7. Адміністрація

7.1 Організація адміністрації

Державна адміністрація організовується на основі децентралізованої системи.

Адміністративний поділ країни виробляється виходячи з геоекономічних, соціальних і комунікаційних умов.

Периферійні державні органи мають загальну вирішальну компетенцією в питаннях свого району, а центральні служби, крім спеціальних функцій, відають загальним напрямом, координацією і контролем діяльності периферійних органів, як це визначено законом.

Управління місцевими справами входить до компетенції органів місцевого самоврядування, першим щаблем яких є муніципалітети та громади.

Органи місцевого самоврядування користуються адміністративною самостійністю. Місцева влада обирається загальним таємним голосуванням.

Законом може бути передбачено створення примусових чи добровільних об'єднань органів місцевого самоврядування з метою виконання робіт або надання послуг; ці об'єднання керуються радами, які формувались із числа обраних представників кожного муніципалітету та громади пропорційно їх населенню.

Передбачено участь обраних представників місцевих професійних, наукових і культурних організацій та державної адміністрації в органах місцевого самоврядування другого ступеня в межах однієї третини від загального числа членів цих органів.

Держава здійснює нагляд над органами місцевого самоврядування, не перешкоджаючи їх ініціативі і вільній діяльності. Дисциплінарні покарання у формі тимчасового або остаточного відсторонення від посади обраних представників органів місцевого самоврядування, за винятком випадків, пов'язаних з автоматичним позбавленням посади, застосовуються тільки за погодженням з радою, що складається здебільшого з постійних суддів.

Держава піклується про забезпечення необхідних джерел фінансування для виконання органами місцевого самоврядування своєї місії. Закон визначає порядок відрахування і розподілу між вищевказаними органами встановлених тарифів та державою на їх користь податків і зборів.

7.2 Штатне комплектування адміністративних органів

Ніхто не може бути призначений службовцям на не затверджену в законодавчому порядку штатну посаду.

Штатні посади спеціального наукового, а також технічного і допоміжного персоналу можуть бути заповнені персоналом, які найняті на основі відносин приватного права.

Штатні посади державних службовців вважаються постійними до тих пір, поки існують ці посади. Вони просуваються за шкалою заробітної плати відповідно до умов закону

Вони не можуть бути переміщені без наявності обґрунтованого висновку, знижені або відсторонені від посади без рішення службового ради, що складається мінімум на дві третини зі штатних державних службовців.

Рішення цих рад можуть бути опротестовані в Державній раді.

Законом можуть бути виключені вищі адміністративні службовці, які займають посади поза службовою ієрархії, особи, які призначаються відразу ж у ранзі посла, співробітники канцелярії Президента Республіки, канцелярій Прем'єр-міністра, міністрів і їх заступників.

Це поширюються і на службовців Парламенту, які в інших відносинах підпорядковуються Статуту Парламенту, а також на службовців органів місцевого самоврядування та інших юридичних осіб публічного права.

Ніхто з службовців не може бути призначений за сумісництвом на другу посаду в державному апараті, органах місцевого самоврядування, інших юридичних осіб публічного права, на державних підприємствах або в організаціях, що обслуговують громадські інтереси. Як виняток може допускатися призначення на другу посаду за сумісництвом на основі спеціального законy.

Будь-які додаткові щомісячні заробітки чи інші доходи перерахованих в попередній статті службовців не можуть перевищувати загальну суму доходів за їх штатних посад.

Для віддання до суду державних службовців, так само як і службовців органів місцевого самоврядування чи інших юридичних осіб, не потрібно ніякого попереднього дозволу.