Глава 9

ранліинях Державного казначейства України для зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів і дер­жавних цільових фондів; ведення бухгалтерського обліку до­ходів бюджету відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного й місцевих бюджетів, затвердже­ного наказом Державного казначейства України від 28 листопа­да 2000 р. у розрізі кодів бюджетної класифікації доходів і типів операцій; здійснення розподілу платежів до державного бюджету відповідно до нормативів відрахувань, затверджених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, та перерахування за належністю розподілених коштів; здійснення розподілу в розмірах, визначених законодавством, інших пла­тежів, що зараховують до Державного бюджету, та перераху­вання за належністю розподілених коштів; підготовка розра­хункових документів і проведення повернення надмірно або помилково сплачених платежів до бюджету тощо.

Платники податків сплачують платежі до бюджету через установи банків, у яких їх обслуговують. Банк платника пере­раховує грошові кошти через Систему на рахунки, відкриті в обласному управлінні Державного казначейства в розрізі рай­онів і кодів бюджетної класифікації доходів.

Таким чином, усі доходи Держбюджету зараховують безпо­середньо на Єдиний казначейський рахунок, що забезпечує облік бюджетних коштів і посилює контроль за їхнім рухом, дозво­ляє обліковувати фактичну наявність коштів у бюджетах. На­приклад, податки, збори та інші доходи місцевого бюджету за­раховують безпосередньо на рахунок відповідного бюджету, відкритого в територіальному органі Державного казначейства.

Виконання бюджетів за видатками передбачає здійснення цілої низки заходів, оскільки його завжди обмежено фактич­ною наявністю коштів у бюджеті1.

Бюджетний кодекс у ст. 51 встановлює такі стадії виконання Державного бюджету за видатками:

1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюд­жетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису;

1 Порядок касового виконання Державного бюджету за видатками: наказ Державного казначейства України від 22 січня 2001 р. // Офіцій­ний вісник України. — 2001. — № 6. — Ст. 256.

Бюджетний процес

157

2) затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів;

3) взяття бюджетних зобов'язань;

4) отримання товарів, робіт і послуг;

5) здійснення платежів;

6) використання товарів, робіт і послуг на виконання бюд­жетних програм.

Бюджетні розписи є підставою для здійснення асигнувань із бюджетів. Бюджетне асигнування — це повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету. Воно має бути також обов'язково затверджено та є підставою для затвердження кошторисів.

Кошторис є основним плановим документом бюджетної ус­танови, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для Ішконання бюджетною установою своїх функцій і досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджет­них призначень. Порядок складання, розгляду, затвердження та вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ ретель­но встановлено Кабінетом Міністрів України1. Наприклад, про­тягом ЗО календарних днів від дня затвердження розпису кері­вником відповідної вищої установи кошториси, плани асигнувань І плани використання бюджетних коштів має бути затверджено иідповідними посадовими особами бюджетної установи. Кошто­риси розпорядників бюджетних коштів повинні відповідати розпису Державного бюджету. Крім того, розпорядники коштів під час розгляду та затвердження кошторисів і планів асигну-нань мають забезпечити виконання вимог законодавства, не до­пускати включення до кошторисів асигнувань, не підтвердже­них розрахунками й економічним обґрунтуванням.

Після цієї процедури розпорядники бюджетних коштів у межах бюджетних асигнувань, які встановлено кошторисами,

1 Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до ииконання кошторисів бюджетних установ: Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 р. // Офіційний вісник України. — 2002. — N»9. - Ст. 414.

158