7.4 Типові приклади вживання росіянізмів в офіційно-діловому та публіцистичному стилях

Штучний російський вислів «у всіх відношеннях» відповідно до російського во всех отношениях слід замінити давніми українськими висловами всіма сторонами, з усякого (з кожного) погляду, як не глянь, як не подивись, усебічно, зусебіч. Наприклад, «Це зручно з усякого погляду (як не подивись)». Також, недоладним є вислів «по відношенню», який можна замінити словом стосовно, про або щодо: «Стосовно цього ми вже сказали».

Слово інтерес калькують із російської мови значенні «цікавість». Проте це не відповідає українській дефініції. Ця лексема має значення «користь, зиск». Іменник цікавість, прикметник цікавий та прислівник цікаво цілком можуть задовольнити потребу мовця й допомагають уникнути росіянізму.

До іменника порівняння часто додають прийменники в і при як відповідники до російських висловів по сравнению. За мовною традицією українців правильно буде вжити вираз з порівняння … виходить, як порівняти або порівнюючи. Відповідником до російського по сравнению с є прийменник проти: «Його вбрання краще проти мого».

Слово річ є відповідником до російського дело, тому не можна у всіх випадках вживати дослівний переклад «справа» або «діло». Слово «справа» в українській мові означає «сукупність планів і намірів здійснити чи виконати щось» [6, с.68] Тому використовувати його потрібно у відповідному контексті. Російські вислови «В чем дело?», «Дело в том, что…» перекладаються не «В чому справа?», «Справа в тім, що…», а як «У чому річ?», «Річ у тому, що…».

Російському вислову таким путем відповідає український таким чином (таким способом), а не дослівний переклад таким шляхом. Він означає лише певну дорогу, путь, якою необхідно йти кудись. Західноукраїнський за походженням вислів у такий спосіб часом уживається в літературі, ЗМІ та побутовому мовленні. Проте, на думку Б. Антоненка-Давидовича, «краще додержуватися скрізь загальноукраїнського давнього виразу таким способом, що не має впливу інших мов» [5, с.72].

Найвищий ступінь порівняння прикметників іноді помилково творять за допомогою допоміжного слова самий (самий більший, самий красивий), калькуючи російський варіант. В українській мові є подібна за звуковим складом лексема, що має значення «один тільки», а в поєднанні з прислівником тільки — підкреслює винятковість: «У нас були самі тільки горіхи». Правильно — утворювати найвищий ступінь за допомогою частки най- : найбільший, найкращий.

Іменник виключення (напр. виключення з правила) і його похідні (виключний, виключно), скальковані з російського исключение, витіснили зі вжитку лексему виняток, що її дає Російсько-український словник [10]. А дієслово виключати у значенні «припиняти дію певного механізму», потрібно перекладати як вимикати.

Калькою з російського слова заключительный є прикметник заключний. Українська мова має відповідні поняття, що дають змогу уникати запозичень із інших мов. Це слова кінцевий, прикінцевий, остаточний (у деяких випадках).

Часто трапляються випадки неправильного формування наказового способу дієслів 1-ї особи множини. Її творять відповідно до російської описової конструкції давайте сделаем або додають закінчення –те­ (ходімте), відповідно до идёмте. Але українською це звучить неприродно й насправді є неправильним формуванням цього способу. Правильно — зро­бімо, ходімо.

Серед проблемних явищ української мови можна вказати дослівний переклад ідіом і сталих словосполучень. Наприклад, калькованим є вислів узяти себе в руки, із російського взять себя в руки. Це стале словосполучення має відповідник опанувати себе, бо «по-українському можна взяти в руки щось або когось, тільки не себе…» [6, с.107]. Хибним також є вираз з точки зору, бо це буквальний переклад із російського с точки зрения. По-українському цей вираз буде з погляду.

В описових конструкціях української мови, порівняно із російською, немає дієприкметників із суфіксами -ущ-, -ющ-, -ящ-, і -вш- (напр. поми­раючі). Замість них використовують або підрядні речення (що помирають), або дієприкметники із суфіксом -л- (померлі). Проте існують віддієслівні прикметники із суфіксами -ущ-, -ющ-, -ач-, -яч- (напр. лежачий, питущий, невмирущий, трудящий, роботящий тощо). Ці прикметники втратили свої дієслівні ознаки (час і вид), тому означають не дію, а сталу властивість когось чи чогось. Вико­рис­товувати ці прикметники у ролі дієприкметників не можна, бо у цьому випадку спотворюється сенс вислову. Іноді активний дієприкметник можна замінити пасивним дієприкметником чи дієприс­лівником від того ж дієслова, або іменником іншого кореня, що уз­годжується з контекстом вислову.

Хоча в українській мові не дуже велика кількість дієприкметникових форм, вона має досить багато дієприслівників. Ними слід заміняти віддіє­слівні іменники з прийменниками по, при, після, тобто вислови типу по закінченні, після роботи, при читанні треба формулювати як закінчивши, зробивши, прочитавши. Вживання дієприслівників надає мові мелодійності й легкості вимови, а конструкції на зразок російських (по окончанию, после работы, при чтении) лише утруднюють її.

Так само недоречно використовують прийменники з іменниками замість прислівників. Калькуючи російські вислови ( напр. с нетер­пеньем — з нете­рпінням, в  нерешительности — в нерішучості, с завистью — із заздрістю), сучасні мовці й автори забувають про прислівники (нетерпляче, нерішуче, заздрісно) що на їх місці були б доречнішими.

На зразок російських как бы не, каким бы не будують вислови як би не, яким би не, хоча українською правильними є формулювання хоч би як, хоч би який. Вони усталені в народній мові й у класичних українських творах.

Механічно перенесено з російської в українську частки не то…не то, адже такого вислову не існує. Відповідником є чи то…чи то.

Отже. взаємопроникнення слів із однієї мови в іншу — закономірний процес, що є показником розвитку їх лексичних систем. Проте власне українські мовні одиниці були штучно заміщені кальками з російської. У цьому проявлявся її лінгвоцид із боку проросійської влади. На сьогодні мовознавці посилено працюють над викоріненням росіянізованих слів і словосполучень: проводять дослідження, видають словники, працюють над науковими роботами, чим сприяють покращенню ситуації із непотрібними та неприродними для української мови чужорідними елементами лексики.