Характеристика трудових процесів і їх суть
Трудовий процес – це матеріально і технічно обумовлений, організований процес прикладання людиною розумових і фізичних зусиль для одержання корисного результату.
Трудові процеси розрізняють за такими ознаками:
За характером предмета і продукту праці:
- речово-енергетичні: характерні для робітників;
- інформаційні: характерні для спеціалістів.
За функціями: трудові процеси робітників, технічних виконавців, фахівців, керівників, а також основні та допоміжні трудові процеси.
За мірою механізації праці:
- ручні: здійснюються за допомогою нескладних ручних інструментів, що приводяться в дію м’язовою силою працівника або додатковим джерелом енергії;
машино-ручні: перетворення предмета праці здійснює виконавчий механізм машини, але переміщення предмета праці щодо інструменту або навпаки виконує працівник;
машинні: участь працівника в перетворенні предмета праці полягає в установленні і знятті виробу, управлінні роботою устаткування;
- автоматизовані й апаратурні: працівник здійснює контроль, настройку, наладку устаткування, зміну інструментів, забезпечення запасів предметів праці.
Трудовий процес підрозділяється на такі елементи:
Стадії виробничого процесу.
Операції – це основний елемент трудового процесу, закінчений цикл діяльності працівника або групи працівників на одному робочому місці та над одним предметом праці.
За трудовою ознакою операція підрозділяється на:
- Трудовий прийом – це певне поєднання трудових дій і рухів працівника, які безперервно наступають один за одним і мають конкретне цільове призначення.
- Трудова дія – це логічно завершена сукупність трудових рухів, що виконуються без перерви робочими органами людини з метою виконання певної частини трудового прийому і які мають приватне цільове призначення.
- Трудовий рух – це одноразове переміщення робочих органів людини під час виконання трудової дії.
Метод праці - це спосіб здійснення трудового процесу, певна послідовність і склад операцій та прийомів.
Ефективність будь-якого трудового процесу залежить від прийомів і методів праці, які застосовуються на підприємстві. Прийоми і методи праці слід вважати раціональними, якщо їх вживання дає ефективні результати роботи при забезпеченні високої якості продукції. Встановленню обгрунтованих співвідношень між мірою праці та мірою витрат на цю працю сприяє її нормуванню.
Поняття, суть і функції нормування праці
Нормування праці - це вид діяльності по управлінню підприємством, який направлено на встановлення оптимального співвідношення між витратами і результатами праці, а також між чисельністю працівників різних груп і кількістю одиниць устаткування.
Розрізняють нормативи і норми праці.
Нормативи праці - це регламентовані величини режимів роботи устаткування, витрат часу на виконання елементів (або комплексів) роботи, витрат праці на обслуговування одиниці устаткування (одного робітника, бригади, ділянки), а також необхідної кількості робітників під час виконання одиниці роботи (або функції).
Отже, розрізняють такі нормативи: режимів робіт устаткування, часу, чисельності обслуговування. Вони можуть бути елементні (на окремий елемент операції) і узагальнені (наприклад, на одиницю поверхні, що обробляється, на деталь).
Норма праці - це конкретне (абсолютне) значення міри праці на певному підприємстві або це норматив праці, який скореговано на місцеві умови праці. Вона визначає величину і структуру необхідних витрат робочого часу на виконання даної роботи і є еталоном, з яким порівнюються фактичні витрати часу в цілях встановлення їх раціональності. Оскільки загальним вимірником праці є робочий час, тому всі норми праці є похідними від норми часу.
Норма часу - це кількість робочого часу, яка необхідна для виконання певної роботи (операції) в найбільш раціональних для даного підприємства організаційних, технічних і господарських умовах з урахуванням передового виробничого досвіду. Склад норми часу можна представити такою формулою:
де:
–
час підготовчо-завершувальної роботи;
-
оперативний
(основний) час, що включає основний і
допоміжний час;
-
час
на обслуговування робочого місця;
-
час на відпочинок і особисті потреби;
-
штучна норма часу.
Норма часу може бути:
Штучна: визначає витрати робочого часу на одиницю продукції:
Штучно-калькуляційна: використовується з метою визначення загальних витрат часу на виробництво продукції або операцій, тобто калькуляцію всіх витрат:
,
де: n – кількість одиниць продукції у партії (завданні).
Норма часу на виготовлення всієї партії виробів або виконання всього завдання:
або
.
Приклад: Основний час на виробництво деталі складає 26 хвилин; допоміжне – 12 хвилин; час на технічне обслуговування робочого місця - 2% від основного; час на організаційне обслуговування робочого місця і час на відпочинок - 3% від оперативного. Кількість виробів у партії – 35 шт., підготовчо-завершувальний час - 10 хвилин. Визначити штучну норму часу, штучно-калькуляційну норму часу, норму часу на виготовлення всієї партії виробів.