- •Євгенія Тихомирова Основи соціології
- •Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів
- •Isbn 966-7643-81-6 © Тихомирова Євгенія, 2006 Розділ і. Загальні питання теорії та історії соціології і. Соціологія як наука та навчальна дисципліна
- •1.1. Об’єкт і предмет соціології
- •1.2. Структура соціологічної теорії
- •1.3. Функції соціології, соціологія як навчальна дисципліна
- •Контрольні питання
- •Проблемні питання, вправи та завдання
- •2. Історія виникнення та розвитку соціології
- •2.1. Передумови виникнення соціології
- •2.1. Періодизація історії соціології
- •Контрольні питання
- •Проблемні питання, вправи та завдання
- •3. Соціологічна думка та соціологія в Україні
- •3.1. Соціальна проблематика в поглядах українських мислителів минулого
- •3.2. Суспільна думка в Україні в докапіталістичний період
- •3.3. Соціологічні погляди українських мислителів XIX-XX ст.
- •3.4. Виникнення та розвиток соціології в Україні
- •Контрольні питання
- •Проблемні питання, вправи та завдання
- •Розділ II. Методологія та методика соціологічних досліджень і. Соціологічне дослідження, принципи його організації та проведення
- •1.1. Сутність та різновиди соціологічних досліджень
- •Етапи соціологічного дослідження
- •1.2. Структура програми соціологічного дослідження
- •Види вибірок
- •Визначення обсягу вибірки
- •1.3. Завершальний етап соціологічного дослідження
- •Динаміка зміни рейтингів кандидатів за результатами хвильових опитувань
- •Рівень зацікавленості української громадськості інформацією про єс і євроінтеграцію
- •Контрольні питання
- •Проблемні питання, вправи та завдання
- •2. Методи збирання первинної соціологічної інформації
- •2.1. Спостереження
- •2.2. Експеримент
- •2.3. Аналіз документів
- •2.4. Опитування
- •Контрольні питання
- •Проблемні питання, вправи та завдання
- •Розділ ііі. Соціальна структура суспільства
- •1. Основні теорії соціальної структури в сучасній соціології
- •1.2. Поняття соціальної структури та соціального статусу в соціології
- •1.2. Теорія класів
- •1.3. Теорія еліти
- •1.4. Теорія соціальної стратифікації та соціальної мобільності
- •Контрольні питання
- •Проблемні питання, вправи та завдання
- •2. Соціально-територіальна структура суспільства
- •2.1. Поняття та різновиди соціально-територіальних спільностей
- •2.2. Типи поселень
- •Розміщення та співвідношення міського і сільського населення за окремими реґіонами України за даними перепису 2001
- •2.3. Соціологічні проблеми міграції
- •Причини, що могли б спонукати українців виїхати з населеного пункту, де вони мешкають
- •Контрольні питання
- •Проблемні питання, вправи та завдання
- •3. Соціально-демографічна структура суспільства
- •3.1. Поняття соціально-демографічної структури в соціології
- •3.2. Статевовікова структура суспільства
- •Народжуваність і смертність населення світу в 2005 році (млн.Чіл.), (на 1000 жителей)
- •Коефіцієнти народжуваності, смертності та природного приросту населення України з 1913 року
- •Очікувана тривалість життя при народженні (за роками народження) в Україні9
- •Вікова структура населення
- •Статева структура суспільства
- •Статева структура населення України13
- •Смертність населення від нещасних випадків, убивств, самогубств та інших зовнішніх дій (кількість померлих на 100 000 постійного населення відповідної статі і віку)14
- •3.3. Молодь як специфічна соціально-демографічна група
- •3.4. Генетична структура суспільства
- •Міграційний рух населення окремих регіонів України за 2003 рік (на 1000 осіб)15
- •Контрольні питання
- •Проблемні питання, вправи та завдання
- •4. Соціально-етнічні спільності в структурі суспільства
- •4.1. Поняття етносу в соціології
- •4.2. Поняття нації в соціології
- •4.3. Етнонаціональна структура України й проблеми етнонаціональних відносин
- •Найбільш численні національності, які мешкають в Україні 16
- •Найбільш численні національності за окремими регіонами України17
- •Мовний склад населення України за даними Всеукраїнського перепису населення19:
- •Зведена таблиця індексів національного дистанціювання за результатами моніторингу показників національної дистанційованості населення України
- •Контрольні питання
- •Проблемні питання, вправи та завдання
- •Соціологія праці
- •1.1. Сутність та структура праці
- •Соціально-економічна структура праці
- •1.2. Соціально-психологічна структура праці
- •Типологія ставлення людей до праці
- •Якою мірою Ви задоволені своєю роботою в цілому?
- •1.3. Проблема зайнятості та безробіття в соціології
- •Економічна активність і неактивність населення України у 2005 році
- •Зайнятість населення України у віці 15-70 років ( 2004 рік)
- •Безробіття населення України за методологією моп
- •Рівень безробіття за методологією моп за статтю та місцем проживання у 2004 році
- •Контрольні питання
- •Проблемні питання, вправи та завдання
- •2. Соціологія трудових колективів і професій
- •2.1. Трудові колективи як об’єкт вивчення соціології
- •2.2. Професійні групи як об’єкт вивчення соціології
- •Співвідношення понять „професія”, „спеціальність” і „кваліфікація”
- •Визначення балів
- •2.3. Професійна стратифікація: форми та особливості
- •Шкала професійного статусу за ф.Барром
- •Соціальна роль професій
- •Перспективи розвитку професій у сучасному й майбутньому
- •Контрольні питання
- •Проблемні питання, вправи та завдання
- •3. Соціологія побуту та дозвілля
- •3.1. Особливості позавиробничої діяльності
- •3.2. Структура та особливості побутової діяльності
- •Тип житлового помешкання української сім’ї
- •3.3. Структура та особливості дозвілля
- •Контрольні питання
- •Проблемні питання, вправи та завдання
- •4. Соціологія сім’ї
- •4.1. Сутність та історичні форми сім’ї і шлюбу
- •4.2. Структура сучасної української сім’ї
- •Розподіл населення за сімейним станом
- •4.3. Проблеми та труднощі сучасної сім’ї
- •Загальний коефіцієнт розлучень (на 1000 жителів) в окремих країнах світу в 1990-2003 рр.44
- •Контрольні питання
- •Проблемні питання, вправи та завдання
- •5. Соціологія особистості
- •5.1. Сутність та структура особистості
- •5.2. Типологізація особистості
- •5.3. Механізм формування особистості
- •Контрольні питання
- •Проблемні питання, вправи та завдання
- •6. Соціологія культури
- •6.1. Сутність, функції та структура культури
- •Основні соціальні функції культури
- •6.2. Соціологія релігії
- •Кількість релігійних організацій в Україні
- •Із всіх зареєстрованих релігійних організацій на початок 2005 р. В Україні діяли
- •Релігійне самовизначення громадян України, процент опитаних48
- •6.2. Соціологія науки
- •Фахівці, що мають науковий ступінь
- •Соціальні функції науки
- •Контрольні питання
- •Проблемні питання, вправи та завдання
- •7. Соціологія освіти
- •7.1. Освіта як предмет соціології освіти
- •Основні функції освіти в суспільстві
- •7.2. Структура української освіти
- •Види та форми освіти
- •Питома вага осіб, що навчаються, серед населення різного віку, %
- •Частка осіб, що навчаються, серед населення відповідного віку й статі, %
- •Питома вага осіб з вищою освітою серед населення найбільш численних національностей за віком, %
- •Рівні зайнятості жінок та чоловіків з різними рівнями освіти, %
- •Соціальна структура сфери освіти
- •7.3. Особливості освіти в розвинених країнах світу
- •Контрольні питання
- •Проблемні питання, вправи та завдання
- •8. Проблеми соціальних змін у сучасній соціології
- •8.1. Соціальні зміни як предмет соціології
- •Матеріальні умови сім’ї
- •8.2. Форми соціальних змін
- •8.3. Джерела соціального розвитку. Конфлікти
- •Контрольні питання
- •Проблемні питання, вправи та завдання
- •Рекомендована література
- •2. Історія виникнення та розвитку соціології 13
- •3. Соціологічна думка та соціологія в Україні 31
- •Навчальне видання Тихомирова Євгенія Основи соціології
- •33022, М. Рівне, пр. Кн.Романа 9/24; тел.: (0362) 24-45-09
Контрольні питання
Що передувало виникненню соціології праці?
Кого вважають першим теоретиком із проблем праці?
У чому полягає сутність концепції „трудового суспільства”? Які соціологи сприяли її розвитку?
Що таке праця? Яку структуру вона має?
Що являє собою зміст і характер праці?
Які суспільні відносини вважаються трудовими?
Що таке поділ праці, які види поділу праці існують та існували раніше?
Як ви визначаєте ставлення до праці?
З чого складається соціально-психологічна структура праці?
Що таке зайнятість? Кого ми можемо віднести до категорії зайнятого (незайнятого) населення? Хто вважається безробітним?
Що таке колектив, трудовий колектив?
У чому особливості соціально-психологічного клімату в колективі?
Проблемні питання, вправи та завдання
Як ви вважаєте, що мав на увазі Платон, коли сформулював гасло „Кожному своє”?
Чому концепція „трудового суспільства” перестає визначати розвиток сучасної соціології? Які нові теорії поступово приходять їй на зміну?
Як би ви прокоментували положення, що праця створила саму людину?
Деякі соціологи вважають, що праця чітко відрізняється від дозвілля, розваги, гри тощо. Р.Лукач, наприклад, пише: „Це значить, що за змістом одна і та ж діяльність може бути працею і розвагою, залежно від того, чи є вона засобом існування, чи ні. Так, наприклад, обробка саду може вважатися працею, якщо роботу виконує селянин заради засобів для існування, а може бути розвагою, як це робить службовець для забави; танець є забавою для звичайних працівників і працею для професійного танцюриста”. Чи погоджуєтесь ви з такою думкою? Аргументуйте свою точку зору.
Зараз у промисловості та інших галузях економіки використовують роботів, які виконують різноманітні операції. Як ви думаєте, чи можна робота або, наприклад, живу тварину − слона, коня вважати суб’єктом праці? Обґрунтуйте свою точку зору.
Існує теза: „Колектив завжди прав”. Згідні ви з цим чи ні? Чому?
Чи всяку групу людей можна вважати колективом? Які основні фактори перетворюють механічне з’єднання людей у колектив?
Чи є різниця між поняттями „зайняте населення” та „активне поселення”?
Чи можлива повна зайнятість населення? Поясніть свою точку зору.
У Законі України „Про зайнятість населення” є поняття „придатна робота”. Що воно означає?
Як ви вважаєте, які соціальні групи більшою мірою охоплені безробіттям, чому? Спробуйте намалювати „соціальний портрет” сучасного українського безробітного.
Прочитайте Закон України „Про зайнятість населення” та проаналізуйте, за яких умов, коли, скільки та в якому розмірі сплачується допомога безробітним різних категорій. Зверніть увагу, як це питання розв’язується щодо випускників вузів.
Що таке страйк? Чим він відрізняється від інших типів конфліктів?
2. Соціологія трудових колективів і професій
2.1. Трудові колективи як об’єкт вивчення соціології
Серед проблем, якими займається соціологія праці, можна назвати колектив як сукупний суб’єкт праці. Як уже зазначалося, праця здійснюється в межах певних суспільних груп. У соціологічній літературі використовуються різні поняття для їх визначення: група, соціальна група, організація, колектив, трудовий колектив, трудова організація. У нашій соціологічній літературі для аналізу проблем виникнення і розвитку соціальних груп у трудовому процесі найчастіше використовуються терміни „колектив” і „трудовий колектив”.
Колектив (від лат. – зібраний) – це сукупність людей, об’єднаних спільною метою та спільною діяльністю для її досягнення. Колектив – це не тільки певна соціальна спільність, а й певна соціальна організація. Ознаками колективу як соціальної спільності є, по-перше, спільна зацікавленість у результатах певної діяльності, тобто спільна мета, по-друге, це об’єднання, яке характеризується спільною діяльністю, і, по-третє, це об’єднання людей, які впливають одне на одного. Особливості колективу як соціальної організації проявляються в тому, що члени сукупності поділені за окремими ділянками соціального процесу, тобто займають певне соціальне положення згідно з горизонтальною спеціалізацією членів даного колективу. Кожний працівник закріплений за конкретною посадою, яка визначає його певні функції у трудовому процесі. Крім того, місце членів цього об’єднання характеризується не лише певним становищем на горизонтальному рівні соціальної ієрархії, а й місцем на різних вертикальних рівнях, тобто існує підпорядкування працівників владі керівників і субординаційна залежність.
Розрізняють різні типи колективів: а) за змістом і метою діяльності – трудові, навчальні, наукові тощо; б) за формою організації – організовані спеціально або утворені стихійно; в) за складом учасників – дитячі, молодіжні, студентські, жіночі тощо; г) за ставленням до особистості – первинні та вторинні.
Трудовий колектив – це організована спільність людей, які об’єднані конкретним видом суспільно корисної праці, що здійснюється в межах тієї або іншої форми суспільної власності. Трудовий колектив може виконувати кілька різних функцій: цільову (іноді її називають виробничо-економічною), функцію задоволення соціальних потреб працівників (спілкування, визнання з боку колег тощо), соціально-інтегративну функцію, а також в окремих країнах – політичну функцію (наприклад, в Україні, згідно із законом про вибори, трудові колективи можуть висувати кандидатів у депутати різного рівня).
Трудові колективи розрізняються за формами власності (трудові колективи державних підприємств та установ, кооперативних і колективних, орендних, приватних та акціонерних), за змістом діяльності (виробничі, невиробничі, наукові, колективи органів управління тощо), в залежності від тривалості існування (постійні й тимчасові), за рівнями об’єднання працівників у трудові колективи (основний колектив – підприємство в цілому, проміжний рівень – вторинний колектив, наприклад, цех, відділ; первинний колектив – наприклад, бригада).
Структура трудового колективу включає в себе два види елементів і відношень між ними: реальні та умовні групи працівників. Реальні групи – це певні сукупності людей, які характеризуються їх постійними контактами й взаємодіями. Серед них можна виділити виробничо-функціональні групи – певні цільові підрозділи, виокремлені на основі різних функцій, що вони виконують для досягнення спільної мети підприємства або установи. На виробничих підприємствах − це цехи, дільниці, відділи, бригади, в інституті – факультети, кафедри, лабораторії, студентські групи. До реальних соціальних груп відносяться також суспільно-організаційні групи – ради трудових колективів, громадські організації, наприклад, профспілки, осередки просвіти, а також соціально-психологічні групи (спільності) людей, які складаються на основі симпатій, дружніх зв’язків, спільних орієнтацій, захоплень. Склад цих груп визначається особистими якостями людей, їх часто називають неформальною структурою трудового колективу.
На думку російського соціолога В.В.Щербини, неформальна структура характеризується відсутністю жорстко закріплених без особистісних стандартів, що роблять трудовий колектив стійкою організацією. Тут переважають групові норми, а спонтанна взаємодія надає гнучкості організаційній поведінці. Якщо формальна організація (виробничо-функціональні підсистеми насамперед) спирається на жорстку структуру відносин, зафіксовану в ієрархії посадових функцій, то в неформальній подібна структура носить ситуативний характер. Таким чином, формальна структура створюється відношеннями між безособовими посадовими й професійними позиціями, а неформальна – відносинами між живими людьми в процесі їх сумісної діяльності.
Умовні соціальні групи – це номінальні, статистичні сукупності, що визначаються за такими ознаками, як стать, вік, освіта тощо. Серед умовних груп виділяються працівники переважно фізичної або розумової праці; соціально-класові групи (робітники, інженерно-технічні працівники, службовці); різні функціональні групи – основні робітники, що займаються виготовленням продукції, на яку спрямований даний виробничий колектив, допоміжні робітники, що виконують роботи по обслуговуванню основного виробництва; технічні виконавці, спеціалісти, керівники; різні професійні групи – економісти, механіки тощо; різні кваліфікаційні групи – некваліфіковані, малокваліфіковані, середньокваліфіковані та висококваліфіковані працівники (частіше робітники), вища, середня або нижня ланка управління та спеціалісти різних категорій; демографічні групи – чоловіки та жінки, молоді та старі працівники, національні (етнічні) групи, працівники з різним сімейним станом, стажем роботи тощо.
Кожна з цих умовних груп, хоча й не утворюється реально, однак їх представники в різних частинах трудового колективу, вони характеризуються певними особливостями – відповідним типом ставлення до праці, інтересами, орієнтаціями, особливостями поведінки тощо, які потрібно враховувати в процесі управління соціальними процесами.
Складність соціальної структури майже кожного колективу породжує проблему, яку доводиться розв’язувати в процесі управління, проблему згуртованості. Що таке згуртованість колективу? Це поняття характеризує силу тих стосунків, що об’єднують членів колективу; вона проявляється у спрацьованості та відповідальності членів колективу один перед одним, узгодженні дій та взаємній допомозі в процесі виконання спільних завдань. У вітчизняній соціології прийнято розрізняти три типи колективів залежно від рівня згуртованості їх членів: згуртовані, розчленовані та роз’єднані.
Згуртовані колективи характеризуються стабільністю складу, підтримкою одних членів колективу іншими, розвитком дружніх зв’язків і стосунків у робочий та позаробочий час, високим рівнем трудової дисципліни і громадської активності. Завдяки цьому такі колективи мають достатньо високі показники спільної праці.
Розчленовані колективи характеризуються наявністю кількох окремих груп, які неприязно ставляться одна до одної, мають великі розбіжності в показниках дисциплінованості та трудової активності працівників.
Роз’єднані колективи характеризуються тим, що в них розвиваються, головним чином, функціональні відносини: соціально-психологічні ж контакти не розвинуті майже зовсім, між членами колективу часто виникають конфлікти.
Соціологи відзначають, що для розчленованих, роз’єднаних колективів і колективів із низьким рівнем згуртованості характерні такі риси, як конформізм, схильність до чуток та панічного настрою підвищеного навіювання, емоційної нестійкості, до „вибухів”, поширення забобонів та упереджень.
Для визначення рівня згуртованості використовуються такі показники: коефіцієнти фактичної та потенційної плинності, кількість елементів дезорганізації (прогули, запізнення на роботу та інші порушення трудової дисципліни), кількість міжособових і групових конфліктів, групові індекси соціометричного статусу (про метод соціометрії йшла мова в другому розділі посібника).
На думку соціологів, згуртованість може бути позитивною або негативною, тобто має певну спрямованість. Позитивна згуртованість звичайно визначається як функціональна згуртованість, орієнтована на досягнення колективних цілей (наприклад, жіноча бригада в Хоторнському експерименті). Легітимна згуртованість розглядається як дисфункціональна згуртованість, спрямована на досягнення цілей соціально-психологічних груп, що суперечать цілям усього колективу.
Існують різноманітні фактори, що впливають на згуртованість колективів та обумовлюють її певний рівень. Загальні фактори згуртованості діють у суспільстві й впливають на всі трудові колективи (моральна атмосфера й суспільстві, його цінності, норми і традиції, методи господарювання). Локальні фактори згуртованості колективу виникають або існують всередині даного трудового об’єднання. Серед них розрізняють організаційно-технічні фактори-створення необхідних умов для ритмічної роботи, забезпечення матеріалами та обладнаннями, використання певних форм організації трудового процесу, просторове розміщення робочих місць, чітке визначення функцій кожного працівника, обсяг його прав та обов’язків тощо, економічні (форм і системи оплати праці), соціально-психологічні (соціально-психологічний клімат31 у колективі, стиль керівництва, інформування працівників про хід трудового процесу у виробничій організації тощо), психологічні (сумісність членів колективу, особливості особи керівника та ін.).
Вплив на ці та деякі інші фактори трудового процесу може сприяти зростанню згуртованості трудових колективів і підвищення у зв’язку з цим їх працездатності.