0. 1.4.3. Фразеологізми як засіб образного мовлення

Багато фразеологізмів знаходимо в дитячій літературі, оскільки саме на прикладі поведінки тварин, які є героями більшості фразеологізмів, дітей навчають сприймати світ, його традиції, а також формують окремі моделі поведінки.

Фразеологічні звороти, або фразеологізми належать до найяскравіших стилістичних засобів мовлення. Більшість мають оцінне значення, тобто відображують позитивну або негативну характеристику предмета, явища, вчинку. Вдало вживаний фразеологізм пожвавлює мовлення, робить його емоційнішим. Фразеологізми є невід'ємною складовою будівельного матеріалу речення, особливо емоційно наснаженою. Щоб правильно вживати фразеологізми в мовленні, слід добре знати їх значення, стилістичні властивості та можливості.

Фразеологізми всебічно й багатогранно відтворюють різні аспекти життя народу: возвеличують духовні цінності, висміюють вади, висловлюють співчуття, поради, вчать, наставляють і виховують.

Взаємодіючи з людьми, засвоюючи культурні традиції, діти, а потім і дорослі, оволодівають історично виробленими інструментами, засобами спілкування. У процесі включення в культурний контекст завдяки фразеологічному багатству народу відбувається розвиток комунікативних здібностей особистості – знань, умінь, навичок.

Традиційно фразеологію вивчають у середній школі. Однак експериментальні спостереження показують, що діти у віці 6–7 років вже в змозі не тільки розуміти, а й вживати окремі, зрозумілі для них, стійкі словосполучення.

Головною ознакою журналу «Барвінок» є не лише введення фразеологізмів до текстів видання, а їх тлумачення, оскільки засвоєння фразеологічних одиниць – поступовий, тривалий процес.

Проведене кількісне дослідження наявності фразеологічних одиниць свідчить, що більшість номерів містить по 7 фразеологізмів. Їх активно вводять в ігрові рубрики, наприклад: «Біла пустеля» [2; с. 10], «Кастинг від чахлика» [2; с. 10], «Путанка» [2; с. 17], «Ха-ха-кросворд» [2; с. 22]. Можна виділити основні, найбільш вживані фразеологізми. Для цього ми керуватимемося класифікацією В. Виноградова, що розрізняє три групи фразеологічних одиниць:

1. Фразеологічні зрощення:

• «бити баглаї» [2. – № 6. – с. 17];

• «ускочити в халепу» [2. – № 9. – с. 22];

• «кров з молоком» [2. – № 3. – с. 27];

• «пекти раків» [2. – № 10. – с. 10].

2. Фразеологічні єдності:

• «намилив шию» [2. – № 9. – с. 22];

• «вивести на чисту воду» [2. – № 10. – с. 10].

3. Фразеологічні сполучення:

• «зачепив гордість» [2. – № 2. – с. 23];

• «насупив брови» [2. – № 5. – с. 27].

Отже, журнал «Барвінок» активно вводить фразеологічні одиниці у свої твори, ігри та кросворди, збагачуючи фразеологічний запас маленьких читачів. Такі мовні вправи дуже корисні, адже фразеологізми набагато виразніше, ніж окремі слова, передають значення слова. Вони слугують чудовим мовним інструментом, збагачуючи лексику дитини.

1.5. Роль самостійних частин мови в дитячих журнальних виданнях

Дитина на різних етапах свого розвитку неоднаково сприй­має частини мови. Доведено, що словник дошкільняти майже на 40 % складається з іменників, близько 30 % припадає на дієслова, найменше у ньому прикметників – близько 2%. Педагоги й психологи вважають: у творах для 6–9-річних читачів іменники не повинні перевищувати 20 % від слів у тексті. У текстах для старших дітей кількість іменників збіль­шується до 25 %. Пояснюється це тим, що сприйняття описів, здій­снених за допомогою іменників і прикметників, вимагає від читача образного мислення і гарної візуальної пам'яті, що ще не властиво для читачів-початківців. У виданні для дітей молодшого шкільного віку оптимальним вважається речення з 7–15 слів. До 12 років діти вже легко оперують реченнями з 20 і більше слів [11; с. 11-14].

Спираючись на теоретичні засади, було проведено контент-аналітичне дослідження про адекватність сприйняття і розуміння текстів читачів молодшого шкільного віку. Виявилося:

1. діти найкраще запам’ятовують нові слова, якщо вони подані в ігровій формі, з ілюстративним матеріалом;

2. читачі не сприймають великі за обсягом тексти (просто перегортають сторінки);

3. малеча прагне збагачувати власний словниковий запас, особливо у сфері новітніх технологій, поп-культури, географії.

Отже, приходимо до висновку, що введення нових слів розширить сприйняття і розуміння нових реалій у дітей, допоможе адаптуватися у соціумі (клас, гурток), знайти нових друзів та визначитися з позашкільними заняттями. Така інформація задовольнить цікавість дитини та звільнить батьків від надокучливих запитань.

Проаналізувавши журнал «Барвінок», можна виокремити основні моделі побудови назв рубрик і підрубрик. Головна їхня особливість – «гра слів». Автори та редактори вибудовують цікаві мовні конструкції, які легко запам’ятовуються. Наприклад, «Рибуси з підводного царства» [2. – № 3. – с. 23].

Водночас перенасичувати текст такими словами не рекомендується. Основним будівним матеріалом виступає, звичайно, іменник, прикметник та дієслово. «Барвінок» є прикладом вдалого розкриття всіх можливостей частин мови. Оскільки це журнал для наймолодших, то, відповідно, речення у ньому короткі. Вживання слів чітке та виважене, аби не спантеличити маленьких читачів. Укінці кожної рубрики вказано слово чи словосполучення, що виражає головну думку всього тексту. За допомогою іменників, прикметників проставляють логічні наголоси. На сторінках журналу ми спостерігаємо слова, що створюють або уповільнюють динаміку сюжету.

Отже, журнал «Барвінок» увібрав найкращі традиції «словесної гри» та активно їх застосовує. Це стало запорукою прихильності маленьких читачів, популярності серед батьків.