2.2.6. Сталі словосполучення наукового стилю

Стійке сполучення двох i більше слів, яке в процесі мовлення відтворюється як готова словесна формула i зазвичай являє собою семантичну цілість, називають фразеологічною одиницею, або фразеологізмом. У мові фразеологізми функціонують нарівні з окремими словами i становлять частину її лексики.

3-поміж усього багатства фразеологічних одиниць у науковому стилі використовують тільки фразеологічні сполучення, у яких цілісне значення вмотивоване прямим значенням компонента.

Найчастіше у наукових текстах вживають такі сталі вирази: абсолютна більшість, акцентувати увагу, поза сумнівом, без винятку, незліченна кількість, з огляду на те, що, через те що, у цьому випадку, значною мірою, у крайньому разі, у загальних рисах, в окремих випадках, на відміну від, на підтвердження, у ряді випадків, у зв'язку з тим, що, унаслідок того, що, відігравати роль, із сказаного випливає, мати на меті, є всі підстави думати, виключити можливість похибки, як зазначено вище, незаперечний факт, неодмінна умова тощо.

У навчальній літературі такі словосполучення часто калькуються з російської мови: Третя складова, перпендикулярна площині прецесії, в силу незмінності кута ς дорівнює нулю (треба через незмінність) [11].

Сталі словосполучення переважно являють собою поєднання слів з цілісним змістом, який виникає з послаблених прямих лексичних значень i синтаксичних відношень їх компонентів.

Як приклад розглянемо такі речення: «Якщо умова (2.1) виконується, то гіпотеза про відповідність вибіркового i генерального середніх підтверджується, а експериментально отримане значения величини х відповідає стан­дартному, інакше не відповідає» (тут краще вжити в іншому разі); «У сис­темах мають місце різноманітні робочі процеси, наприклад, коливальні процеси, гідродинамічні процеси, процеси на границях (поверхнях) поділу» (краще вжити відбуваються); «Під час математичного моделювання процесів та систем механіки великі трудноші виникають з розробленням моделі робочих процесів, які мають місце у машинах різного виду» (краще вжити слово протікаютъ); «Складні робочі процеси мають місце в рідких та газоподібних середовищах», «Це співвідношення має місце для поверхонь, оброблених на обох верстатах» (це речениях варто подати у вигляді «Складні робочі процеси характерні для рідких та газоподібних середовищ» i «Це співвідношення характерне для поверхонь, оброблених на обох верстатах»); «Вісь фігури обертається по косинусу навколо осі (яка у власну чергу обертається у просторі сумісно з кінетичними осями) з постійною кутовою швидкістю» (треба у свою чергу).

2.2.7. Мовні кліше та штампи

У мові є звороти, які в певних мовленнєвих ситуаціях повторюються без змін як усталена словесна формула. Від фразеологізмів вони відрізняються тим, що їх компоненти зберігають пряме лексичне значення i їм не властиве емоційно-експресивне забарвлення.

Кліше – це зворот, регулярно повторюваний у певних умовах i контекстах для тотожного позначення адекватних ситуацій, стосунків між людьми тощо.

У навчальній літературі кліше дозволяє уніфікувати виклад та позбутися зайвої емоційності, зекономити енергію сприймання. Найчастіше зустрічаються такі кліше: згідно з, відповідно до, з метою, у цілому, наголосити на, нагальна потреба, за винятком, за рахунок, стикатися з та ін.

Мовні штампи – це готові форми, які використовуються без огляду на те, наскільки повно й точно вони відображають думку. Зовні вони подібні до звичайних повнокровних виразів i словосполучень. Між штампами i фразеологічними сполученнями багато спільного. Це насамперед стосується семантичної структури. Проте якщо фразеологізм конденсує поширену думку, цілий контекст до декількох слів, то штамп не може цього зробити, він прикриває брак думки. Крім того, фразеологізм, увібравши в себе зміст твору, «стає підвалиною для дальшого нагромадження знань, для пізнання ще не пізнаного» [12]. Штамп – це вираз без значения, без смислової структури, а раз так, то він не може бути й засобом вираження, й засобом утвердження думки.

Появу мовних штампів у практиці мовлення можна пояснити прагненням «заощадити енергію». Тільки це заощадження стосується не читача, а автора. Штамп починає служити ширмою небажання або невміння мислити, добирати найвлучніше слово для вираження думки.

Може видатися, що в текстах наукового стилю, на відміну від інших – художнього, публіцистичного, розмовного, – мовні штампи якраз i потрібні, що завдяки ним стане більш уніфікованим виклад матеріалу, а читач не витрачатиме часу на «зайве» осмислення повідомлення. Насправді вони тільки замінюють слова, які несуть справжнє смислове навантаження, «розмивають» думку i відволікають увагу від cуті висловлювання.

Наприклад, складні для сприйняття, «розмиті» такі речения: «Порядок точності можна підвищити шляхом ускладнення різницевої схеми», «Є декілька шляхів побудови чиселъних методів розв'язання задачі Коші з більш високою точністю», «Якщо в дослідженні берутъ участь якісні фактори, то такі задачі віносять до класу «якість – властивості», якщо лише технологічні, – до класу «технолопгія– властивості», «Розглянутий у п. 2.2 підхід до визначення значущих i незначущих факторів можна застосовувати навіть при повній відcymнocmi експериментальних результатів у дослідника», «Якщо точні експериментальні дані відcymні, то перевірка адекватності здійснюється шляхом статистичного аналізу наближених експериментальних даних... Якщо адекватність моделі не підтверджується, то здійснюється уточнення напрямку i стратегії моделювання та проводиться доопрацювання моделі відносно вищевказаних етапів». Часто такі штампи дослівно перекладають з російської мови, в якій вони останнім часом стали нормою. Українською ці речения краще сприйматимуться у такій формі: «Порядок точності можна підвищити, ускладнюючи різницеву схему», «Є декілька способів побудови числових методів розв'язання задачі Коші з більш високою точністю», «Якщо дослідження відбувається із залученням якості факторів, то такі задачі відносять до класу «якість – властивості», якщо лише технологічні, – до класу «технологія-властивості», «Розглянутий у п. 2.2 підхід до визначення значущих i незна­чущих факторів можна застосовувати навіть тоді, коли у дослідника зовсім немає експериментальних результатів», «Якщо точних експериментальних даних немає, то адекватністъ перевіряють статистичним аналізом наближених експериментальних даних... Якщо адекватність моделі не підтверджується, то уточнюютъ напрями i стратегії моделювання та доопрацъовуютъ моделі відповідно до визначених етапів».