- •1. Заголовний комплекс сучасного періодичного видання
- •1.1. Мовні засоби в заголовному комплексі
- •1.1.2. Лінгвостилістика заголовних елементів
- •1.1.3. Структура заголовків „України молодої”
- •2.2. Ознаки фразеологізму
- •2.3. Класифікація фразем
- •2.4. Структурні розряди фразеологізмів
- •2.5. Трансформація як особливий спосіб творення фразеологічних висловів
- •2.6. Стилістичні функції фразеологічних зворотів
- •3.1. Фразеологічні одиниці в газеті «Порадниця»: характеристика та стилістична роль
- •3.2. Фразеологічні одиниці в газеті «Україна молода»: характеристика та стилістична роль
- •«Язиката Хвеська» Кокотюхи: інструкція, як тримати язик за зубами»
- •IV. Неологізми в сучасному медіа-тексті
- •4.1. Суть поняття «неологізм»
- •4.3. Стилістична роль неологізмів у вітчизняному медіа-тексті
- •V. Запозичення як поширене мовне явище
- •5.2 Класифікція запозичень
- •5.3 Функції запозичень у мовленні
- •5.4. Англіцизми як найпоширеніші запозичення сучасності
- •Vі. Особливості функціонування запозичень на шпальтах української періодики
- •6.1. Специфіка словотворення запозичених слів у мові українських змі
- •6.2. Використання лексики іншомовного походження у газеті «День»
- •6.3. Використання лексики іншомовного походження у газеті «Україна Молода»
- •VII. Росіянізми на сторінках українських видань
- •7. 1. Поняття росіянізми в українській мові
- •7. 2.Причини проникнення росіянізмів в українську мову
- •7.3. Групи росіянізмів за способом утворення
- •7.4 Типові приклади вживання росіянізмів в офіційно-діловому та публіцистичному стилях
- •7.5. Вживання росіянізмів у періодичному виданні «День»
- •7.5.1. Випадки фонетичного наслідування російських слів і зросійщене значення співзвучного українського слова
- •7.5.2. Приклади калькування виразів із російської мови
- •7.5.3. Випадки калькування словотворчих моделей
- •Висновки
- •Список літератури
- •Viіi. Лексика обмеженого вжитку в сучасній українській мові
- •8.1. Загальні відомості про лексику обмеженого вжитку
- •8.2. Жаргонізми як засіб вираження експресії у творах Ірени Карпи
- •8.2.1. Молодіжний сленг на сторінках творів Ірени Карпи
- •8.2.2. Кримінальна та наркоманська лексика у виданні Ірени Карпи
- •8.2.3. Комп’ютерний сленг у творах Ірени Карпи
- •3. Загальна характеристика журналу «Барвінок»
- •1.4.1. Оказіоналізми як засіб творення актуалізованого контексту
- •1.4.2. Стильовий розподіл лексики як спосіб оформлення авторського задуму
- •1.4.3. Фразеологізми як засіб образного мовлення
- •1.5. Роль самостійних частин мови в дитячих журнальних виданнях
- •1.5.1. Знайомство з іменником як першоосновою розподілу понять
- •1.5.2. Роль прикметника у формуванні «описовості» тексту
- •1.5.3. Дієслово як засіб формування динаміки й ритміки тексту
- •2.1. Науковий стиль української мови. Основні риси та різновиди
- •2.2. Дотримання лексичних норм у навчальній літературі
- •2.2.1. Поняття мовної норми
- •2.2.2. Термінологічна лексика на сторінках навчальних видань
- •2.2.3. Синонімія та антонімія у наукових текстах
- •2.2.4. Паронімія у наукових виданнях
- •2.2.6. Сталі словосполучення наукового стилю
- •2.2.7. Мовні кліше та штампи
- •2.2.8. Проблеми слововживання у науково-навчальній літературі
- •Тема 1. Підприємство як суб’єкт господарювання. Економічна робота на торговельному підприємстві План
- •Національний стандарт України
- •Особливості та етапи редaгувaння електрoнних видaнь
- •3.6.1. Робота редактора над логіко-композиційною структурою видання
- •3.6.2. Мовностилістичні особливості організації тексту видання
- •3.6.3. Інтерактивні елементи в енв для вищої школи
- •Тема 1. Основні тенденції в мові глобальної мережі Інтернет
- •Тема 2. Лінгвістичні та комунікативно-прагматичні особливості політичного дискурсу (на матеріалі передвиборчих промов)
- •Список рекомендованої літератури
- •Додаток в
- •Vіi. Росіянізми на сторінках українських видань 120
- •7. 1. Поняття росіянізми в українській мові 120
3.6.2. Мовностилістичні особливості організації тексту видання
Від рівня мовної грамотності навчального видання прямопропорційно залежить ефективність засвоєння навчального матеріалу студентом та авторитетність самого джерела в його очах. Саме тому неабияку увагу редактор має приділяти літературному та науковому редагуванню навчального видання.
Зокрема, в аналізованому посібнику нами виявлено чимало хиб мовностилістичного та смислового характеру.
Доволі розповсюдженою проблемою тут є вживання русизмів у термінологічних формулюваннях та загальному викладі, як-от:
1. «У процесі розвитку суспільства виховання як у широкому, так і у вузькому значенні охоплювало різні боки (потрібно «сторони») життя» [8, с. 12].
2. «Учіння (потрібно «навчання»), зі свого боку, передбачає одержання навчальної інформації; усвідомлення, засвоєння та аналіз навчального матеріалу; застосування одержаних навичок на практиці» [8, с. 16].
3. «На основі вивчення явищ процессу (потрібно «процесу») навчання данного (потрібно «цього») предмета розкривати між ними закономірні зв’язки [8, с. 20].
Такі помилки можуть бути спричинені перекладним характером навчальних видань та засиллям російськомовних клішованих конструкцій і штампів, що нині широко побутують у повсякденному українському мовному середовищі. Такі помилки одразу знижують тон наукового викладу і негативно позначаються на якості засвоєння нової інформації реципієнтом.
Саме тому редактор має неухильно пильнувати за чистотою лексики, використовуваної в ЕНВ, стежити за належним рівнем науковості, а особливо – за мовною грамотністю наукового стилю, що ним здебільшого послуговуються автори навчальної літератури.
Важливою проблемою лінгвістичного характеру для редактора є й редагування термінів та їхніх дефініцій. У досліджуваному виданні гостро постає питання некоректного тлумачення професійних термінологічних лексем.
Накорякова К. М. наголошує на тому, що правила визначень засновуються на фактичних, логічних та мовностилістичних вимогах до них. Отже, визначення термінів мають бути істинними за змістом, а концепти, виражені у них, – змістовними [9, с. 252].
Негативно позначається на адекватному розумінні інформації пояснення нових понять за принципом «невідоме через невідоме»: «Синтез наукової інформації за своїм визначенням складає протилежність аналізу і тому має відповідне застосування при виконанні дослідження» [8, с. 26].
Такі формулювання одразу викликатимуть у користувача ЕНВ сумніви щодо компетентності автора та не надаватимуть йому об’єктивного уявлення про предмет вивчення конкретної дисципліни.
Розповсюдженою стилістико-смисловою вадою зазначеного ЕНВ є підміна понять у дефініціях, що призводить до змістовно некоректних трактувань певних явищ: «Методика викладання навчального предмета (дисципліни) – це галузь педагогічної науки (потрібно «спосіб провадження освітньої діяльності»), яка являє собою окрему теорію навчання (приватну дидактику), обумовлену особливостями та специфікою набуття знань, умінь і навичок окремого предмета» [8, с. 12].
У наведеному прикладі засіб провадження освітнього процесу ототожнюється автором із широкою категорією галузі (тобто, самим освітнім процесом). Це спричиняє докорінне викривлення смислового значення дефініції, що унеможливлює пізнавальну діяльність студента як таку взагалі.
Загалом задля коректного та інформаційно ємнісного формулювання дефініцій у текстах навчальної літератури слід дотримуватися відповідних логіко-смислових правил.
Брюханова Н. О. також говорить про те, що ще на етапі проектування тексту необхідно вибрати спосіб розкриття змісту поняття, установити спосіб побудови визначення поняття та підкорити визначення відповідним правилам [2, с. 3].
Подеколи за браком релевантної інформації чи то просто схильності до невиправданого багатослів’я у науковому викладі автори вдаються і до такої розповсюдженої помилки, як тавтологія:
1. «Морально-психологічні мотиви характеризуються наявністю особистого задоволення (насолоди) від процесу передачі та засвоєння знань, умінь, навичок» [8, с. 16].
2. «Словесні методи: дії, пов’язані з мовленнєвою (вербальною) діяльністю під час заняття – розповіді, пояснення, повідомлення та інше» [8, с. 21].
Стикаючись із такою проблемою, редактор повинен без будь-яких сумнівів позбавляти текст від дублетів, залишаючи в оригіналі більш знаний у професійному середовищі термін або ж доречніший варіант лексеми, коли мова йде про контекстуальні синоніми (задоволення – насолода).
Актуальною проблемою редактора-практика під час редагування ЕНВ є нехарактерні для тлумачення визначень та концептуальних фахових понять описові структури: «Відповідно до мети дослідження розрізняють такі види експерименту: констатуючий (потрібно «констатаційний») – коли вивчається ефективність використання традиційної методики (потрібно «спосіб, що формується на основі вивчення…); формуючий (потрібно «формотворчий») – коли штучно створюються умови для впровадження методів та прийомів, що роблять методику більш ефективною (потрібно «спосіб, в основі якого лежать штучно створені умови для…) [8, с. 27].
Здійснивши аналіз мовностилістичної організації досліджуваного ЕНВ для вищої школи, ми дійшли висновку про те, що мовна культура навчального видання та уміння автора коректно висвітлити проблему є запорукою ефективної освітньої комунікації між ЕНВ як засобом навчання та студентом. Порушення ж цих вимог призводить до втрати функціональних можливостей джерела навчальної інформації та руйнування системності та змістовності відображених у ньому наукових концепцій.