12.3.2. Сутність методу розрахунку продуктивності праці за «нормативною базою на початок планового періоду» і основні фактори, що використовуються при цьому

Сутність методу, в основному, полягає в наступному. На основі норм витрат праці станом на початок планового періоду і плановій номенк­латурі й асортименті визначається:

1. Трудомісткість виробничої програми за нормами на початок року ():

.

Де: - трудомісткість і-го виробу по нормах на початок року, нормо-годин;

- кількість і-х виробів за річним планом, тис. од.

2. Чисельність робітників на нормованих роботах (відрядників) за ста­ном норм на початок планового року ():

.

3. Чисельність інших категорій працівників станом на початок року з урахуванням зростання обсягу виробництва, але без обліку еко­номії відповідно до заходів ().

4. Сумарна чисельність працівників станом на початок планового року ():

.

5. Виробіток на одного працівника (продуктивність праці) станом на початок року ( ): .

Де: - товарна (валова) продукція на плановий рік, тис. грн.

Це - найважливіший і принципово відмінний момент розрахунку. Справа в тому, що в трудомісткості програми за нормативами на початок планового періоду вже враховані: зрушення в номенклатурі й асорти­менті, «перехідні ефект чи подорожчання», «зміна питомої ваги коопе­рованих постачань і купівельних напівфабрикатів», «збільшення обсягу виробництва», “зміна цін і тарифів” - тобто практично всі ті фактори, які відображають зміну умов у плановому році порівняно з базовим.

Залишилося тільки врахувати фактори, на які підприємство може вплинути в плановому році, а точніше ті фактори, зміни яких відби­вають реальні зусилля підприємства зі зниження витрат праці в пла­новому періоді. Цих факторів (в узагальненому вигляді) всього чотири:

1. Економія чисельності робітників від зниження трудомісткості про­дукції (тут враховуються всі заходи, пов'язані з підвищенням технічного рівня, впровадженням нової техніки і технології, поліпшенням організації виробництва тощо) – .

2. Економія чисельності робітників від підвищення середніх норм ви­робітку (коефіцієнта виконання норм) - .

3. Економія чисельності робітників від поліпшення використання фонду часу робітників - .

4. Економія чисельності інших категорій працівників (допоміжних робітників, робітників, які працюють за почасовою системою, уп­равлінських працівників тощо) - .

Перші два фактори відносяться до інтенсивних факторів, третій - до екстенсивних, а четвертий може відноситися і до тих, і до інших. Останній фактор - економію чисельності інших категорій працівників неможливо формалізувати однозначно, враховуючи різноманітність категорій працівників і методів розрахунку їх чисельності. Що сто­сується перших трьох, то тут надто важливо правильно врахувати існуючу між ними взаємозалежність, інакше може бути і повторний рахунок, і перекручування впливу одного фактора за рахунок іншо­го. Це завдання - різновид факторіального аналізу явищ, що є добут­ком двох співмножників. Проведений аналіз дав змогу встановити ці залежності та вивести формули, що дозволяють розрахувати економію по кожному фактору:

1. Економія чисельності робітників за рахунок зниження тру­домісткості продукції - .

Застосовується базове значення ко­рисного фонду часу роботи одного робітника ( ) і плановий ко­ефіцієнт виконання норм ():

.

Де: - трудомісткість і-го виробу по нормах на початок року і планова, нормо-годин;

- плановий коефіцієнт виконання норм;

- кількість і-х виробів за планом, од.;

- ефективний фонд робочого часу;

п - кількість найменувань виробів за планом 1, 2, 3 ... п.

Може бути й інший варіант розрахунку, якщо розраховується не планова трудомісткість виробу (з урахуванням строків упровадження й обсягів), а трудомісткість виробу після проведення заходу. Практич­но, якщо розрахунок робиться на рік - то це трудомісткість і-го виробу на кінець року, якщо на квартал - то це трудомісткість на по­чаток наступного кварталу: .

Де: - трудомісткість і-го виробу після проведення заходу, нормо-годин;

- випуск і-го виробу після проведення заходу, од.

2. Економія чисельності робітників від підвищення середніх норм ви­робітку ():

де ,- базовий і звітний коефіцієнт виконання норм.

У цій формулі еліміновано вплив зниження трудомісткості про­дукції і зміни корисного фонду часу роботи робітника.

3. Економія чисельності робітників від поліпшення використання фонду часу робітників ():

.

Оскільки коефіцієнт виконання норм є інтенсивним показником, то при розрахунку економії за рахунок поліпшення використання фонду часу робітника варто брати його планове значення.

Необхідно звернути увагу, що запропоновані формули, які дозво­ляють урахувати реальні результати зростання продуктивності праці, вдалося сформулювати тільки тому, що в основі розрахунків - не «рівень базисного року», а рівень трудомісткості програми і продук­тивності праці за нормативами на початок планового періоду.

Далі розраховується:

• Планова чисельність робітників-відряд­ників, як різницю між чисельністю робітників-відрядників на початок року й економією чисельності робітників за трьома факторами: .

• Сумарна економія чисельності за усіма категоріями працівників ():

.

• Планова чисельність працівників (): .

• Планова продуктивність праці (): .

• Зростання продуктивності праці порівняно з рівнем на початок року:

або .

Важливо також відзначити, що планування продуктивності праці по «нормативній базі на початок планового періоду» (так пропо­нується планувати і зниження собівартості продукції) дозволяє безпо­середньо врахувати економію чисельності працівників і в розрахунку зниження собівартості продукції (з урахуванням середньої зарплати і нарахуваннями на неї) - тобто забезпечується методична єдність у розрахунку цих двох найважливіших розділів і плану технічного й ор­ганізаційного розвитку підприємства.

Крім того, запропонований метод дозволяє:

• чітко відмежовувати завдання і результати роботи в плановому році від результатів звітного року, оскільки результати не спотворюють­ся неправильним обліком зміни асортименту, цін, «перехідного ефекту» тощо, тому що ці фактори вже враховані у величині про­дуктивності праці станом на початок планового періоду;

• забезпечувати планування на основі норм, пов'язаних із заходами щодо економії витрат праці;

• правильно оцінювати реальні зусилля працівників підприємства і його підрозділів по економії витрат живої праці і на цій основі буду­вати систему матеріального заохочення працівників;

• об'єктивно оцінювати співвідношення темпів зростання продуктив­ності праці та заробітної плати, забезпечувати контроль за витра­тою останньої.

В економічній і навчальній літературі часто не акцентують уваги, який фонд часу робітника береться в цих розрахунках - плановий чи базисний. Аналіз залежностей показав, що чисельність робітників за рахунок зниження трудомісткості продукції (інтенсивний фактор) не залежить від зміни величини корисного фонду часу робітни­ка (екстенсивний фактор). Тому в розрахунках економії чисельності робітників за раху­нок зниження трудомісткості продукції треба використовувати базисне значення ко­рисного фонду часу робітника, інакше величина економії за рахунок інтенсивного фактора буде істотно занижена. Водночас, якщо ми економію від зниження тру­домісткості продукції поділимо на базисний коефіцієнт виконання норм, то завищи­мо реальну економію витрат живої праці й будемо мати часткове повторення рахун­ку (частина ефекту від передбаченого підвищення норм виробітку).