Розв’язок

; ;

Норма виробітку - це обсяг роботи (кількість одиниць роботи), який необхідно виконати в одиницю часу. Вона визначається виходячи з норми часу і встановлюється у тих випадках, коли протягом зміни виконується одна і та ж робота, що регулярно повторюється (операція). Норма виробітку розраховується шляхом ділення фонду часу на норму часу. В якості фонду часу доцільно брати тривалість зміни. Виходячи з її величини, розраховується середній виробіток за годину і місяць.

Для розрахунку норми виробітку використовується формула: ,

де: -змінний фонд робочого часу;

- встановлена норма часу на одиницю виробу.

Приклад: Норма часу на одиницю виробу дорівнює 16 хвил. При восьмигодинній робочій зміні визначити норму виробітку.

Розв’язок

= 480:16=30 один.

Норма виробітку за зміну:.

Приклад: Визначити норму виробітку за восьмигодинну робочу зміну, якщо оперативний час - 20 хвил.; штучна норма виробітку - 21 хвил.; підготовчо-завершувальний час - 18 хвил.; час на обслуговування - 6 хвил.; час на відпочинок і особисті потреби - 15 хвил. на зміну.

Розв’язок

або Між нормою часу і нормою виробітку існує така залежність: .

Норма обслуговування - це кількість об'єктів, які повинні обслуговуватися в одиницю часу одним або декількома працівниками. Вона є похідною від норми часу і розраховується за формулою:

,

де: - норма часу на обслуговування одиниці устаткування, виробничих площ, тобто це та кількість часу, яка необхідна в певних організаційно-технічних умовах на обслуговування впродовж зміни (місяцю) одиниці устаткування;

n – кількість одиниць роботи, що виконується протягом певного періоду;

К – коефіцієнт, який враховує виконання додаткових функцій, що не враховані нормою часу, а також час на відпочинок та особисті потреби.

Приклад: Протягом зміни робітник виконує одну наладку і дві підналадки; норма часу на наладку залежно від типу устаткування і перерахованих функцій складає 40 хвил., а на одну підналадку - 10 хвил. Коефіцієнт, що враховує додаткові витрати часу - 1,14.

Визначити норму обслуговування.

Розв’язок

= (40 + 10 х 2) х 1,14=68,4 хвил.; =480 : 68,4 = 7 один.

Норма чисельності працівників - це величина сукупних витрат праці (робочого часу) виробничого персоналу підприємства або окремих категорій працівників, яка виражена через необхідну для виконання даної роботи чисельність персоналу. Вона визначається таким чином:

,

де: - норма чисельності персоналу; О – загальна кількість одиниць устаткування, що обслуговується, квадратних метрів виробничої площі; - норма обслуговування.

Приклад: У цеху 70 верстатів, норма чисельності робітників-налагоджувачів за даними попереднього прикладу буде: = 70: 7 = 10 осіб або= 10 осіб.

Питання нормування праці в Україні в сучасних умовах регламентується умовами трудових договорів і угод. У колективному договорі повинно передбачатися те, що зміна норм праці можлива лише при відповідних змінах організаційно-технічних параметрів роботи.

Актуальним є встановлення мінімального рівня виконання норм праці та темпу роботи.

Для української економіки значущими є такі напрями вдосконалення нормування праці:

- розробка комплексу заходів щодо раціонального використання трудового потенціалу робітника;

- підвищення обгрунтованості норм праці, що вживаються та їх взаємозалежність з плануванням, ціноутворенням, організацією виробництва, визначенням чисельності працівників і оцінкою їх трудового внеску;

- нормування праці керівників, фахівців і службовців підприємства.

3. Характеристика рабочих місць і організація їх обслуговування

Єдиного підходу до визначення поняття «робоче місце» сьогодні не існує. Розглянемо деякі з них.

Робоче місце - це закріплена за окремим працівником просторова зона, яка оснащена необхідними засобами праці для виконання необхідної роботи, або це частина виробничого простору одного або групи працівників, оснащена основним і допоміжним технологічним устаткуванням, інвентарем, інструментом, робочими меблями, необхідними для виробництва певного виду робіт. У середині робочого місця виділяють робочу зону - частину простору, в межах якого здійснюються трудові дії працівника. Вимоги до організації робочого місця розробляються такою галуззю науки як ергономіка. Основними завданнями останньої є вивчення функціональних можливостей людини в трудових процесах і розробка рекомендацій щодо створення оптимальних умов праці.

Усі робочі місця можна класифікувати за такими ознаками:

 За ступенем механізації робочі місця поділяють на:

- Ручні – це робочі місця, на яких всі трудові процеси виконуються за допомогою трудового зусилля виконавця з використанням самого простого інструменту.

- Машинно-ручні - це робочі місця, де обробка предметів праці здійснюється механізмами та за рахунок зовнішньої енергії (електричної, теплової), але при безпосередній участі робітника. Наприклад, робота на деревообробних верстатах з ручним уявленням, шиття на швейній машині тощо.

- Механізовані - це робочі місця, де основні технологічні процеси повністю виконуються машинами і механізмами, а за робітниками залишається тільки функція управління машинами, тобто енергія особи витрачається на управління, а не на безпосереднє перетворення предметів праці. Це робочі місця водіїв автотранспорту, машиністів екскаваторів або бульдозерів, майстрів механічного буріння свердловин тощо.

- Автоматизовані - це робочі місця, де весь технологічний процес здійснюється верстаком, машиною або агрегатом автоматичної дії без участі робітника, за яким зберігається функція запуску і зупинки автомату, контролю за його роботою та, при необхідності, наладки. Наприклад, робота машиністів автоматизованих насосних станцій водопроводу.

- Апаратурні - це робочі місця, що оснащені різними апаратами, якими впливають на предмет праці за рахунок теплової, електричної, хімічної або біологічної енергії.

• За спеціалізацією робочі місця поділяють на:

- спеціалізовані - це робочі місця, які оснащені устаткуванням спеціального призначення, де можуть виконуватись одні й ті ж або близькі за змістом операції і види робіт (наприклад, робоче місце штампувача, бурильника тощо);

- універсальні - це робочі місця, які оснащені універсальним устаткуванням, що дозволяє швидко переходити від одного виду робіт до іншого, тобто здійснювати різнорідні роботи (наприклад, в умовах ремонтно-механічних майстерних).

 За розподілом праці або кількістю виконавців робочі місця поділяють на:

- індивідуальні, де постійно зайнят один виконавець;

- колективні, де трудові процеси здійснюються групами робітників при обслуговуванні крупних машинних агрегатів тощо.

 За кількістю устаткування, що обслуговується, робочі місця поділяються на: одноверстатні (одноапаратні, одноагрегатні) і багатоверстатні (багатоапаратні, багатоагрегатні).

 За специфікою умов праці робочі місця поділяються на:

- стаціонарні, які розташовані та обладнанні на одному місці (наприклад, робочі місця устаткувальників, апаратчиків);

- пересувні, які постійно переміщуються у просторі (наприклад, робочі місця будівельників, ремонтного персоналу).

• За професіями розрізняють робочі місця токаря, фрезерувальника, інженеру тощо.

• За типом виробництва виділяють робочі місця масового, серійного та одиничного виробництва.

• За видом виробництва розрізняють робочі місця основного та допоміжного виробництва.

• За місцем знаходження виділяють робочі місця, що знаходяться у приміщенні, на відкритому повітрі, під землею.

• За кількістю змін робочі місця бувають: однозмінні, багатозмінні.

Можуть використовуватись і інші класифікації робочих місць. Для успішного виконання виробничих завдань необхідно, щоб кожне робоче місце було належним чином організовано. Під організацією робочого місця розуміють комплекс заходів, що направлені на створення найсприятливіших і безпечних умов праці для високопродуктивної роботи персоналу.

Основними складовими організації робочого місця є його оснащення, планування і обслуговування.

Отже, організація робочого місця - це система заходів щодо спеціалізації робочого місця, його оснащення необхідними засобами і предметами праці, їх розміщення, його зовнішнього оформлення та створення належних умов праці.

Під оснащенням робочого місця розуміють сукупність засобів виробництва, за допомогою яких можливо створювати працівнику умови для ефективного виконання ним своїх професійних обов’язків. Сюди відносяться: основне технологічне і допоміжне устаткування, технологічне і допоміжне оснащення, засоби зв'язку, засоби по охороні праці і техніці безпеки.

До складу основного технологічного устаткування включають верстати, робочі машини, агрегати, технологічна апаратура, тобто все те, за допомогою чого здійснюється основний процес виробництва.

До складу допоміжного устаткування включають транспортери та інші види транспорту, складальні, зварювальні та випробувальні стенди, різні вантажопідйомні пристрої тощо.

До технологічного оснащення робочого місця відносять вимірювальний інструмент; технічну документацію тощо, а організаційне оснащення робочого місця представлено виробничими меблями, тарою, засобами сигналізації, зв'язку, освітлення, засобами з охорони праці та техніки безпеки.

При проведенні аналізу оснащеності робочих місць, в першу чергу, необхідно враховувати прогресивність конструкцій, коефіцієнт оснащеності робочого місця, ступінь використання оснащення тощо.

Важливою умовою ефективної організації робочих місць є його планування. Під плануванням робочого місця розуміють доцільне просторове розміщення всіх функціонально взаємозв'язаних між собою засобів праці, предметів праці та самого працівника. Причому розміщення засобів і предметів праці повинне задовольняти двом вимогам: не створювати тісноти на робочому місці, з одного боку, і не викликати зайвих рухів, з іншого боку. Порушення вказаних принципів веде до непродуктивних витрат робочого часу і енергії працівника, до передчасної утомленості і зниження продуктивності праці.

Обслуговування робочого місця охоплює цілу систему заходів щодо забезпечення робочих місць засобами праці, предметами праці і за поданням різного роду послуг виробничого характеру. Система обслуговування робочих місць - це цілий комплекс заходів щодо виконання допоміжних робіт, які забезпечують робочі місця, основних робітників всім необхідним для високопродуктивної роботи протягом тривалого робочого часу.

Організація обслуговування робочих місць залежить від масштабів і типу виробництва, його технічної оснащеності та особливостей технології. В умовах одиничного і малосерійного виробництва на невеликих підприємствах застосовується чергова форма обслуговування, при якій працівники, що обслуговують робочі місця, викликаються в міру необхідності. На більш великих підприємствах застосовується планово-попереджувальне обслуговування. Воно здійснюється на основі заздалегідь розроблених графіків і розкладів по кожній з функцій обслуговування. На великих підприємствах застосовується стандартна форма обслуговування, при якій всі функції обслуговування відбуваються за стандартними планами і схемами.

Управління обслуговуванням робочих місць може здійснюватися централізовано, коли всі функції з обслуговування здійснюються єдиними, централізованими службами підприємства, або децентралізовано, коли всі функції з організації робочих місць передаються первинним підрозділам підприємства (цехам, бригадам). Крім того, на деяких підприємствах застосовується змішаний спосіб організації робочих місць, при якому частина найважливіших і складних функцій здійснюється централізовано, а інша частина - децентралізовано, силами самих цехових бригад.

Робоче місце як будь-яка категорія має кількісну і якісну характеристики. Але, якщо на основі масштабів концентрації предметів праці і зміни режиму функціонування робочих місць формуються кількісні параметри даної категорії, то вимоги до професійно-кваліфікаційних, демографічних і психофізичних даних робітника, а також організаційно-технічного рівня розвитку утворюють якісні характеристики робочого місця. Збалансованість зайнятості полягає в постійній підтримці рівноваги між цими двома системами вимог.

Організація обліку робочих місць, визначення ступеня відповідності їх рівня сучасним вимогам науки і техніки, технологій і наукової організації праці здійснюються в рамках атестації робочих місць, джерелами інформації служать фактичні результати дослідження робочих місць, дані первинної статистичної звітності, перепису устаткування і його паспортів, технологічні карти та інші матеріали. Атестація робочих місць є складовою програми вдосконалення управління персоналом на кожному підприємстві.