VII. Росіянізми на сторінках українських видань

7. 1. Поняття росіянізми в українській мові

«Русизм — слово, його окреме значення, зворот, вислів, граматична форма тощо запозичені з російської мови або утворені за її зразком іншою мовою» [1, c.1278].

На позначення слів або словосполук, запозичених із російської мови або побудованих за її взірцями, традиційно використовують термін «русизм», хоча він неточний, бо утворений від етноніма Русь, який значна частина сучасних українців услід за М. Грушевським пов'язує із історією України, а не Росії. Тому доречніше використовувати найменування, похідне від сучасної державної назви росіян, — росіянізм. Аналізоване поняття значна частина українців розуміє надто вузько — тільки як мовну одиницю, не зафіксовану в словниках і таку, що використовується в українських текстах зі спеціальною стилістичною метою (Г. Їжакевич) [2, с.526].

На нашу думку, поняття «русизм» і «росіянізм» потрібно розмежовувати і вбачати у русизмах, за аналогією до інших лексичних запозичень (старослов'янізмів, полонізмів, тюркізмів та ін.), позитивну лінгвістичну одиницю, виникнення якої зумовлюється дією мовних контактів. Русизми — це засвоєння з російської мови, які належать до найпізніших слов'янських запозичень і підпорядковані внутрішнім закономірностям української мови. Такі елементи засвоюються у мові — запозичувачі здебільшого шляхом калькування; копіюються, як правило, суспільно-політичні терміни, лексеми на позначення соціально-економічних явищ, предметів виробництва та інших реалій (наприклад, відмінник, гучномовець, колгосп тощо) [3, 197-198]. Росіянізми — слова чи мовні звороти, утворені за зразком російських мовних форм, що зазнавали часткової адаптації до особливостей української мови.

Питання росіянізмів дослідники-мовознавці розглядають ще з кінця ХІХ ст. Основоположником цієї проблеми вважають Б. Грінченка, який проводив дослідження лексики деяких галицьких періодичних видань, художніх творів, підручників. Основну увагу було звернено на проблему заполонення мови галицизмами, проте досліджувалися й росіянізми. «Тоді для їх означення Б. Грінченко у статті "Галицькі вірші" (1891 р.) вжив, здається, вперше, слово "москалізм". Зважаючи на традиції слововживання того часу, це цілком закономірно і мотивовано» [4] (українську мову називали "руською", російська мова була більш відома як "московська"). Слово "русизм" з'явилося аж у XX ст., і до середини 20-х pp. було маловідомим. У мовознавстві його вперше вжив А. Кримський у статті «Деякі непевні критерії для діалектологічної класифікації староукраїнських рукописів» 1905 р.

Важливим для вирішення питання росіянізмі стало видання Ю. Гнаткевича «Уникаймо русизмів в українській мові», у якій викладено матеріал, за яким можна дослідити вживання неправильних конструкцій у сучасному мовленні.

Основоположною у вивченні питання росіянізмів вважаємо працю Б. Антоненка-Давидовича «Як ми говоримо», видану в 1970 р., проте й сьогодні вона залишається авторитетним джерелом для редакторів, філологів, оскільки містить той необхідний обсяг лексики, який вживають у публіцистичному, художньому стилях.

Також авторитетними з цього питання є наукові праці сучасних дослідників-мовознавців З. І. Вовчок і Н. Я. Дзюбишиної-Мельник, що подають об'єктивний погляд на вживання росіянізмів й відображають реальну мовну картину сьогодення.