2.2.4. Паронімія у наукових виданнях

Серед слів нашої мови є досить багато таких, які мають однаковий корінь, а відрізняються лише суфіксом, префіксом, наявністю постфікса тощо. Це пароніми – слова (фразеологічні одиниці й синтаксичні конструкції), що за повної або часткової семантичної відмінності подібні за формою. Унаслідок цього вони можуть неправильно тлумачитися. Наприклад, слова «зумовити» й «обумовити» за звучаниям різняться мало (лише префіксами), проте у реченні вони можуть чітко розмежовуватись за значениями: зумовлювати – бути причиною чогось (створювати передумови для виникнення чогось); обумовлювати – обмежувати певною умовою.

Семантичні зв'язки між паронімами бувають різні – синонімічні й антонімічні, іноді пароніми можуть бути близькими за своїм значенням або перебувати у складі однієї тематичної групи лексики, належати до однієї сфери діяльності [10, с. 58].

Найчастіше в наукових текстах трапляються такі пароніми: виключно –лише, тільки («цей багаточлен належить виключно аргументу...») // винятково – дуже, особливо, надзвичайно (це питания має винятково важливе значения); призводити – має негативний підтекст // приводити – передає нейтральну дію; мимохітъ // мимохідь; важкий // тяжкий, керуючий // керівний // керований; ефектно // ефективно; формувати // формулювати; зв'язати // пов 'язати; пальне // паливо; познайомити // ознайомити та ін.

Наприклад, слово «напрямок» використовують для позначення фізичного руху від одного об'екта до іншого, а слово «напрям» означає вид діяльності, шлях розвитку чогось, спрямованість думок, інтересів, суспільну, літературну, наукову школу тощо.

Найчастше, особливо у навчальній літературі з математики, замість слова «вигляд» вживають слово «вид»: «рівняння набуде виду»; «зведемо функіцію до виду» тощо. У подібних словосполученнях треба вживати слово «вигляд», оскільки йдеться про зовнішні зміни в математичних виразах – про спрощення, ускладнення формул, різноманітні перетворення. Проте помилки трапляються i в інших контекстах, наприклад: «У процесі математичного моделювання розглядають заготовку з контуром довільного виду» (треба – вигляду).

5. Росіянізми та кальки російських лексем у науковому стилі

Росіянізми – одна з поширених вад науково-навчальних текстів.

Серед загальновживаних найчастіше зустрічаються: любий (будь-який), із-за (через), получається (виходить).

Терміни-росіянізми також не винятки у навчальній літературі, наприклад, у таких речениях: Вертикальний тигельний висічний прес призначений для висікання запечатаних паперових або картонних листів (треба задрукованих); У вертикальних тигельних висічних пресах листи вирубуютъся поодинці (треба висікаютъся); Листи розділяються у звичайному плоскоста­пельному самонакладі i транспортуються в зону висічки за допомогою ланцюга із захватами (треба висікання i захоплювачами); Для останньої зони, яку видно з точки Р, QP становиться дотичною до хвильового фронту (треба стає); Форма поверхні ролика остається незмінною на протязі значного часу... (треба залишаєтъся i протягом).

Часто в наукові тексти бездумно переносять російське слово „принимать”, хоча у контексті його можна замінити іншими українськими відповідниками: Таким чином, гіпотеза про однорідність дисперсій приймається, вибірки належать одній генеральній сукупності i, відповідно, відтворюваність результатів дослідів забезпечується (треба підтверджується). «Припустимо, що деякий фактор X, значущість якого потрібно перевірити, може приймати N фіксованих рівнів (треба набувати)».

Кальки російських лексем, як виявилося, часто вживаються не лише в усній формі наукового стилю, а також i в писемній. Найуживанішими є багаточиселъні й малочиселъні (треба численні й нечисленні), всезагалъний (треба загальний), cniвnaдamu (треба збігатися), cniвставляти (треба зіставляти), слідуючий (треба наступний). Наприклад, у реченні: «Розмістимо перпенди­кулярно відрізку SP непрозорий екран з круглим отвором, центр якого співпадає з точкою О» (звичайно, треба збігається).

Існування зазначених слів в україській мові теоретично можливе, відповідні словотворчі моделі є: багатогалузевий, моловідомий, всеосяжний, співіснувати тощо. Але при творенні традиційно вживаних слів «численний – нечисленний, зіставляти, збігатися» тощо українська мова виразно виявила риси своєї індивідуальності, тому вживання замість них зазначених кальок «є не що інше, як недостатнє опанування лексичних норм, руйнування того, що давно склалося» [5; с. 28].