2.2. Експеримент
Експеримент є одним із найскладніших соціологічних методів. Однак це один із давніх та ефективних методів, що використовується як у природничих, так і в суспільних науках. Добре відомі соціальні експерименти, які проводились у минулому: Р.Оуен щодо створення комун в Англії та Північній Америці, педагоги Я.Коменський та А.Макаренко, підприємці Ф.Тейлор і Г.Форд та інші. Уже до кінця XIX ст. основні принципи дослідницького експерименту, сформульовані природознавцями та психологами, почали застосовуватись і в соціології.
Експеримент завжди пов’язаний із спостереженням, про яке ми вже говорили, однак він не тотожний останньому, оскільки в ході експерименту соціолог не просто спостерігає явище, а фактично відтворює його в специфічних запрограмованих умовах.
Що ж являв собою експеримент, у чому його визначальні особливості? Сутність експерименту визначається по-різному. Наприклад, деякі вчені трактують експеримент як дослідження об’єкта, у процесі якого ми створюємо умови (або вишукуємо і групуємо наявні), необхідні та достатні для виявлення і вимірювання зв’язку явищ, у яких ми зацікавлені. Інші науковці розглядають експеримент, як спосіб отримання інформації про кількісні та якісні зміни показників діяльності та поведінки об’єкта в результаті впливу на нього контрольованих та керованих факторів. У будь-якому випадку, яким би чином не визначалась сутність експерименту, його основними ознаками звичайно називаються:
утручання в об’єктивну дійсність (за Смелзером – штучне моделювання умов;
уведення відносно ізольованого експериментального фактора;
контроль за суттєвими детермінуючими факторами (саме створення контрольованої ситуації є відмінною ознакою експерименту);
вимірювання змін залежних змінних та однозначне зведення до впливу експериментального фактора.
Коротко можна сказати, що експеримент полягає в тому, щоб вибирати експериментальну групу, впливати на неї певними факторами і простежувати напрям, величину та сталість зміни характеристик, які цікавлять дослідника.
Застосування експерименту під час вивчення соціальних явищ пов’язане з певними обмеженнями та складнощами, це, передусім, складність самих явищ; те, що експеримент безпосередньо торкається інтересів людей, може порушити нормальний ритм їх життя, звички. Він має і деякі моральні обмеження. Однак його застосування в сучасних умовах стає все частішим. Експеримент використовується тоді, коли потрібно виявити реакції людей на ті чи інші фактори, визначити значущість тих чи інших нових явищ, змоделювати можливі шляхи розвитку того чи іншого соціального явища і т.п. Та в будь-якому випадку, під час організації та проведення експерименту потрібно враховувати те, що експериментально можуть бути вивчені, по-перше, тільки ті об’єкти, керування якими не призведе до порушення функціонування даної системи (тобто системи діяльності та поведінки людей), по-друге, ті об’єкти, що в разі негативних результатів дадуть мінімум утрат.
С
оціальний
експеримент може здійснюватись у різних
формах. Далі в таблиці подано структуру
і типи експерименту за чотирма основними
критеріями, що використовуються для
класифікації даного методу в сучасній
соціології.
У літературі можна зустріти й класифікації за деякими іншими ознаками. Зокрема, за сферою використання виділяють економічний, соціологічний, педагогічний, соціально-психологічний та інші експерименти.
Звичайно, до експерименту пред’являються такі вимоги:
застосування експерименту повинно сприяти збільшенню знань;
заплановані умови експерименту, його структура не повинні порушувати основних принципів досліджуваного об’єкта;
експеримент має бути керованим.
Приступаючи до організації дослідження, яке проводиться з використанням експерименту, необхідно сформулювати проблему дослідження, визначити його мету і завдання, з’ясувати експериментальний об’єкт (групу людей, яких поставили в експериментальні умови – наприклад, групу студентів, шкільний клас або бригаду робітників). Потім потрібно визначити експериментальний фактор, тобто умови або систему умов, ознак, які вводяться соціологом як „незалежна змінна”, (наприклад, ігрова форма проведення занять під час навчання), вплив форми занять на знання студентів, певні стилі керівництва під час виявлення їх впливу на продуктивність праці, соціально-психологічний клімат у колективі.
Завершуючи підготовчий етап, доцільно розробити план експериментальної ситуації, відповідно до програми дослідження, а також визначити способи контролю за експериментом і методи фіксації результатів. Лише після цього проводиться експеримент, результати якого потім аналізуються та оцінюються.