- •Терещенко Тетяна Вікторівна
- •Анотація
- •Розділ 1 візуальні мистецтва
- •Тема 1. Архітектура Європи
- •1.1. Архітектура романського стилю
- •1.2. Перлини готики
- •1.3. Взірці архітектури бароко.
- •1.4. Архітектура класицизму
- •1.5. Модерн в архітектурі
- •Тема 2. Архітектура Близького та Далекого сходу
- •2.1. Культова арабо-мусульманська архітектура. Мавританський стиль
- •2.2. Храми Індії
- •2.3. Храми Далекого Сходу
- •2.4. Велика Китайська стіна
- •Тема 3. Скульптура – гімн людини
- •3.1. Античні скульптури
- •3.2. Мікеланджело – втіленне відчуття форми
- •3.3. Творчість о.Родена
- •Тема 4. Образотворче мистецтво Італії. Епоха «титанів»
- •4.1. Леонардо да Вінчі. Живопис як одна із форм втілення всеосяжної геніальної натури митця
- •4.2. Рафаель.Зображення чистоти та чарівності жіночого образу, його зв’язок з природою, єдність благородного і духовного спілкування людей
- •Тема 5. Видатні живописці Іспанії
- •5.1. Ель Греко – поєднання візантійських та готичних традицій у творчості
- •5.2. Дієго Веласкес
- •5.3. Франциско Гойя – живописець і графік хіх століття
- •5.4. Сальвадор Далі – виразник модерністських течій хх століття
- •Тема 6. Фламандський і голландський живопис
- •6.1. Творчість Пітера Рубенса
- •6.2. Рембрандт – великий голландець
- •Тема 8. Російський живопис
- •8.1. Історичний живопис
- •8.2. Пейзажний живопис
- •8.3. Портрети в.Сєрова
- •8.4. Геній м.Врубеля
- •Тема 9. Образотворче і декоративно-прикладне мистецтво Далекого Сходу
- •9.1. Естетичний феномен китайського живопису. Жанри: портрет, пейзаж, каліграфічне письмо
- •9.2 Порцеляна – гордість китайського мистецтва. Символічне навантаження кольору
- •Тема 10. Декоративно-прикладне мистецтво Близького Сходу
- •10.1. Багдадська книжкова мініатюра
- •10.2. Турецьке гончарне мистецтво
- •10.3. Дамаські тканини
- •10.4. Іранське килимарство
- •Тема 11. Декоративно-прикладне мистецтво Африки
- •11.1. Естетика наївного мистецтва. Культові маски та мала пластика. Мистецтво країн Магрибу
- •Тема 12. Паркова культура
- •12.1. Версаль – зразок Європейського парку
- •12.2. Природні парки Великобританії
- •12.3. Духовне явище японського ландшафтного саду
- •12.4. Філософія ікебан та чайної церемонії
- •Словник термінів
- •Література
- •Скульптура – гімн людині
12.2. Природні парки Великобританії
На початку XVIII ст. в Англії зародився пейзажний стиль садово-паркового мистецтва. Виникнення пейзажного стилю, подібно виникненню регулярного стилю, було відображенням ідей, що панували в суспільстві XVIII століття.
Можна виділити наступні характерні ознаки пейзажних садів:
Рельєф нерівний: чергування плоских ділянок, височин, схилів, ярів, природних водойм - наслідування природному ландшафтові.
Вільне планування простору, асиметричність, відсутність прямих ліній і осей.
Архітектурні спорудження служать для збагачення пейзажу.
Звивисті доріжки поєднують окремі елементи саду. Доріжки виконуються з природних матеріалів: дикого каменю, спилів стовбурів дерев, газону, стійкого до витоптування. Існує продумана система шляхів, випливаючи яким можна побачити зміну мальовничих пейзажів. Ні крапки, з якої можна оглянути весь сад, перспектива відкривається поступово.
Першорядне значення мають композиції з дерев і чагарників, сполучення кольору і фактури листів, розподіл світла і тіні в саду. Використовуються в основному породи дерев і чагарників, що ростуть у даній місцевості.
Садові квіти висаджуються біля будинку, у саду ж віддається перевага польовим і лісовим багатолітникам.
Усі водойми, навіть штучного походження, повинні носити яскраво виражений природний характер: нерівна берегова лінія, природне обрамлення (галька, пісок, біляводні рослини).
В Англії до початку XVIII ст. сформувався новий стан - буржуазія. Як відомо, виникнення буржуазії зв’язане з розвитком виробництва. Люди, іменовані «буржуа», не могли похвастатися багатовікового родоводу, однак мали яскраво виражені ділові й організаторські якості, що дозволили їм сконцентрувати у своїх руках реальні засоби і знання, необхідні для подальшого розвитку суспільства. Саме буржуазія початку XVIII ст. створив таке середовище, у якій прагнення до знань стало модним. Не випадково, XVIII ст. одержало назву «Епоха освіти». У суспільстві виникає інтерес до історії, античній символіці, культурі і національним особливостям інших країн, широко обговорюються філософські ідеї, висунуті Дідро, Вольтером, Ж. Ж. Руссо. Духовні прагнення суспільства «Епохи освіти» виразив Руссо в гаслі «Назад, до природи!». Усі напрямки мистецтва того часу пропагували ідею «природної людини на тлі природної природи».
Характерним прикладом англійського пейзажного парку є парк Стоу, будівництво якого в 1713 р. почав Бріджемен. У плані парк мав форму неправильної трапеції. Основа композиції - вільне розміщення рослинності. Тут був використаний прийом оптичного поєднання композиції парку з навколишнім ландшафтом. За палацомї м, розташованим в глибині парку, був великий зелений луг, фланкованим рослинними групами. Композицію завершувало озеро. Алеї вільно пролягали серед великих зелених масивів і окремих груп дерев. Будівництво парку завершив У. Кент (1685-1748), і парк Стоу вважається його кращим творінням. Кент зміг створити паркові простори надзвичайної краси з чудовими перспективами, середнім і заднім планами, майстерним розташуванням рослинності, що створює гру світла і тіні. Він перепланував окремі ділянки, пластично оформив узлісся масивів, майстерно підкреслив нерівності місцевості і знищив прямі алеї.
Сади Ексбері (Англія). Цей дивовижний сад був розбитий на болотистому ґрунті садиби Бьюлі. Батьком-засновником земного раю став барон Лайонел Ротшильд, який вважав банківську справу своїм хобі, а садівництво своєю професією. 1919 р. він створив сад, який «заселив» своїми улюбленими камеліями, азаліями та рододендронами. Більше 100 працівників висадили тоді близько 1 млн. рослин.
Сьогодні в цьому саду можна побачити рослини з різних частин світу: Китаю, Японії, Тибету, Цейлону, Гімалаїв, Іспанії та Північної Америки. Багато з них були знищені на своїй батьківщині. У теплицях саду Ексбері й зараз народжується безліч гібридів дивовижної форми й фантастичних барв.
Вважається, що знайомство з пейзажними парками Китаю сприяло остаточному формуванню пейзажного стилю в Європі. Однак знайомство європейців з культурою Китаю почалося ще в XIII ст. і зв’язано з ім’ям Марко Поло, що не перешкодило розвиткові регулярного стилю. До того ж у пейзажних парках XVIII ст. ідеї китайського садівництва мало використовувалися. Як данина моді в парках будувалися альтанки, пагоди, містки, павільйони в китайському стилі, тобто сприймалася тільки зовнішня сторона східного садового мистецтва. Сприйняття європейцями філософських ідей сходу, заснованих на глибокому символізмі, лаконічності й удаваній простоті, стає можливим набагато пізніше, до початку XX ст., що знайшло відображення в сучасній архітектурі і ландшафтному мистецтві.
Видимо, виникнення пейзажних парків у Європі відбулося б і без знайомства з традиціями Сходу, у силу історичного розвитку суспільства.