70. Конкурентоспроможність товару. Алгоритм оцінки конкурентоспроможності.

Вибір нормативних параметрів для оцінки конкурентоспроможності забезпечується з допомогою альтернативного методу. Для цього застосовується показник, який має лише два значення: 1 або 0. Якщо товар відповідає нормі (наприклад вимогам безпеки) цей показник дорівнює 1, а якщо ні — то 0. Груповий показник усієї сукупності нормативних параметрів дорівнює добутку одиничних показників кожного з них. Розрахунки здійснюються за формулою

де І_пр — груповий показник нормативних параметрів; Qni — одиничний показник і-го параметра; п — кількість нормативних параметрів, що підлягає оцінюванню.

Нульове значення цього індексу свідчить про нульову конкурентоспроможність товару на даному ринку.

За визначення сукупності порівнювальних параметрів конкурентоспроможності товару виходять із того, що одна частина показників дає характеристику споживчих властивостей товару (його споживчої цінності), а інша — оцінює економічні (вартісні) показники. Споживчі властивості товару, що формують корисний ефект від нього, мають здебільшого суто технічні характеристики. Останні випливають із конструктивних особливостей виробу (показники призначення, надійності, безпеки, стандартизації), а також із його дизайну (естетика, ергономічні властивості, упаковка).

Отримані результати використовуються для визначення середнього арифметичного коефіцієнтів вагомості кожного параметра за формулою

де А — середнє арифметичне коефіцієнтів вагомості; п — кількість параметрів товару; N— кількість експертів; aij — параметри вагомості і-то показника, що визначені j-м експертом.

Нормовані коефіцієнти вагомості q_j обчислюються за формулою

При цьому задовольняється вимога:

Визначення групового показника, що характеризує відповідність технічних параметрів виробу ринковим потребам, здійснюється з допомогою одиничних показників якості з урахуванням ваги кожного з них за формулою

де I_tp — груповий показник за технічними параметрами; P_i — одиничний показник i-го технічного параметра (надійність, потужність, енергоємність); Qi — вага i-го параметра в загальній сукупності; п — кількість параметрів, узятих до оцінювання.

Аналогічні розрахунки здійснюються також і щодо товару-конкурента (товару-еталона).

Порівняння двох групових показників дає змогу визначити рівень конкурентоспроможності товару проти товару-конкурента за технічними параметрами. Такі розрахунки здійснюються за формулою де K_t — показник конкурентоспроможності за технічними параметрами; I_tn1 , I_tn2— відповідні групові показники технічних параметрів товарів, що порівнюються.

Визначення сукупності економічних параметрів, їхню оцінку і «зважування» треба робити з такою самою точністю, що й технічних параметрів товару-зразка.

Груповий показник конкурентоспроможності за економічними параметрами обчислюється за формулою де І_еп — груповий показник за економічними параметрами; Z_i — економічний параметр i-то виду; Qi — вага і-го економічного параметра в загальній сукупності; п — кількість економічних параметрів, узята до оцінювання.

На підставі загальних методичних положень здійснюється співвіднесення групових економічних показників товару, що оцінюється, з показниками товару-еталона. Розрахунки проводяться за такою формулою

де К_е — показник конкурентоспроможності товару проти еталона;

І_еп1, І_еп2 — відповідно групові показники економічних параметрів товару, що оцінюється, і товару-еталона.

Інтегральний показник конкурентоспроможності товару знаходять за формулою де j_kt— зведений індекс конкурентоспроможності товару;

К_t — показник конкурентоспроможності за технічними параметрами; К_е — показник конкурентоспроможності за економічними показниками.

Якщо J_kt більше за 1 — виріб має переваги щодо конкурентос­проможності проти товару-еталона, за J_kt меншому за 1 — виріб програє товару-конкуренту.

Коли аналіз здійснюється за кількома конкурентними зразка­ми, інтегральний показник конкурентоспроможності для вибра­ної групи аналогів можна розрахувати як підсумок середньозва­жених показників кожного окремого виробу за формулою де Jcp — інтегральний показник конкурентоспроможності групи зразків;Ji — показник конкурентоспроможності i-го зразка; Qi — вагомість i-го зразка в групі аналогів; п — кількість аналогів.

Інтегральний показник конкурентоспроможності товару де­монструє міру його привабливості для покупця. З погляду прода­вця ця привабливість ототожнюється з чистим прибутком. Ос­танній дорівнює контрактній ціні, зменшеній на витрати з прода­жу товару та інші витрати. Економічний зиск від продажу одини­ці товару обчислюють за формулою: Кпр = Вс/Зс, де Кпр — питомий ефект; Вс — чистий прибуток від продажу; Зс — повні витрати на виробництво, транспортування та реа-^: лізацію продукції.

Економічний зміст інтегрального показника конкурентоспро­можності і показника питомого ефекту свідчить, що вивчення конкурентоспроможності товару має здійснюватися безперервно, цілеспрямовано і комплексно, з орієнтацією на задоволення по­треб споживачів.

Отже, конкурентоспроможність передбачає вищу норму задо­волення потреб споживача за рахунок пропонування високоякіс­них товарів за помірними цінами.