1.5.1. Знайомство з іменником як першоосновою розподілу понять

Більшість усіх понять складають іменники. До 5 років діти мислять «лінійно», тобто вони ще не можуть усвідомити зміст та значення абстрактних понять, відмінність від конкретних. Маленьким читачам важко усвідомити те, що не можна сприймати своїми органами чуттів. Необхідно обережно вводити їх у текст, не забуваючи про невеликий багаж знань реципієнта. Інколи, не вміючи мислити абстрактними поняттями, співвідносити їх, дитина спирається у своїх поясненнях на конкретні приклади. Ми вважаємо, що аналогічну схему можна застосовувати і в дитячому журналі. Наприклад: еволюція – це розвиток організмів на Землі від найдавніших часів до сьогодення.

Абстрактне поняття повинно знайти конкретне й реальне втілення у дитячій свідомості. Прикладом поняття «еволюція» може слугувати ілюстративний матеріал із зображення первісної людини та її перетворення у сучасну людину.

Доволі поширеним явищем у мові дитячої періодики є подвійне називання (переносне і пряме) істот, предметів, явищ і навіть цілих ситуацій, за допомогою непоширених і поширених прикладок.

Наприклад: курочки-чубарочки, колискова-гойданочка, матусенька-сердусенька, родинонька-кровинонька, квіточка-крихіточка, квіточка-сиріточка, квіточка-тендіточка, коник-попоник, троянда-панна.

Таке слово впадає в око читачеві, загострює на собі увагу. Ефективно використовувати цей засіб для заголовків.

Особливу увагу потрібно приділяти власним та загальним назвам. Читаючи журнал, дитина прагне отримати нові знання про світ і пізнати саму себе. Тому доцільними будуть матеріали з географії, біології. Власні назви формують зв'язок між приналежністю понять.

Змалечку мати вчила рахувати пальчики, тому важливим питанням залишається число іменників. Значення числа іменників відображає кількісні відношення предметів. У журналі потрібно чітко розмежувати іменники, які вживаються тільки в однині (любов, молоко, худоба) та лише у множині (двері, сани, ножиці).

У цікавій ігровій формі легше запам’ятовувати корисну інформацію, написання слова. Завдяки журналам, малеча знайомиться із світом, що її оточує.

У журналі є рубрика «Крила, лапи і хвости». У кожному номері розповідається про нову тварину, що живе на Землі. Саме ця рубрика дає дитині необхідну інформацію. Наприклад:

• «карликова ігрунка – найменша мавпочка» [2. – № 1. – с. 24];

• «фаетон – морський птах» [2. – № 2. – с. 24];

• «носяна – вузьконоса мавпа» [2. – № 3. – с. 18].

У журналі «Барвінок» іменники відіграють важливу роль у формуванні заголовків. Найцікавішими є заголовки-прикладки. Вони зменшують рівень «дорослості» та полегшують процес сприйняття, пошуку нового матеріалу. Наприклад:

• «мудрик-офіс» [2. – № 12. – с. 11];

• «Іван-царенко» [2. – № 12. – с. 16];

• «каштанчик-помагайчик» [2. – № 10. – с. 15];

• «загадка-добавлянка» [2. – № 4. – с. 19].

Також прикладками представлені терміни. Наприклад:

• «риба-їжак», «риба-клоун», «риба-папуга», «риба-пилка», «риба-місяць», «риба-меч» [2. – № 10. – с. 15];

• «жук-короїд» [2. – № 12. – с. 18].

У журналі наявні також іменники на позначення абстрактних понять. Наприклад:

• «дружба» [2. – № 3. – с. 13];

• «вірність» [2. – № 6. – с. 15];

• «мудрість» [2. – № 10. – с. 5].

Власні назви, подані в журналі, формують зв'язок між поняттями. Їх найактивніше використовують у рубриках «Банк усіляких цікавинок» (наприклад, «Гелікоптер Ігоря Сікорського» [2. – № 8. – с. 11], «Джекі Чан» [2. – № 9. – с. 14], «Святий Микулаш (український святий Миколай) » [2. – № 12. – с. 14] та « Чи правда, що…» (наприклад, «Вулканічна корона» [2. – № 8. – с. 15], «Українські Карпати»).

Отже, головна роль іменників полягає у формуванні цілісної картини світу для дітей. Оскільки терміни виражені переважно іменниками, то вони виконують навчально-комунікативну функцію, яка допомагає дитині легше та швидше адаптуватися до нових умов. Саме іменники становлять той багаж знань, який потрібен маленькому читачу.