Види та розміри доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів

Найменування доплат і надбавок	Розміри доплат і надбавок
Доплати
1. За суміщення функцій та посад	Доплати одному працівнику максим. розмірами не обмежуються й залежать від окладів за посадами, які вони суміщають
2. За розширення зони обслуговування або обсягів робіт	Доплати одному працівнику max розмірами не обмежуються, а визначаються наявністю отриманої економії за ТС і посадов. окладами, які повинні бути виплаченими за умов нормативної чисельності працівників
3. За виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника	До 100% ТС (тарифної ставки) або ПО (посадового окладу) відсутнього працівника
4. За роботу у важких і шкідливих, й особливо важких та особливо шкідливих умовах праці	За роботу у важк. і шкідл. умовах праці до 12%, а за роботу в особливо важк. й особливо шкідл. умовах праці до 24% ТС або ПО
5. За інтенсивність праці	До 12% тарифної ставки
6. За роботу у нічний час	До 40 % годинної тарифної ставки (ПО) за кожну годинну роботи у нічний час. Нічний час з 22 год. вечору до 6 год. ранку
7. На період освоєння нових норм трудових затрат	Підвищення відрядних розцінок до 20%, а тарифних ставок – до 10%
8. За керівництво бригадою (бригадиру, не звільненому від основної роботи)	Доплата диференціюється залежно від числа робітників у бригадах (до 10, більш 10, більш ніж 25 осіб). Конкретний розмір доплат установлюється галузевою угодою залежно від розміру ТС бригадира. Ланковому, при чисельності ланки більш 5 осіб, установлюється доплата у розмірі до 50% відповідної доплати бригадира
Надбавки
1. За високу професійну майстерність	Диферент. надбавки: для робітників ІІІ р. – до 12%, ІV р. – до 16%, V р. – до 20%, VІ р. й вище – до 24% ТС
2. За класність водіям легкових й вантажних автомобілів, автобусів	Водіям ІІ кл. – 10 %, І кл. – 25% ТС за відпрацьований водієм час

У даний час застосування тарифної системи не є обов'язковим для всіх суб'єктів господарювання, скоріше носить рекомендаційний характер, але слід відзначити, що використання тарифної системи є бажаним, оскільки вона найбільш об'єктивно забезпечує реалізацію прин­ципу однакової оплати за однакову роботу, диференціа­цію заробітної плати залежно від складності, якості праці та рівня кваліфікації працівників.

10.5. Безтарифна система оплати праці

Перехід економіки України до ринкових відносин зу­мовив виникнення і розповсюдження безтарифної систе­ми оплати праці. Остання відноситься, як правило, до колективних систем оплати праці. Вона застосовується у тих випадках, коли ту чи іншу роботу з виробництва про­дукції або надання послуг здійснює бригада. У зв'язку з цим, заробіток окремого працівника, члена такого колек­тиву залежить від результатів роботи всього колективу та його особистого внеску в результат цієї роботи. Розподіл заробітку колективу між його членами здійснюється, як правило, пропорційно до відпрацьованого часу, квалі­фікації працівників, коефіцієнта трудової участі (КТУ). Конкретний порядок розподілу заробітку між членами колективу визначається в колективному договорі.

Загальними рисами для безтарифних систем є:

- гарантії працівникам лише мінімального обов'язко­вого рівня заробітної плати, не нижче законодавче уста­новленої мінімальної заробітної плати;

- визначення спочатку загальної суми заробленої ко­лективом заробітної плати, потім вирахування з неї суми гарантованої мінімальної оплати всіх працівників колек­тиву, потім розподілу залишку між членами колективу за певними встановленими заздалегідь умовами;

- рівні умови щодо можливості впливу на розмір своєї заробітної плати всіх працівників колективу незалежно від категорії і посади.

Під час розподілу залишку заробітної плати між чле­нами колективу важлива роль відводиться КТУ, який є узагальненим показником, що відображає реальний вклад кожного учасника бригади в загальні результати діяль­ності з урахуванням індивідуальної продуктивності, якості праці, відношення до праці.

Показники, що підвищують КТУ: високий рівень ви­конання завдань, висока трудова активність, ефективне використання обладнання;

висока професійна майстерність; допомога та передача досвіду, ефективне використання часу тощо.

Показники, що зменшують КТУ:

— невиконання виробничого завдання, відставання від загального рівня бригади;

• недостатня професійна майстерність, що проявля­ється у виготовленні неякісної продукції, порушенні правил техніки безпеки;

— запізнення на роботу, інші порушення трудової дисципліни

Окрім тарифної і безтарифної системи в якості нових форм оплати праці можна назвати змішану систему, і в її складі комісійну форму оплати праці і дилерський меха­нізм.

Комісійна форма оплати праці передбачає оплату діяльності працівника щодо укладання будь-якої угоди від особи підприємства в комісійних відсотках від сумарного розміру цієї угоди.

Дилерський механізм передбачає закупівлю працівни­ком частини продукції підприємства за власний рахунок з подальшою її реалізацією власними силами. Тобто це виплата заробітної плати авансом у вигляді «натури», з подальшим перерозрахунком.