5.4. Сальвадор Далі – виразник модерністських течій хх століття

На світанку ХХ ст., яке починалося з грандіозної бойні – Першої світової війни, - багатьом людям мистецтва світ уявлявся жорстоким, абсурдним, повним безглуздих конфліктів. Відчуття трагізму історії, самотності людини знайшли своє відображення в творчості іспанського художника Сальвадора Далі (1904-1989). Ще за життя йому відкрили два музеї, і за життя він став людино-легендою.

Свій творчий шлях молодий Далі розпочав у 1922 р. зі вступу до Академії мистецтв. Спочатку художник експериментував з кубізмом, проте згодом заявив - ця течія абсолютно не його. Вже тоді Далі виділявся серед інших художників своєю дивною зачіскою та манерою поведінки. На випускних екзаменах він заявив викладачам, що вони недостатньо ерудовані, щоб оцінити його роботу.

Після невдалих спроб здобути освіту Далі їде до Парижа. Там він плідно співпрацює з іншими художниками, серед яких Пабло Пікассо. Саме в цей час він створив свою картину "Постійність пам’яті". Минуло небагато часу - і Далі стає неформальним лідером руху сюрреалістів. Проте він прагнув, аби вся слава належала лише йому. Не бажаючи ділитися своєю популярністю ні з ким, Далі одного разу заявив "Сюрреалізм - це я!"

С.Далі - найяскравіший представник сюрреалізму. Художники цього напряму переконані, що оточуючий світ не має вищої логіки, життя є абсурдним і подібним до жахливого або фантастичного сну. Химерні фантазії, найнесподіваніші поєднання предметів, мрій, галюцинацій – усе це можна побачити на картинах Сальвадора Далі. Вважається, що Сальвадора Далі на створення відомої картини «Постійність пам’яті» (1931) надихнув сир. Годинники, які течуть і мають структуру м’якого сиру, Далі намалював після того, як йому наснився гарячий розплавлений камамбер. Він вмів створювати чудернацький світ своїм живописом, використовуючи незвичні, навіть абсурдні поєднання різних предметів. Перші сюрреалістичні художні твори митця з’явилися 1929 р., коли він поєднав своє серце з Елен Елюсер (Олена Дияконова). Далі називав її Гала (фр. «свято»). Свій художній метод чи то як жарт, чи то всерйоз із викликом художник назвав «критично-параноїдальним», говорячи про систематизацію і критику в його творах проявів божевілля. На його творчість вплинула теорія психоаналізу З.Фрейда На картинах Далі цей метод знаходив відображення у змалюванні різних проявів психологічних збочень, галюцинацій і вторгнення у світ людських бажань, душевних таємниць, марень. Його художні образи набувають жахливої подоби людей і тварин, викликають почуття страху, непорозуміння. Це ірраціональні композиції, створені з реальних предметів, які мають натуральний вигляд або парадоксальним чином деформовані. Уже назви картин Сальвадора Далі гідні подиву та надзвичайно абсурдні за змістом: «Залишки автомобіля, що дають народження сліпому коню, який вбиває телефон», «Осіннє канібальство», «Антропоморфна шафа», «М’яка конструкція з вареними бобами. Передчуття громадянської війни». Картина „Передчуття громадянської війни” (1936) закінчена за кілька місяців до початку громадянської війни в Іспанії. На фоні мертвого пейзажу зображено жахливу конструкцію з фрагментів людських тіл, безглуздо поєднаних. Твір справляє моторошне, відлякуюче враження абсурдності всякої війни. «Величезне людське тіло, яке видерлося назовні від виглядом жахливих наростів рук та ніг і шматує себе на частини в агонічній задусі», – так говорив про неї сам автор. Ескізи до картин були створені 1934 р. після бурхливих подій, свідком яких був художник з Барселони. «Осіннє канібальство» написане того ж року. Дві істоти, зображені митцем з відразою та насмішкою, але старанно та вишукано поїдають одне одного. За словами Далі, «ці іберійські істоти, які харчуються собою восени, втілюють пафос громадянської війни, яку я вважаю явищем істинної історії, на відмінну від Пікасо, який вважає це політичним феноменом».

На початку Другої світової війни він, як і багато інших сюрреалістів, виїхав до США. Осмислення жахів світової війни спричинило зміни світогляду художника: з атеїста він став католиком, у своїх творах звертається до вічних тем добра і зла, зради і самопожертви тощо („Таємна вечеря”, „Христос св. Іоанна на Хресті”).

Кожна його картина ставала своєрідним ребусом. У його картинах («Постійність пам’яті», «Палаючий жираф», «Сон, викликаний польотом бджоли навколо граната, за секунду до пробудження» та ін.) кожну деталь можна розглядати самостійно, а всі разом вони створюють магічно загадкову картину. Поєднання реальності і примарної фантазії ніби конструюється, а не народжується раптом, за волею випадку. На картинах Далі вони ніби вписані в традиційний пейзаж. Наприклад, звичайний жираф, охоплений вогнем, або люди, яких позаду підтримують палиці.

Сальвадор Далі був досить релігійною людиною, що не могло не позначитися на його творчості, тому у нього так багато творів, присвячених Христу, святим, церкві, вірі.

Далі відомий не лише як великий художник. Він також спробував свої сили і у скульптурі, мультиплікації та кінематографі. Майстер епатажу навіть свою смерть зміг перетворити на скандал. У 1989 р. після смерті великого майстра художні ринки всього світу буквально завалили підробками робіт Далі. У мистецьких тусовках подейкували, що перед смертю художник навмисно підписав кількасот чистих полотен. І все заради такого скандалу.

Правда це чи ні - достеменно невідомо. Проте сьогодні Сальвадор Далі залишається одним з найвідоміших, найпопулярніших, найкращих художників ХХ ст. Його картини коштують десятки мільйонів доларів, а художній стиль великого майстра залишається прикладом для наслідування.

Без сумніву Далі був генієм, який лишив нам сотні загадок та власних пророцтв. Метаморфози його підсвідомості вилились у величезну спадщину, яка, наче книжковий архів з рукописами, розповідає нам своєю мовою про все від тисячної секунди до нескінченної вічності.