3. Умови праці та чинники їх формування

Одним з напрямів організації праці є вдосконалення умов праці. Умови праці - це сукупність чинників зовнішнього середовища, які оточують працівника в процесі виробництва і впливають на його працездатність і продуктивність праці.

Чинники, які визначають умови праці і впливають на здоров'я і працездатність людини, підрозділяють на такі групи:

• Соціально-економічні, які включають законодавчу і нормативно-правову базу, що регламентує умови праці.

• Психофізіологічні чинники, які обумовлені конкретним змістом трудової діяльності, характером праці (фізичне та нервово-психічне навантаження, монотонність, темп і ритм праці).

• Санітарно-гігієнічні умови, які визначають певну зовнішню виробничу середу (температура повітря, шум, вібрація, освітлення тощо), а також санітарно-побутове обслуговування на виробництві.

• Естетичні умови, які сприяють формуванню позитивних емоцій у працівника (архітектурне, конструкторське, мистецьке оформлення інтер’єра, устаткування, оснащення, виробничого одягу тощо).

• Соціально-психологічні чинники, які характеризують взаємовідносини у трудовому колективі та створюють морально-психологічний клімат.

Умови праці можуть бути: оптимальні (при них зберігається здоров'я людини і створюються передумови для підтримки високого рівня працездатності), допустимі (визначають рівень чинників середовища, що не перевищує норми) і шкідливі. Міжнародна організація праці виділяє десять груп чинників виробничого середовища, які впливають на працездатність людини:

1. Фізичне зусилля, яке передбачає пересування або підтримку вантажів, зусилля натиску на предмет праці тощо. Виділяють такі його рівні: незначне, середнє, важке і дуже важке.

2. Нервова напруга визначається складністю розрахунків, високою відповідальністю, інтелектуальним навантаженням, особливими вимогами до точності, небезпекою для життя тощо. Нервова напруга може бути: незначною, середньою і підвищеною.

3. Темп роботи визначає кількість трудових рухів за одиницю часу. Він може бути: помірним, середнім, високим.

4. Робоче положення визначається положенням тіла людини по відношенню до засобів виробництва. Розрізняють: обмежене, незручне, незручно-обмежене і дуже незручне положення.

5. Монотонність роботи полягає в багатократності повторення одноманітних короткочасних операцій. Вона може бути: незначною, середньою і підвищеною.

6. Температура, вогкість, теплове випромінювання в робочій зоні. Виділяють незначну, підвищену (понижену), середню, високу, дуже високу.

7. Забрудненість повітря визначається змістом домішок у повітрі і їх впливом на організм людини. Забрудненість повітря має п'ять ступенів: незначна, середня, підвищена, сильна, дуже сильна.

8. Виробничий шум. Частота шуму визначається в герцах, сила шуму - в децибелах. Розрізняють: помірний, підвищений і сильний шум.

9. Вібрація, обертання, поштовхи на робочому місці можуть бути підвищені, сильні, дуже сильні.

10. Освітленість у робочій зоні визначається в люксі, має рівні: недостатня, погана або сліпуча.

Загальний рівень санітарно-гігієнічних умов праці розраховують за формулою середньою геометричною з часткових коефіцієнтів умов праці:

.

Часткові коефіцієнти умов праці, що характеризують рівень праці, освітленості (температуру повітря, рівень шуму тощо), розраховують як відношення фактичного рівня до норми (якщо факт не перевищує норму) і навпаки: норми до факту (якщо факт перевищує норму). Норми умов праці звичайно представлені в певних межах, тому, якщо фактичний рівень нижче за норму, то необхідно факт порівнювати з нижньою межею норми, а якщо навпаки, то тоді - верхню межу норми порівнювати з фактом.

Вищезазначені чинники виробничого середовища впливають на працездатність працівника і на стан його здоров'я. Метою наукової організації праці є зменшення ступеня небезпечного впливу умов праці на людський організм, створення умов для збереження працездатності робітника і стабільно високого рівня продуктивності праці.

Створення на робочих місцях нормальних умов праці повинно проводитися за такими напрямами:

- упровадження у виробництво нової техніки, яка забезпечує збереження здоров'я людини;

- упровадження нових прогресивних технологій, які сприяють виведенню людей з шкідливих робочих зон;

- упровадження сучасних засобів техніки безпеки, які забезпечують запобігання виробничого травматизму;

- проведення організаційних, психофізіологічних і соціальних заходів щодо оздоровлення виробничого середовища;

- забезпечення санітарно-гігієнічних умов, які б запобігали професійним захворюванням;

- поліпшення естетичних умов виробництва на основі впровадження художніх елементів, які позитивно впливають на самопочуття працівника і на підвищення результативності його праці тощо.

В Україні розроблені державні міжгалузеві нормативні акти з охорони праці - це правила, стандарти, норми, положення, інструкції і інші документи, яким надано право законодавчих норм, обов'язкових для виконання.

Розробка і ухвалення нових, перегляд і відміна чинних міжгалузевих і галузевих нормативних актів по охороні праці здійснюються органами державного нагляду за охороною праці за участю інших державних органів і професійних союзів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності в нормативних актах про охорону праці вимог щодо забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на певних роботах власник або уповноважений їм орган зобов'язані застосовувати злагоджених з органами державного нагляду за охороною праці заходів, що забезпечать безпеку працівників.

Для проведення заходів щодо поліпшення умов праці виділяються в установленому порядку кошти і необхідні матеріали. Витрачати ці засоби і матеріали на інші цілі забороняється. Порядок використання цих засобів і матеріалів визначається в колективних договорах.

Трудові колективи контролюють використання засобів, призначених на охорону праці.

Середній рівень організації праці визначають за формулою:

Поліпшення рівня організації праці призводить:

- до зростання продуктивності праці, яку у відносній формі розраховують за формулою:

Де: -середній рівень організації праці відповідно до та після покращення.

- до економії чисельності робітників, яку відносній формі розраховують за формулою:

.