Виконавча влада

Спільно з Президентом виконавчу владу здійснює Уряд Литовської Республіки, який складається із прем'єр-міністра та міністрів. Прем'єр-міністр у 15-денний термін з моменту свого призначення представляє Сейму створену ним та затверджену Президентом та Урядом свою програму. Повноваження на здійснення своєї діяльності новий Уряд одержує в разі схвалення програми простою більшістю голосів.

Уряд Литовської Республіки керує справами країни, охороняє територіальну недоторканність Литовської Республіки, гарантує державну безпеку і громадський порядок; виконує закони і постанови Сейму, а також декрети Президента Республіки; координує діяльність міністерств та інших урядових установ; готує проект державного бюджету і вносить його до Сейму; виконує державного бюджет, надає Сейму звіт про виконання бюджету; готує і вносить в Сейм законопроекти; встановлює дипломатичні відносини і підтримує зв'язки з іноземними державами та міжнародними організаціями; виконує інші обов'язки, покладені на Уряд Конституцією та іншими законами.

Уряд вирішує питання державного управління на засіданнях шляхом прийняття постанов більшістю голосів. Постанови Уряду підписуються прем'єр-міністром і міністром відповідної галузі. Уряд несе солідарну відповідальність перед Сеймом за свою діяльність. Міністри, здійснюючи керівництво дорученими їм сферами управління, відповідають перед Сеймом, Президентом Республіки і безпосередньо підзвітні прем'єр-міністру. На вимогу Сейму Уряд або окремі міністри повинні відзвітувати за свою діяльність.

Прем'єр-міністр являє собою Уряд Литовської Республіки і керує його дiяльнiстю.

Нині литовська держава є найбільш ліберальною на території всього колишнього СРСР. На відміну від Латвії та Естонії тут не існує відвертою дискримінації російськомовного населення хоч здійснюється і цілеспрямована політика асиміляції останнього.

Судова влада

Судова система Литви: Верховний Суд, Апеляційний суд, окружні і місцеві суди. Згідно Конституції для розгляду адміністративних, трудових, сімейних і інших справ можуть бути засновані спеціалізовані суди. До свого скасування, у 1998 р., як спеціалізований, в Литві діяв також Господарський суд. В даний час, як спеціалізований, в Литві діє Господарський суд. Суди з особливими повноваженнями в мирний час не можуть засновуватися. Компетенція і порядок освіти судів визначені Законом „Про суди Литвиˮ від 31 травня 1994 р.

Верховний суд є вищим судовим органом у Литві. Він керує юрисдикційною діяльністю всіх інших судів, аналізує та узагальнює судову практику й статистику. Місцеві суди розглядають основну масу справ; рішення в них приймаються одноосібно суддею. Прийняті ним рішення можуть бути оскаржені в окружному суді, які (як і вищі суди) розглядають справи у складі трьох суддів. Інститут народних засідателів було відмінено наприкінці 1994 р. Господарський суд вирішує суперечки між підприємствами та іншими комерційними організаціями.

„Закон про судиˮ передбачає особливий орган – Сенат суддів, що складається з голів Верховного, Апеляційного та окружних судів, а також голів і членів департаментів Верховного суду. Сенат розглядає судову практику і дає рекомендації щодо застосування законів, а також розглядає скарги та рішення суддівських кваліфікаційних колегій і судів честі.

Відповідно до закону „Про установи адміністративних судівˮ від 14 січня 1999 р. в Литві були засновані відділення адміністративних справ Апеляційного суду, Вищий адміністративний суд, адміністративні суди Вільнюського, Каунаського, Клайпедського, Шяуляйський і Паневежского округів. Адміністративні суди розглядають питання законності адміністративних правових актів, спори, що виникають у сферах громадського управління та податків.

Судді Верховного Суду, а їх з числа – голова призначаються й звільняються Сеймом за поданням Президента Республіки. Судді Апеляційного суду, а з їх числа – голова призначаються Президентом Республіки зі схвалення Сейму. Призначення місцевих суддів й голів, окружних і спеціалізованих суддів та зміна місця їх роботи здійснюються Президентом. Поради щодо призначення, підвищення або звільнення з посад Президенту надає спеціальна суддівська інституція. Ця інституція була заснована в лютому 1995 р. на з'їзді суддів шляхом прямих виборів.

Конституційний суд не входить судову систему. Він вирішує питання про відповідність законів та інших актів Сейму Конституції,а також актів Президента Республіки і Уряду – Конституції і законам. Конституційний суд щодо того подає висновки: 1) чи були порушення законів про вибори в ході виборів Президента Республіки або членів Сейму; 2) чи дозволяє стан здоров'я Президента Республіки виконувати надалі свої обов'язки; 3) чи не суперечать міжнародні договори Литовської Республіки її Конституції; 4) чи суперечать Конституції конкретні дії членів Сейму і державних посадовців, щодо яких порушено справу про імпічмент.

Статус Конституційного суду і порядок здійснення його повноважень встановлені законом „Про Конституційний судˮ від 3 лютого 1993 р. Суд складається з 9 суддів, які призначаються на 9 років і лише на один термін повноважень. Склад Конституційного суду кожних три роки оновлюється на 1/3.

Прокуратура – незалежні частини судової влади. Структура та порядок діяльності встановлені законом „Про прокуратуруˮ від 13 жовтня 1994 р. Вона складається з Генеральної прокуратури при Верховному суді, регіональних прокуратур при окружних судах та місцевих прокуратур при місцевих судах. Прокурори підтримують державне обвинувачення у кримінальних справах, виробляють кримінальне переслідування, контролюють діяльність органів дізнання.

Захист громадян у Литві здійснює незалежна адвокатури, яка діє на підставі закону „Про адвокатуруˮ від 6 жовтня 1992 р.

Система захисту прав громадян в Литві включає й інститут, аналогічний омбудсмену (Уповноважений з прав особи). Згідно Конституції, скарги громадян щодо зловживань або бюрократизм з боку державних посадових осіб (за винятком суддів) і посадових осіб органів місцевого самоврядування розглядаються контролерами Сейму. Вони вправі вносити пропозиції в суд про звільнення винних посадовців з посад. При необхідності Сейм створює й інші інститути контролю.

Фінансово-економічний контроль у країні здійснює орган, іменований „Державний контрольˮ. Керівництво ним здійснює Державний контролер, який призначається Сеймом на 5 років за поданням Президента Республіки. Державний контроль здійснює нагляд за законністю управління державним майном і його використання, за виконанням державного бюджету. Державний контролер представляє в Сейм висновок у річному звіті про виконання бюджету.