2.2. Дотримання лексичних норм у навчальній літературі

2.2.1. Поняття мовної норми

Літературна мова – відшліфована форма загальнонародної мови, що має певні вимоги щодо граматики, лексики, вимови, наголошування. Поняття «літературна мова» тісно пов'язане з поняттям мовної норми.

Норма – це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі суспільної комунікації. Мовні норми характеризуются системністю, історичною та соціальною зумовленістю, стабільністю; вони найповніше й системно фіксуються у правописі, словниках, довідниках, підручниках i посібниках з української мови.

Лексика, як відомо, є найменш консервативним елементом мовної системи. Лексичні норми, як i норми взагалі, відзначаються стабільністю, певною консервативністю, однак їм притаманна й значна рухливість. Лексичну норму відображають i утверджують насамперед словники. Але відступи від норм слововживання в мовній практиці досить численні.

Серед відступів від літературних норм на рівні лексики впадають в око передусім незасвоєні, невмотивовані русизми, іноді більш або менш пристосовані до української фонетики й морфології. Проте жодних підстав для запозичення таких слів немає, оскільки майже всі вони мають в українській мові лексичні відповідники.

Одним із поширених відступів від лексичних норм є вживання українських слів у невластивому їм значенні. Неточне слововживання суперечить основному призначенню мови – бути засобом спілкування. Наприклад: «Розвести цi дві oci можливо за рахунок нанесення силового удару по oci власного обертання». Російською слово «можливо» перекладається як «возможно». Насправді ж, речення повинно мати такий вигляд: «Розвести ці дві оci можна за рахунок нанесення силового удару по oci власного обертання». Так само в українській мові слово «доля» має російськомовний відповідник «судьба». У реченні: «Значення кутів, кінетична вісь i вісь фігури дуже малі – одна тисячна доля радіан» –вживаючи слово «доля», автор мав на увазі російське слово «часть», тому правильно було б замінити його, i тоді речення виглядатиме так: «Значення кутів, кінетичн вісь i вісь фігури дуже малі – одна тисячна частки радіан».

2.2.2. Термінологічна лексика на сторінках навчальних видань

До термінологічної лексики належать yci слова, що об'єднуються у мові під поняттям «термін». Саме терміни є основною лексичною одиницею наукових текстів. Терміном називають спеціальне слово або словосполучення, що вживається для точного вираження поняття з якої-небудь галузі знання – науки, техніки, суспільно-політичного життя, мистецтва тощо.

Термін – це слово в особливій функції, i саме у зв'язку з цією функцією термін набуває великої точності значення, «чистоти» (він позбавлений образних, експресивних, суб'єктивно-оцінних відтінків значення).

Терміни створюються засобами власної мови, запозичуються або «кон-струюються» з власних i запозичених складників.

У сучасній навчальній літературі з-поміж відступів від лексичних норм найчастіше зустрічаються русизми, тобто терміни російської мови, відтворені засобами української: «Якщо з матриці видаляються рядки та колонки з номе­ром від k до п, то мінор зветься кутовим (треба стовпці)»; «Приймемо рівень значущості q = 0,05 (треба вважатимемо); Родина з трьох амплітудно-частотних харак­теристик, які відповідають значенням амплітуди збурення...(треба сім'я)» та ін.

Трапляються також звичайні орфографічні помилки, наприклад, коли замість диференціальний (пов'язаний з диференціалом) вживають слово диференційний: «В обчислювальній математиці вивчаються чисельні методи розв'язання диференційних рівнянь, які є особливо ефективними у поєднанні з використанням обчислювальної техніки (треба диференціальних рівнянь)», тим паче термінологічні словники подають саме таку форму.

Як і у випадку із загальновживаною лексикою, серед термінів є кальки з російських лексем: «Крупнопнольотні конструкції з монолітного залізобетону можуть бути виконані зі склепінним прикриттям (треба великопрольотні)».

Є також помилки у вживанні термінологічних сполук, наприклад, скальковане словосполучення у реченні «Теорія залишається вірною i за врахування лінійних сил» варто замінити на «Теорія справджується i за врахування лінійних сил». Аналогічно і з реченням «Така гетерогенність тягне за собою певну гомогенність усередині цих верств і груп, яка і дозволяє виділяти ринкові структури споживачів», в якому сполуку можна замінити україномовним словом: «Така гетерогенність зумовлює певну гомогенність усередині цих верств i груп, яка й дозволяє виділяти ринкові структури споживачів». Інколи таким сполученням слів можна «знехтувати», тобто взагалі прибрати його з речення (без втрати змісту), порівняймо: «...Відносний коефіцієнт згасання прийнятий рівним S = 0,12, а коефіцієнт нелінійності S = 0,75» i «...Відносний коефіцієнт згасання S = 0,12, а коефіцієнт нелінійності S = 0,75».

У різних виданнях з однієї тематики можна зустріти piзнi слова-терміни на позначення того самого поняття – терміни-дублети. Вони не порушують вимоги до терміна бути однозначним у межах однієї науки. Дублети, чи абсолютні синоніми, – це здебшьшого терміни, один з яких створений на національній мовній основі, а другий – засвоєний з інтернаціонального фонду: наближення – апроксимація, двочлен – біном, кількісний – квантитативний, якісний – квалітативний, розсіяння – дисперсія, накладання – осциляція, виключення – елімінація, уподібнення – асиміляція.