- •Захищено з оцінкою
- •3 Зміст
- •1. Розробка робочих креслеників деталей
- •1.1 Розробка кресленика пружини
- •2. Розробка складальних креслеників рейтера оптичного
- •2.1 Загальні вимоги до складальних креслеників й особливості їх
- •2.2 Складання специфікації складальних креслеників
- •2.3 Розробка складальних одиниць
- •2.3.1 Розробка складального кресленика об'єктива
- •2.3.2 Розробка складальних креслеників лави оптичної
- •2.3.3 Розробка складального кресленика стояка
- •2.4 Розрахунок нарізевих з’єднань рейтера оптичного
- •3. Розрахунок та розробка зубчастих з’єднань та їх
- •3.1 Розробка креслеників зубчастого колеса
- •3.2 Розробка креслеників циліндричної зубчастої передачі
- •Висновки
- •Список посилань
Міністерство освіти і науки України
Національний технічний університет України
"Київський політехнічний інститут"
Кафедра нарисної геометрії, інженерної
та комп'ютерної графіки
КУРСОВИЙ ПРОЕКТ
з дисципліни «Інженерна графіка»
тема: «Загальні правила оформлення креслень, розробка
основних видів конструкторської документації на деталі, з’єднання та складальні одиниці»
Керівник Подима Г.С.
Допущений до захисту
«____» квітня 2014р
Виконав Харук І.М.
студент І курсу
групи ПК-31
Захищено з оцінкою
залікова книжка
№ ПК-3114
2014 р.
3 Зміст
Вступ
4
5
9
2.1 Загальні вимоги до складальних креслеників й особливості
10
12
12
12
14
15
15
20
20
22
24
25
26
ВСТУП
Курсова робота за курсом «Інженерна графіка» є творчою роботою студента з метою придбання перших навичок з розрахунку й конструювання типових деталей приладів та їхніх з'єднань.
У процесі проектування ставляться наступні основні завдання:
- засвоїти методику розрахунку й конструювання окремих деталей і з'єднань пристроїв приладів;
- навчитися використовувати в процесі роботи технічну літературу, довідники й ГОСТ;
- придбати навички виконання й оформлення розрахунково-пояснювальної записки, схем, складальних креслень деталей;
Так як навчальне проектування значно відрізняється від виробничого і є процесом вивчення істотних аналогів, у завданні на курсову проект обрані аналоги (типові елементи) , які знайшли широке застосування в різних приладах і пристроях.
1. Розробка робочих креслеників деталей
Загальні відомості.
а) Деталь - це виріб, виготовлений з однорідного матеріалу без застосування складальних операцій (ГОСТ 2101-68);
б) Робочим креслеником деталі називається документ, що містить зображення деталі та інші дані, необхідні для її зображення й контролю. На кожну деталь виконується окремий кресленик. Кресленик разового користування називається ескізом. Зазвичай він виконується без застосування креслярських інструментів з дотриманням пропорцій на око.
Робочі кресленики виконуються відповідно до ГОСТ 2102-68. Дані, які повинен містити робочий кресленик будь-якої деталі:
- мінімальне, але достатнє число зображень (видів, розрізів, перетинів), що повністю розкривають форму деталі;
- необхідні робочі розміри;
- вимоги до шорсткості поверхні;
- відомості про матеріал, з якого виготовлена деталь;
- технічні вимоги.
в) Ескіз деталі - це кресленик, виконаний без застосування інструментів у довільному масштабі.
1.1 Розробка кресленика пружини
Пружина - деталь, що сприймає й віддає механічну енергію за рахунок використання сил пружності в період деформації. Пружини розділяють на гвинтові й негвинтові. По виду напруги розрізняють пружини стиску, розтягу й вигину.
Виконати кресленик пружини відповідно до основних правил ГОСТ 13764-86, ГОСТ 13765-86 на підставі наведених вихідних даних. Основ-
ні правила зображення встановлює ГОСТ 2401-68.
Гвинтові пружини, як правило, зображуються із правою навивкою в горизонтальному положенні. Витки гвинтової пружини зображують прямими лініями, що з'єднують відповідні ділянки контурів, а в розрізі - перетинів. При числі витків пружини більше чотирьох показують з кожного кінця по 1-2 витка, не враховуючи опорних.
Загальні правила оформлення кресленикагвинтової пружини:кресленик повинен містити зображення пружини, розміри із граничними відхиленнями, при необхідності, діаграму силових випробувань. У технічних вимогах наводять додаткові дані, необхідні для виготовлення й контролю пружини. Позначення матеріалу вказують в основному написі в графі «матеріал». На кресленнях гвинтових пружин указують зовнішній D1, або внутрішній D2 діаметр залежно від призначення пружини, а також L у вільному стані; число витків пружини приводять для довідок.
Розрахунок пружини стиску.
Вихідними величинами для визначення розмірів пружин є:
- сила пружини при попередній деформації - F1 = 10 Н;
- сила пружини при робочій деформації - F2 = 45 Н;
- робочий хід пружини - h = 15 мм;
- найбільша швидкість переміщення рухливого кінця при навантаженні й розвантаженні - Vmax = 4 м/с;
- витривалість пружини (число циклів до руйнування) - N = 1·107;
- зовнішній діаметр пружини (попередньо приймається з урахуванням конструкції вузла, уточнюється по таблицях ГОСТ 13765 - 86) - D = 11,5 мм.
1) За величиною заданої витривалості визначається приналежність пружини до I класу за ГОСТ 13764 - 86. Клас пружин характеризує режим навантаження й витривалості, а також визначає основні вимоги до матеріалів і технології виготовлення;
2) Відносний інерційний зазор пружини (для пружин розтягу служить обмеженням деформації). Для пружин стиску I й II класів= 0,05...0,25 . Для пружин розтягу= 0,05...0,10. Для одножильних пружин III класу
= 0,15...0,40;
3) По заданій силі F2 і крайнім значенням інерційного зазору обчислюємо значення сили F3 по формулі:
(1.1)
де F3 - сила пружини при max деформації;
4) За значенням сили F3, користуючись таблицею 2 (ГОСТ 13764-86), визначається розряд пружини. Розряди пружин відбивають відомості про діапазони сил, марки застосовуваних сталей, а також нормативи, що допускають напруги;
5) За ГОСТ 13 766-86 знаходять рядок, у якому зовнішній діаметр витка пружини близький до попередньо заданого значення D1 = 12 (мм).
У цьому ж рядку знаходять відповідні значення сили F3 =53(Н), діаметр дроту d = 1,400(мм), твердість одного витка c1 = 31,66 (Н/мм) і деформацію одного витка s3 =1,674 (мм);
Інші розміри обчислюємо за формулами:
6) Жорсткість пружини
(1.2)
(1.3)
n = c1/c = 31,66/2 = 15,46,
приймаємо число робочих витків за n = 15,5;
(1.4)
n1 = n+ n2 = 15,5+ 1,5 = 17,
де n2 - число опорних витків (для I виконання n2 = 2, для II виконання
n2 = 3/2);
9) Середній діаметр пружини
(1.5)
10) Деформації пружини:
а) попередня деформація пружини
(1.6)
б) робоча деформація пружини
(1.7)
в) max деформація пружини
(1.8)
11) Пружина:
а) довжина пружини при деформації
(1.9)
б) довжина пружини у вільному стані
(1.10)
в) довжина пружини при попередній деформації
(1.11)
(1.12)
г) довжина пружини при робочій деформації
L2 =L0 - S2 = 52,5-22,5 = 30 мм;
д) Довжина розгорнутої пружини
(1.13)