджета. — М.: Юрид. лит., 1976. — С. 35—37; Ровинский Е. А. Совєтское финансовое право. — С. 130; Cugoposa H. В. Теоретичні основи бюджетного права. — С. 169—171.

нується щорічна робота всіма органами законодавчої і виконавчої влади, що беруть участь у цьому процесі, зі складання, затверджен­ня, виконання бюджету, і щороку це нова робота, бо з розвитком економіки змінюються види, структура та питома вага доходних джерел, зникають одні та з'являються інші цілі, на які спрямовані кошти бюджету. Все це потребує періодичного оновлення бюджету, системи перегляду стану та розмірів його доходів і видатків1. Пози­ція цієї групи фахівців повністю відображає сам зміст бюджетного процесу.

Четверта група фахівців, серед яких В. М. Опарін, поділяє бюджет­ний процес на дві частини: 1) бюджетне планування; 2) виконання бюджету. Бюджетне планування охоплює складання проекту бюдже­ту його розгляд і затвердження. Це серцевина бюджетного процесу — виконується той бюджет, який прийнято. Завдання бюджетного пла­нування визначаються необхідністю вирішення триєдиного завдан­ня формування бюджету: 1) достовірне визначення обсягу та джерел формування доходів бюджету; 2) оптимальний розподіл видатків за окремими групами й галузями; 3) збалансування бюджету2.

Слід зауважити, що бюджетне планування є важливішою скла­довою фінансового планування, підпорядкованою вимогам фінан­сової політики держави. В ході бюджетного планування фінанси ак­тивно впливають на основні економічні та якісні показники держав­них програм розвитку країни та виявлення резервів ефективного ви­користання природних, матеріальних, трудових, фінансових ресурсів.

До принципів бюджетного планування можна віднести: а) регулю­вання бюджетних питань єдиними правовими нормами; б) адресний і цільовий характер спрямування бюджетних коштів; в) безперервність планування річного бюджету; г) стабільність фінансових показників (норм, податкових ставок, кошторисів); д) балансовий метод.

Бюджетне планування включає бюджетний процес як порядок складання і виконання бюджетів різного рівня, його нормативно-ІІравову базу і організаційну основу, а також питання теорії і мето­дологію складання бюджетів країни3. Основи бюджетного планування визначають Конституція України, Бюджетний кодекс, закони України та рішення органів місцевого самоврядування.

1 Сидорова Н. В. Теоретичні основи бюджетного права. — С. 170.

'' Опарін В. М. Фінанси (загальнатеорія). — С. 132—133.

' ФинансьІ. Денежное обращение. Кредит: Учебник для вузов / Л. А. Дробози-ІІл, Л. П. Окунева, Л. Д. Андросова й др., под ред. проф. Л. А. Дробозиной. — М.: ФшмнсьІ, ЮНИТИ, 1997. — С. 208—209.

Досвід інших країн зобов'язує нас розглядати бюджетний процес як нерозривний цілісний процес, що складається з трьох основних моментів: 1) періоду формування проекту бюджету — «до початку бюджетного року»; 2) самого «бюджетного року»; 3) періоду після закінчення «бюджетного року»1. Спочатку відбувається підготовка проекту бюджету органами виконавчої влади та робота органів за­конодавчої влади над бюджетом, потім — виконання бюджету. На завершення — контроль за виконанням бюджету, підбиття підсумків, підготовка звіту про його виконання. Все це має бути чітко врегу­льовано правовими нормами, які закріплюють основні принципи бюджетного процесу, що відповідають принципам бюджетного пра­ва. Закріплення принципів у нормах чинного законодавства надає їм загальнообов'язкового характеру, дає змогу глибше розібратися у їх сутності, проаналізувати їх та цим уникнути суб'єктивного тлу­мачення і застосування.

До завдань, що стоять перед бюджетним процесом, можна відне­сти: максимальне виявлення всіх матеріальних і фінансових резервів з метою створення збалансованого ринку; визначення доходів бю­джету за окремими податками та обов'язковими платежами, а також загального обсягу відповідно до прогнозів і цільових програм соці­ально-економічного розвиту; узгодження бюджету із загальною про­грамою фінансової стабілізації, спрямованої на подолання інфля­ційних тенденцій в економіці та забезпечення стабільності національ­ної грошової одиниці; здійснення бюджетного регулювання з метою збалансування бюджетів різного рівня шляхом перерозподілу дже­рел доходів держави між ними та сферою господарства, економіч­ними регіонами; скорочення та ліквідація бюджетного дефіциту за рахунок економічно виправданих джерел; посилення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, місцевого самовря­дування, юридичних та фізичних осіб.

• Бюджетний кодекс визначає бюджетний процес як регламенто­вану нормами права діяльність, пов'язану зі складанням, розгля­дом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконанням бюджетів, що ста­новлять бюджетну систему України.

1 Маслій Л. П. Правові основи бюджетного процесу (за законодавством Украї­ни та країн з розвинутою економікою): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — К., 1996. — С. 13.

Стадія бюджетного процесу являє собою етап діяльності держа-ІІи чи місцевого органу, внаслідок якого бюджет набуває нових яко-<тей. Як правило, цей етап закінчується прийняттям правового акта.

Бюджетний кодекс (ст. 19) виділяє чотири стадії бюджетного процесу:

1) складання проектів бюджетів;

2) розгляд та прийняття Закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети;

3) виконання бюджету, у тому числі у разі необхідності внесення Імін до Закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві оюджети;

4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийнят­тя рішення щодо нього.

На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюється фінансовий контроль і аудит та оцінка ефективності використання бюджетних коштів. Усі стадії бюджетного процесу грунтуються на правових за-t .Ідах, які повинні гарантувати чітке планування, додержання бю­джетної дисципліни і постійний контроль за виконанням усіх видатків.

Усі стадії бюджетного процесу основані на єдиних принципах організації бюджетної діяльності і мають відповідну правову регла­ментацію. Основними принципами є такі.

• Принцип розподілу повноважень ВРУ, ВРАРК, органів держав-Іюї виконавчої влади, органів місцевого самоврядування. Цей прин­ци п означає, що кожному органові, який бере участь у бюджетному процесі, належить певна компетенція, за межі якої він не може ви­ходити. Втручання інших органів і організацій у процес складання,

ствердження і виконання бюджету не допускається, крім випадків,

І.гшачених у законодавстві.

• Принцип реальності включення показників доходів і видатків. Доходи мають включатися до бюджету за джерелами, видатки — за цільовим призначенням.

• Принцип гласності. Він полягає у тому, що показники бюджету (у тому числі і зведеного) і звіту про його виконання можуть і по-Ішіші оприлюднюватися через засоби масової інформації.

• Принцип наочності, який означає, що відображення показників піоджету у взаємозв'язку із загальноекономічними показниками в VK|><HIMі за її межами відбувається шляхом використання засобів міік< имальної інформативності результатів порівняльного аналізу, ІчгІІмчгння темпів і пропорцій економічного розвитку.

• Принцип ІІорівняльності полягає в систематизації доходів і ви­датків бюджету за певними ознаками, які дають можливість здійсни­ти загальнодержавне і міжнародне зіставлення бюджетних даних.

• Принцип повноти обсягу в бюджеті означає, що до кожного бюджету включаються всі кошти, що направляються з прибутково-видаткової частини.

• Принцип застосування балансового методу спрямований на встановлення правильного співвідношення між доходами і видатка­ми всіх бюджетів, а також між натуральними і фінансовими показ­никами.

З напрямом бюджетного процесу пов'язане й поняття бюджет­ного циклу. Бюджетний цикл охоплює діяльність органів державної влади й місцевого самоврядування починаючи з розробки й складан­ня проекту акта про бюджет, його розгляду і затвердження, вико­нання та закінчуючи складанням, розглядом і затвердженням звітності про виконання відповідного бюджету, тобто бюджетний цикл охоплює всі стадії бюджетного процесу, у тому числі бюджет­ний період, і триває більше двох років. Слід зазначити, що ряд країн має триваліший термін бюджетного циклу. Зокрема, у США він три­ває три роки, оскільки перша стадія (складання проекту бюджету) займає 1,5 року. У ФРН процес складання проекту державного бюд­жету починається за 6 місяців до бюджетного періоду, в Японії — за 7, у Франції — за 14 місяців1.

У ході здійснення окремих етапів діяльності з бюджетом реалізу­ються бюджетні повноваження всіх суб'єктів бюджетних право­відносин. Отже, бюджетний процес є формою здійснення матеріаль­них бюджетних прав, що надані учасникам бюджетного процесу.