- •Розділ ш
- •8.1. Зміст і основні напрями організації праці: поняття, задачі, характеристика елементів
- •8.2. Поділ і кооперація праці: поняття, види, форми і межі
- •Характеристика трудових процесів і їх суть
- •Поняття, суть і функції нормування праці
- •Розв’язок
- •Розв’язок
- •Розв’язок
- •Розв’язок
- •Умови праці та чинники їх формування
- •8.7. Організація розумової праці та оцінка її ефективності
- •Запитання для самоконтролю
- •Задачі типове рішення задач
- •Розв’язок
- •Тема 9. Ефективність і продуктивність праці
- •Література
- •Поняття продуктивності та ефективності праці
- •9.2. Методи вимірювання продуктивності праці
- •Приріст (зниження) рівня продуктивності праці за рахунок техніко-економічних чинників виробництва на підприємстві
- •Резерви росту продуктивності праці за рахунок різних техніко-економічних чинників:
- •Управління продуктивністю праці
- •Програма управління продуктивністю праці
- •Запитання для самоконтролю
- •Задачі типове рішення задач
- •Розв’язок
- •1.3. Визначаємо індекс середньорічної продуктивності праці за рахунок збільшення питомої ваги робітників у структурі
- •Розв’язок
- •Тема 10.
- •Сутність, функції і принципи організації заробітної плати
- •Принципи організації зарплати:
- •Принципи розподілу матеріальної нагороди:
- •Основні функції заробітної плати:
- •Структура і організація заробітної плати
- •10.3. Форми і системи оплати праці
- •Системи відрядної форми оплати праці
- •10.4. Тарифна система оплати праці
- •Основні функції тарифної системи:
- •Види та розміри доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів
- •10.5. Безтарифна система оплати праці
- •10.6. Регулювання заробітної плати
- •Запитання для самоконтролю
- •Розв’язок
- •Тема 11. Політика доходів та рівень життя
- •Література
- •Політика доходів: сутність, основні напрямки, призначення, функції
- •Політика доходів виконує такі функції:
- •Доходи населення, їх види та структура
- •Основні показники рівня життя населення
- •Система інтегральних та узагальнюючих статистичних індикаторів рівня життя населення
- •11.5. Державні соціальні стандарти та гарантії
- •Підходи до побудови прожиткового мінімуму:
- •11.6. Вартість і ціна робочої сили
- •Вартість робочої сили залежить від 2-х основних факторів:
- •3. Витрати на споживання.
- •4. Витрати на соціальні фонди.
- •5. Проміжні витрати на виробництво. Запитання для самоконтролю
- •Тема 12. Аналіз і планування трудових показників
- •Література
- •Баланс робочего часу
- •12.1.3. Показники використання робочого часу
- •2. Коефіцієнт використання робочого дня:
- •Розв’язок
- •2. Аналіз чисельності працівників на підприємстві
- •2.1. Значення і завдання аналізу чисельності працівників на підприємстві
- •Система показників аналізу чисельності працюючих
- •Аналіз руху працівників на підприємстві
- •12.3. Планування продуктивності праці
- •12.3.1. Недоліки методу планування зростання продуктивності праці за факторами
- •12.3.2. Сутність методу розрахунку продуктивності праці за «нормативною базою на початок планового періоду» і основні фактори, що використовуються при цьому
- •12.4. Аналіз і планування заробітної плати на підприємстві
- •Джерела інформації аналізу і планування заробітної плати на підприємстві
- •Планування оплати праці: форми і системи
- •Розрахунок зарплати за різними системами і. Відрядна форма зарплати
- •Розв’язок
- •Вихідні дані
- •Таблиця 12.4.2.4. Тарифна сітка робітників-відрядників
- •Розв’язок
- •Вихідні дані
- •Розв’язок
- •Розрахунок фонду тарифної заробітної плати робітників-почасовиків
- •Запитання для самоконтролю
- •Розділ іу
- •13.1. Методи роботи міжнародної організації праці (моп)
- •Розробка конвенцій і рекомендацій та контроль за їхнім застосуванням
- •13.2. Основні сфери використання різних програм регулювання соціально-трудових відносин у міжнародній практиці
- •Міжнародна трудова міграція
- •Причини виникнення міжнародної трудової міграції:
- •Запитання для самоконтролю
- •5.2. Індивідуальні завдання з курсу
- •Тема 2. „трудові ресурси і трудовий потенціал”
- •Типове розв’язання задач Методи обчислювання середньої чисельності населення
- •Методи обчислювання показників руху населення
- •Методика розрахунку показників руху трудових ресурсів
- •Тема 12. «Аналіз і планування трудових показників”
- •Методики обчислення середньої чисельності робітників та показників руху робочої сили
- •Методика розрахунку середніх рівнів заробітної плати
- •5.2.10.
11.5. Державні соціальні стандарти та гарантії
Споживчий бюджет – середньостатистичний баланс доходів і витрат за визначений період часу (місяць, рік), що характеризує рівень життя різних груп населення.
Розрізняють такі види споживчого бюджету:
1. Нормативний споживчий бюджет є результатом наукових досліджень:
1.1. Споживчий бюджет високого статку: за його допомогою оцінюють поточне споживання, яке відповідає повному задоволенню розумних потреб. В даний час він не використовується.
1.2. Раціональний споживчий бюджет: засновано на раціональних потребах населення і використовується як науковий інструмент соціально-економічного аналізу.
1.3. Мінімальний споживчий бюджет (МСБ): сума в грошовому вираженні для покриття витрат на одержання мінімально необхідних людині (родині) споживчих товарів і послуг, тобто, в обсязі, що забезпечує елементарні умови життя, які підтримують здоров'я і працездатність людей. Включає достатню кількість харчування, одягу, взуття, предметів культурно-побутового призначення і господарського споживання, а також оплату житла, транспорту й інших життєво важ-ливих послуг. Він обмежує придбання товарів тривалого користування (меблів, складної електротехніки й ін.), не припускає витрат на придбання автомобіля, квартири, дачі, відпочинок на курорті. Є основою для визначення розмірів заробітної плати, пенсій, стипендій і деяких інших соціальних виплат.
2. Фактичний споживчий бюджет є результатом статистичних та спеціальних обстежень.
Прожитковий мінімум – це вартісна межа набору продуктів харчування, достатніх для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я, а також мінімального набору непродовольчих товарів та послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Він розраховується для дітей віком до 6 років; - дітей віком від 6 до 18 років; осіб працездатного віку; осіб, які втратили працездатність; у середньому на 1 особу.
Підходи до побудови прожиткового мінімуму:
- Нормативний: основу становить концепція споживання на науково-обгрунтованому мінімально необхідному рівні.
- Статистичний: базується на аналізі поточних закономірностей споживання, відображенні його поточних особливостей.
- Нормативно-статистичний: оцінюється вартість нормативного набору з 35 продуктів харчування, 4-х груп непродовольчих товарів та 5-ти груп видів послуг, що забезпечують задоволення потреб в основних товарах та послугах при мінімальній вартості споживчого кошика за всіма соціально-демографічними групами населення.
Бідність – це стан, викликаний нестачею матеріальних ресурсів для ведення нормального способу життя, який є звичним та характерним для конкретного суспільства в конкретний момент часу. Вона характеризується згортанням і обмеженістю людських потреб і можливостей, низьким рівнем використання останніх та задоволення перших, деградацією людського трудового потенціалу, соціальною напругою в суспільстві.
У суспільстві розрізняють такі види бідності:
1. Суб’єктивна: визначається як самооцінка людиною свого економічного стану.
2. Об’єктивна: визначається на основі прийнятих в країні критеріїв доходу та доступу до тих чи інших матеріальних та духовних благ: можливість дати дітям освіту, надбати професію, якісно лікуватися, мати житло, яке відповідає загальноприйнятим стандартам.
Відносна: визначається за майновим розшаруванням населення.
4. Абсолютна: визначається у відповідності із прийнятою в країні межою бідності. Це межа не лише фізичного, але й соціального виживання людини.
У світовій практиці застосовуються такі різновиди меж бідності:
- Абсолютна межа бідності: певна грошова величина, визначена законодавчо, яка характеризує мінімум надходжень, необхідних для життя людини.
- Відносна межа бідності: залежить від рівня середньодушових доходів або середньодушового споживання (визначається або на рівні певного відсотка середньодушових споживчих витрат, або із застосуванням ефекту спільного проживання).
- Суб’єктивна межа бідності: базується на самооцінці респондентів щодо достатності рівня доходу своєї родини.
Рівень бідності або питома вага населення, яка має доходи нижче межі бідності – відносний показник, який характеризує, скільки відсотків загального населення мають доходи нижче межі бідності, та розраховується як відношення чисельності населення, яке визначається бідним за прийнятими критеріями, до загальної чисельності населення.
Глибина бідності розраховується як співвідношення споживання (рівня доходів) сімей (домогосподарств, окремих осіб), що визнані бідними, до межі бідності і характеризує наскільки бідними є певні прошарки населення
Середня глибина бідності характеризує відмінність між середньодушовим доходом домогосподарства, визнаного бідним, та визнаною межею бідності, тобто цей показник відображає середній дефіцит доходу у бідних.