- •Євгенія Тихомирова Основи соціології
- •Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів
- •Isbn 966-7643-81-6 © Тихомирова Євгенія, 2006 Розділ і. Загальні питання теорії та історії соціології і. Соціологія як наука та навчальна дисципліна
- •1.1. Об’єкт і предмет соціології
- •1.2. Структура соціологічної теорії
- •1.3. Функції соціології, соціологія як навчальна дисципліна
- •Контрольні питання
- •Проблемні питання, вправи та завдання
- •2. Історія виникнення та розвитку соціології
- •2.1. Передумови виникнення соціології
- •2.1. Періодизація історії соціології
- •Контрольні питання
- •Проблемні питання, вправи та завдання
- •3. Соціологічна думка та соціологія в Україні
- •3.1. Соціальна проблематика в поглядах українських мислителів минулого
- •3.2. Суспільна думка в Україні в докапіталістичний період
- •3.3. Соціологічні погляди українських мислителів XIX-XX ст.
- •3.4. Виникнення та розвиток соціології в Україні
- •Контрольні питання
- •Проблемні питання, вправи та завдання
- •Розділ II. Методологія та методика соціологічних досліджень і. Соціологічне дослідження, принципи його організації та проведення
- •1.1. Сутність та різновиди соціологічних досліджень
- •Етапи соціологічного дослідження
- •1.2. Структура програми соціологічного дослідження
- •Види вибірок
- •Визначення обсягу вибірки
- •1.3. Завершальний етап соціологічного дослідження
- •Динаміка зміни рейтингів кандидатів за результатами хвильових опитувань
- •Рівень зацікавленості української громадськості інформацією про єс і євроінтеграцію
- •Контрольні питання
- •Проблемні питання, вправи та завдання
- •2. Методи збирання первинної соціологічної інформації
- •2.1. Спостереження
- •2.2. Експеримент
- •2.3. Аналіз документів
- •2.4. Опитування
- •Контрольні питання
- •Проблемні питання, вправи та завдання
- •Розділ ііі. Соціальна структура суспільства
- •1. Основні теорії соціальної структури в сучасній соціології
- •1.2. Поняття соціальної структури та соціального статусу в соціології
- •1.2. Теорія класів
- •1.3. Теорія еліти
- •1.4. Теорія соціальної стратифікації та соціальної мобільності
- •Контрольні питання
- •Проблемні питання, вправи та завдання
- •2. Соціально-територіальна структура суспільства
- •2.1. Поняття та різновиди соціально-територіальних спільностей
- •2.2. Типи поселень
- •Розміщення та співвідношення міського і сільського населення за окремими реґіонами України за даними перепису 2001
- •2.3. Соціологічні проблеми міграції
- •Причини, що могли б спонукати українців виїхати з населеного пункту, де вони мешкають
- •Контрольні питання
- •Проблемні питання, вправи та завдання
- •3. Соціально-демографічна структура суспільства
- •3.1. Поняття соціально-демографічної структури в соціології
- •3.2. Статевовікова структура суспільства
- •Народжуваність і смертність населення світу в 2005 році (млн.Чіл.), (на 1000 жителей)
- •Коефіцієнти народжуваності, смертності та природного приросту населення України з 1913 року
- •Очікувана тривалість життя при народженні (за роками народження) в Україні9
- •Вікова структура населення
- •Статева структура суспільства
- •Статева структура населення України13
- •Смертність населення від нещасних випадків, убивств, самогубств та інших зовнішніх дій (кількість померлих на 100 000 постійного населення відповідної статі і віку)14
- •3.3. Молодь як специфічна соціально-демографічна група
- •3.4. Генетична структура суспільства
- •Міграційний рух населення окремих регіонів України за 2003 рік (на 1000 осіб)15
- •Контрольні питання
- •Проблемні питання, вправи та завдання
- •4. Соціально-етнічні спільності в структурі суспільства
- •4.1. Поняття етносу в соціології
- •4.2. Поняття нації в соціології
- •4.3. Етнонаціональна структура України й проблеми етнонаціональних відносин
- •Найбільш численні національності, які мешкають в Україні 16
- •Найбільш численні національності за окремими регіонами України17
- •Мовний склад населення України за даними Всеукраїнського перепису населення19:
- •Зведена таблиця індексів національного дистанціювання за результатами моніторингу показників національної дистанційованості населення України
- •Контрольні питання
- •Проблемні питання, вправи та завдання
- •Соціологія праці
- •1.1. Сутність та структура праці
- •Соціально-економічна структура праці
- •1.2. Соціально-психологічна структура праці
- •Типологія ставлення людей до праці
- •Якою мірою Ви задоволені своєю роботою в цілому?
- •1.3. Проблема зайнятості та безробіття в соціології
- •Економічна активність і неактивність населення України у 2005 році
- •Зайнятість населення України у віці 15-70 років ( 2004 рік)
- •Безробіття населення України за методологією моп
- •Рівень безробіття за методологією моп за статтю та місцем проживання у 2004 році
- •Контрольні питання
- •Проблемні питання, вправи та завдання
- •2. Соціологія трудових колективів і професій
- •2.1. Трудові колективи як об’єкт вивчення соціології
- •2.2. Професійні групи як об’єкт вивчення соціології
- •Співвідношення понять „професія”, „спеціальність” і „кваліфікація”
- •Визначення балів
- •2.3. Професійна стратифікація: форми та особливості
- •Шкала професійного статусу за ф.Барром
- •Соціальна роль професій
- •Перспективи розвитку професій у сучасному й майбутньому
- •Контрольні питання
- •Проблемні питання, вправи та завдання
- •3. Соціологія побуту та дозвілля
- •3.1. Особливості позавиробничої діяльності
- •3.2. Структура та особливості побутової діяльності
- •Тип житлового помешкання української сім’ї
- •3.3. Структура та особливості дозвілля
- •Контрольні питання
- •Проблемні питання, вправи та завдання
- •4. Соціологія сім’ї
- •4.1. Сутність та історичні форми сім’ї і шлюбу
- •4.2. Структура сучасної української сім’ї
- •Розподіл населення за сімейним станом
- •4.3. Проблеми та труднощі сучасної сім’ї
- •Загальний коефіцієнт розлучень (на 1000 жителів) в окремих країнах світу в 1990-2003 рр.44
- •Контрольні питання
- •Проблемні питання, вправи та завдання
- •5. Соціологія особистості
- •5.1. Сутність та структура особистості
- •5.2. Типологізація особистості
- •5.3. Механізм формування особистості
- •Контрольні питання
- •Проблемні питання, вправи та завдання
- •6. Соціологія культури
- •6.1. Сутність, функції та структура культури
- •Основні соціальні функції культури
- •6.2. Соціологія релігії
- •Кількість релігійних організацій в Україні
- •Із всіх зареєстрованих релігійних організацій на початок 2005 р. В Україні діяли
- •Релігійне самовизначення громадян України, процент опитаних48
- •6.2. Соціологія науки
- •Фахівці, що мають науковий ступінь
- •Соціальні функції науки
- •Контрольні питання
- •Проблемні питання, вправи та завдання
- •7. Соціологія освіти
- •7.1. Освіта як предмет соціології освіти
- •Основні функції освіти в суспільстві
- •7.2. Структура української освіти
- •Види та форми освіти
- •Питома вага осіб, що навчаються, серед населення різного віку, %
- •Частка осіб, що навчаються, серед населення відповідного віку й статі, %
- •Питома вага осіб з вищою освітою серед населення найбільш численних національностей за віком, %
- •Рівні зайнятості жінок та чоловіків з різними рівнями освіти, %
- •Соціальна структура сфери освіти
- •7.3. Особливості освіти в розвинених країнах світу
- •Контрольні питання
- •Проблемні питання, вправи та завдання
- •8. Проблеми соціальних змін у сучасній соціології
- •8.1. Соціальні зміни як предмет соціології
- •Матеріальні умови сім’ї
- •8.2. Форми соціальних змін
- •8.3. Джерела соціального розвитку. Конфлікти
- •Контрольні питання
- •Проблемні питання, вправи та завдання
- •Рекомендована література
- •2. Історія виникнення та розвитку соціології 13
- •3. Соціологічна думка та соціологія в Україні 31
- •Навчальне видання Тихомирова Євгенія Основи соціології
- •33022, М. Рівне, пр. Кн.Романа 9/24; тел.: (0362) 24-45-09
5.3. Механізм формування особистості
Однією з важливих проблем соціології особистості є проблема її формування. Особистістю не народжуються, особистістю стають. Але як? На наш погляд, формування конкретної особистості відбувається під впливом комплексу біологічних і соціальних факторів. Саме їх конкретне сполучення, своєрідність дає унікальну особистість.
Соціобіологи стверджують, що становлення особистості підпорядковане лише біологічним факторам, їх опоненти засвідчують протилежне: біологічне в людині − вторинне, на соціальні якості воно не впливає. За Смелзером, істина лежить десь між двома точками зору: біологія дійсно встановлює загальні рамки для людського єства (людської природи), але в цих межах люди мають високу пристосованість: вони засвоюють такі зразки поведінки і винаходять такі соціальні інститути, які або дозволяють біологічним силам керувати людиною, або придушують її, чи, нарешті, допомагають знайти компромісний варіант. До соціальних факторів, які впливають на формування особистості, належать: оточуюче середовище, взаємодія з іншими особистостями, індивідуальний досвід кожної людини та досвід поколінь, культура даного суспільства і загальнолюдська культура та багато інших факторів.
У соціології існують різні теорії, які по-різному інтерпретують взаємовідносини суспільства та особистості. Проаналізуємо три різні підходи до цієї проблеми, пов’язані з відомими соціологами світу; Е.Дюркгеймом, К.Марксом і М.Вебером.
Е.Дюркгейм вважав, що соціальна реальність, колективні уявлення і колективна свідомість панують над усіма ознаками індивідуального, над особистістю. Суспільство в його інтерпретації виступає як незалежна, зовнішня і примусова сила відносно індивіда. Вона являє собою більш багату реальність, ніж індивід, домінує над ним і створює його, є джерелом вищих цінностей.
М.Вебер дотримувався протилежної точки зору. Для нього немає соціальної реальності, крім індивідів: усі суспільні утворення, існування яких він не заперечує, є лише процес взаємодії особистостей. Цей учений уважав, що клас або нація, держава або акціонерне товариство самі по собі не можуть діяти цілеспрямовано та усвідомлено, а тому статус соціального суб’єкта в соціології Вебера має лише індивід − особистість.
К.Маркс пропонував третій варіант розв’язання проблеми взаємовідносин особистості і суспільства. Особистість визнається ним як суб’єкт суспільного розвитку, але не висувається на перший план і не потрапляє в число рушійних сил суспільного прогресу. Згідно з концепцією Маркса, особистість − не тільки суб’єкт, а й об’єкт суспільної діяльності. Вона виступає як сукупність усіх суспільних відносин.
Незважаючи на досить значні розбіжності в трактуванні питання про взаємодію суспільства та особистості, зрозуміло − суспільство та особистість взаємно впливають одне на одного: суспільство формує особистість, сформовані ним особистості виступають як основні суб’єкти суспільних змін і процесу формування даного суспільства. Соціологія особистості займається вивченням процесів впливу суспільства на особистість, які пов’язані з соціалізацією.
Соціалізація розглядається як процес засвоєння індивідом протягом усього його життя соціального досвіду, унаслідок чого людина стає особистістю. Зміст соціалізації включає в себе засвоєння людиною культури людських стосунків, соціальних норм і цінностей, необхідних для взаємодії з різними людьми, ролей, видів діяльності, форм спілкування, пізнання суспільства, у якому живе індивід, оволодіння навичками роботи, розвиток необхідних для життя здібностей.
Основними засобами (джерелами) соціалізації взагалі та її основних різновидів (політичної, етнічної соціалізації зокрема) є родина, система освіти (усі ступені), засоби масової інформації, культура, найближче соціальне оточення (батьки, родичі, ровесники, друзі тощо).
Процес соціалізації особистості здійснюється поступово і постійно і не може на жодну хвилину припинитися. Він починається з народження людини, з перших кроків її життя і продовжується впродовж усього її життя. На кожному із ступенів соціалізації існують свої специфічні особливості: у дитинстві, юності, у дорослому стані, похилому віці. Соціологи ведуть мову про різні види соціалізації − первинну і вторинну − які залежать від віку людини, наявності власного життєвого досвіду, здатності до самостійного мислення. Вони виділяють так звану ресоціалізацію, яка розуміється як оволодіння новими нормами і цінностями для заміни раніше засвоєних, а також зворотну соціалізацію − процес, пов’язаний з такою парадоксальною ситуацією, коли нове покоління, яке швидко опанувало новий досвід, починає „навчати” попередні покоління (учні робляться вчителями).
Як відбувається процес соціалізації особистості? Які механізми в суспільстві та в самій особистості приводять у дію багато факторів, про які йшлося вище? Можна говорити про два види механізмів здійснення соціалізації: загальні й часткові.
До загальних механізмів соціалізації відносять спілкування окремих людей та їх об’єднань, тобто соціальних груп різного виду; спільну діяльність; взаємний вплив людей один на одного; навчання; виховання. У нас завжди в процесі соціалізації визнавалася особлива, роль виховання, яке розглядалося як процес цілеспрямованого впливу на особистість з метою формування в людини відповідних якостей і рис. Таке звужене розуміння виховання може перетворюватися певною мірою на маніпулювання особистістю. А тому, говорячи про виховання як загальний механізм соціалізації, ми маємо на увазі насамперед засвоєння культури.
До часткових механізмів соціалізації можна віднести соціально-психологічні механізми, які дозволяють особистості засвоїти ті чи інші соціальні норми та цінності. Це процеси ідентифікації, імітації, адаптації та дотримання встановлених норм, У чому їх особливості?
Ідентифікація − це процес ототожнення себе з іншою особистістю, групою, колективом, що допомагає людині оволодівати різними видами діяльності, засвоювати соціальні норми і цінності, а також приймати відповідні соціальні ролі, які доводиться кожному виконувати в житті. Можна говорити про пряме ототожнювання себе з реальною чи придуманою особистістю − батьком або матір’ю, другом, кіногероєм тощо.
Цей соціально-психологічний процес приводить найчастіше до засвоєння здебільшого зовнішніх прикмет діяльності, поведінки. Але „входження в роль”, повне ототожнювання може вплинути і на внутрішні особливості людини. Яскравою ілюстрацією цього є герой одного французького фільму − злочинець, якого під виглядом героя опору садять до тюрми, щоб дезорганізувати боротьбу патріотів, які „налякані” арештом свого лідера. Цей герой, зображуючи антифашиста, так увійшов у роль, що в ньому відбувається внутрішній перелом і він починає допомагати членам Опору. У даному випадку завдяки прямому ототожнюванню відбувся процес ресоціалізації, результат якої − поява нової особистості.
Процес ототожнювання може відбуватися шляхом зарахування себе до відповідної умовної або реальної соціальної групи, що означає засвоєння цілої системи якостей і стереотипів поведінки, вимог до соціальних ролей, які характерні для даної соціальної групи: я − робітник, я − інженер, я − фанат, рокер, член групи ровесників тощо. Усе це означає не тільки приписування певною людиною себе до якоїсь конкретної групи, а й визнання нею тієї системи цінностей і норм, які панують у ній.
Імітація (наслідування) − свідоме чи несвідоме сприйняття людиною досвіду інших людей, зокрема їх поведінки, вчинків, дій. Наприклад, усі йдуть на виборчу дільницю голосувати за того чи іншого кандидата в депутати − і я йду, не думаючи про доцільність такої поведінки; усі починають кричати на стадіоні, уболіваючи за свою команду − і я також кричу, хоча в іншому випадку мені це і на думку не спало б.
Адаптація − це процес пристосування до соціального середовища та його вимог. Специфічною формою адаптаційних процесів є конформізм, конформність. Конформною, як відомо, вважається така поведінка, за якої особистість, не погоджуючись у думках з оточуючими, зовні погоджується з цінностями та нормами, що вони пропагують. Іншою формою прояву адаптаційних процесів е інтеграція − активна взаємодія людини з соціальним і політичним середовищем, яке передбачає свідомий вибір і готовність приймати його цінності як свої власні.
На думку деяких учених, як важливий частковий механізм соціалізації особистості, може розглядатися фактор дотримання встановлених норм. Таке наслідування може носити як свідомий характер − не беру участі в заборонених організаціях, не здійснюю протиправних дій тому, що це для мене неприпустимо, це було б порушенням моїх моральних принципів − так і змушений − не роблю всього цього тому, що боюся покарання, установленого за порушення закону. Особлива увага приділяється цьому механізму у вихованні. Смелзер, наприклад, відзначав, що американські школярі вчать напам’ять клятву вірності, ще не розуміючи цього поняття.