Безробіття населення України за методологією моп

2000	2003	2004
11,6%	9,1%	8,6%
Найменший рівень безробіття в Києві
8,6%	4,9%	4,8%
Дніпропетровській області
11,6%	7,4%	6,3%
Найвищий рівень безробіття в Чернівецькій області
17,1%	10,1%	12,2%
Тернопільській області
13,8%	13,0%	11,9%

Рівень безробіття за методологією моп за статтю та місцем проживання у 2004 році

(у віці 15-70 років)

	15-70 років	25-29 років	15-24 років
Усе населення	8,6%	9,5	15,7
жінки	8,3%	9,6	15,4
чоловіки	8,9%	9,0	15,9
міське населення	8,7%	9,0	16,5
сільське населення	8,4%	9,9	13,9

Чому виникає безробіття? Існуючі теорії зайнятості відповідають на це запитання по-різному. „Циклічні теорії” розглядають безробіття як наслідок циклічного характеру ринкового виробництва. „Структурні теорії” пов’язують його із структурними змінами ринку, зумовленими раціоналізацією та посиленням експорту капіталу країни з дешевшою робочою силою. Теорія „довгих хвиль” виходить із того, що економічна кон’юнктура переживає, поряд із короткими, більш тривалі цикли (приблизно 50 років). Відповідно до нього коливається і рівень безробіття.

Безробіття проявляється в різних формах. Розрізняють такі форми безробіття: тимчасове, нетривале і стагнативне безробіття, структурне і сезонне, регіональне, приховане, циклічне, добровільне та деякі інші види. Воно може коливатися від 2-3% (наприклад, Швеція − найбільш сприятливий у цьому плані регіон) до 18-20% у кризисні періоди розвитку окремих країн.

Російський учений О.О.Давидов пропонує таку шкалу відповідності безробіття рівню розвитку країни: для періодів процвітання економіки країни рівень безробіття може становити 0-3%, в період піднесення економіки − 3-5%, спад в економіці дає 5-8% безробітних, економічна криза − 8-13%, гостра криза − 13-21%, крах економічної системи може викликати рівень безробіття у 21-34%. Відповідно до даної шкали, можна передбачати, що наша економіка, яка в процесі переходу до ринку перебуває в стані гострої кризи, буде характеризуватися рівнем у 13-21% безробіття.

Незайнятість (безробіття), незалежно від форми, завжди приводить до негативних соціальних наслідків. Кожний із безробітних по-своєму переживає свій стан. Хтось „замикається в собі”, хтось шукає допомоги, шляхів виходу з кризи. Ця критична ситуація суттєво ускладнює життєдіяльність, нерідко спрямовує людину на соціально неприй­нятний шлях. Учені США встановили, що зростання безробіття на 1% збільшує кількість убивств на 5,7%, самогубств − на 4,1%, ув’язнених − на 4%, пацієнтів психіатричних лікарень − на 3,5%.

Українські соціологи почали займатися вивченням проблем безробіття відразу ж, як у нас було узаконено це явище (у 1991 році, із прийняттям Закону про зайнятість). Вони виявили, що вже тоді почали проявлятися певні тенденції, які спостерігаються і до цього часу. Наприклад, основною соціальною групою, яка була головним об’єктом звільнень, а отже, і основним поповненням армії безробітних, стала інтелігенція (близько 90% безробітних становлять службовці, значна, частина яких − представники інтелігенції). Найменше безробіття торкнулося селян (менше 1% безробітних). Серед соціально-демографічних груп „перше” місце зайняли жінки і молодь (головним чином випускники шкіл, ПТУ, вищих навчальних закладів, тобто ті, хто не має досвіду роботи). В окремих регіонах значну частину безробітних-спеціалістів становили фахівці одного або кількох профілів, наприклад, у м.Рівне групою, найменш захищеною від безробіття, стали спеціалісти-меліоратори, яких готує місцевий університет і якими буквально була „наводнена” більшість рівненських організацій та установ. Відразу ж проявилася і тенденція, що пов’язана з кількісним переважанням міських безробітних над сільськими: у сільських населених пунктах групу безробітних поповнювали одиниці.

Станом на 1 березня 2006 р. на обліку в державній службі зайнятості. перебувало 953,1 тис. незайнятих громадян, з них кожний другий проживав у сільській місцевості. Серед зазначеної категорії громадян 96,9% мали офіційний статус безробітних, з яких більше ніж двом третинам було призначено допомогу з безробіття.

Дисбаланс у розподілі виробничих ресурсів та робочої сили зумовлює значну міжрегіональну диференціацію зареєстрованого безробіття. Найвищий рівень зареєстрованого безробіття спостерігався в лютому 2006 року в Тернопільській області (7,1%), а найнижчий –  у м. Києві (0,4%). За категоріями робочих місць найбільше навантаження припадало на робочі місця, на які можуть претендувати працівники сільського господарства (18 осіб) та особи без професії (10 осіб).

За сприяння державної служби зайнятості в лютому 2006 р. було працевлаштовано 70,9 тис. осіб, що на 28,9% більше, ніж у попередньому місяці та на 3,1% менше, ніж у лютому 2005 р. Серед працевлаштованих осіб майже половину (49,6%) становили жінки. По відношенню до загальної чисельності осіб, які перебували на обліку впродовж лютого, кількість працевлаштованих громадян становила 6,5%. За регіонами найвищий рівень цього показника спостерігався в м. Києві (26,9%), а найнижчий – у Чернівецькій області (2,6%). З причини самостійного працевлаштування впродовж лютого 2006 р. було знято з обліку 62,5 тис. осіб. Крім того, дострокову пенсію оформлено 3,1 тис. громадян передпенсійного віку.

Поряд з працевлаштуванням на постійній основі одним із напрямів соціального захисту незайнятого населення є організація громадських робіт, які забезпечують тимчасове працевлаштування. У лютому 2006 р. на громадські роботи було направлено 20,7 тис. осіб, не зайнятих трудовою діяльністю. Чисельність громадян, які брали участь у таких роботах, порівняно з січнем 2006 р. зросла в 1,5 раза і на 1 березня становила 10,3 тис. осіб, або 1,1% від кількості тих, що перебували на обліку.

Важливим напрямом підвищення конкурентоспроможності безробітних на ринку праці є професійна підготовка та перепідготовка. З метою отримання нової професії або спеціальності державною службою зайнятості в лютому 2006р. було направлено на навчання 16,1 тис. безробітних проти 10,9 тис. осіб у попередньому місяці. Загалом на початок березня 200 6р. за такими направленнями в навчальних закладах усіх типів проходили професійне навчання 36,7 тис. осіб (4,0% зареєстрованих безробітних)³⁰.