2.2.8. Проблеми слововживання у науково-навчальній літературі

Одним із поширених відступів від лексичних норм є вживання українських слів у невластивому їм значенні. Неточне слововживання суперечить основному призначенню мови – бути засобом спілкування. Приміром, слово «відтак» віднедавна стали використовувати у значенні отже, таким чином; справжнє значения слова – потім, після того. Слово «відноситься» означає в українській мові «перебувати в певній відповідності з чим-небудь». Інколи в наукових текстах його замінюють на ставиться, вважаючи, що воно звучить більш по-українському, хоча останнє означає «виявляти свої почуття до когось або чогось».

У реченні «Розвести ці дві oci можливо за рахунок нанесення силового удару по oci власного обертання» слово «можливо» вжите у невластивому для нього значенні. Прикметником «можливий» допустимо замінити словом «можна», яке й буде доречним у цьому контексті, а от прислівник «можливо» вживається тільки для вираження припущення чого-небудь. Аналогічно i з речениям «Глибокий друк – старий спосіб друку, відомий з XV століття, коли вперше стали виготовляти відбитки з гравірованих міцних пластин», в якому слово «старий» варто замінити на «давній», яке вживають якраз для позначення подій, які давно минули або існують багато часу, давно відомі.

ВИСНОВКИ

У результаті дослідження особливостей функціонування лексичних засобів української мови у навчальній літературі природничого циклу, а саме: навчальних посібників з математики, енергетики, фізики, машинобудування – можна зробити такі висновки.

У сучасних навчальних виданнях, які виходять в авторській редакії, спостерігаються відступи від лексичних норм. Найбільша кількість таких помилок припадає на невмотивовані росіянізми: немає жодних підстав пере-кручувати слова російської мови, якщо в українській є відповідники з тим самим обсягом значень; кальок російських лексем набагато менше, оскільки кількість досліджуваних мовних одиниць обмежена тематикою аналізованих наукових текстів.

Багато помилок у вживанні сталих словосполучень. Зазвичай вони калькуються з російської мови, хоча мають українські відповідники.

Термінологічна лексика аналізованих видань потребує подальших ґрунтовних досліджень. Серед термінів також багато росіянізмів i калькованих слів, чимало граматичних помилок у написанні термінолгічної лексики. На сьогодні можна зазначити, що наявних галузевих словників недостатньо для нормального розвитку й функціонування наукового стилю української мови, багато галузей науки, техніки та виробництва не мають стандартів (напри­клад, целюлозна промисловість), а стандарти, які були введені в 90-х pp. XX ст., потребують доопрацювання відповідно до граматичних i лексичних норм української літературної мови.

Погіршують виклад матеріалу в навчальній літературі професіоналізми, які доречніше було б уживати в усному мовленні фахівців. Вони зазвичай замінюють відповідні терміни.

Мовні кліше певною мірою уніфікують виклад, дозволяють зосередити увагу читачів на змісті навчального матеріалу – отже, їх вживання доречне. А от мовні штампи, навпаки, «розмивають» текст, відволікають увагу від змісту, оскільки не несуть ніякого смислового навантаження. Через надмірне вживання штампів знижується інформаційна цінність видання, оскільки читач мусить сам здогадуватися, про що насправді йдеться у книжці.

Синоніми та антоніми зазвичай не викликають труднощів у вживанні. Дуже рідко така лексика порушує стилістичні вимоги до наукового стилю, наприклад, вочевидъ замість очевидно. 3 паронімами справа гірша, такі слова часто вживають одне замість одного.

Отже, з одного боку, автори навчальної літератури не завжди можуть знайти в україномовних словниках, довідниках i стандартах потрібне слово, а з другого боку, можна говорити про пріоритетне бажання подати фактичну інформацію, іноді, на жаль, не приділивши належної уваги мовному оформленню.

Матеріали зі сторінок видань зібрала Мурашова І.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Пономарів О. Д. – Стилітика сучасної української мови: підруч. / О. Д. Пономарів. – Вид. 2-ге, стереотипне. – К. : Либідь, 1993. – 248 с.

2. Антоненко-Давидович Б. Д. Як ми говоримо / Уклад. Я. Б. Тимо­шенко. – К. : Либідь, 1991. – 256 с.

3. Ющук I. П. Українська мова / I. П. Ющук. – К. : Либідь, 2004. – 640 с.

4. Пентилюк М. I. Культура мови i стилістика: пробний підруч. для гімназій гуманіт. профілю / М. I. Пентилюк. – К. : Вежа, 1994. – 240 с.

5. Пономарів О. Д. Стилістика сучасної української мови: підруч. / О. Д. Пономарів. Вид. 2-ге, стереотипне. – К. : Либідь, 1993. – 248 с.

6. Радишевська М. Новий довідник: Українська мова та література / М. Радишевська, В. Михайлюта, Т. Корольова та ін. – К. : ТОВ «Казка», 2007. – 864 с.

7. Зубков М. Г. Україська мова: універсальний довідник / М. Г. Зуб­ков. – X.: ВД «Школа», 2004. – 496 с.

8. Середа Л. П. та ін. На допомогу авторам навчальної літератури / Л. П. Середа, В. С. Пав­ленко. – К. : Вища шк., 2001. – 78 с.

10. Шевченко Л. Ю. та ін. Сучасна українська мова: довідник / Л. Ю. Шев­ченко, В. В. Різун, Ю. В.Лисенко; за ред. О. Д. Пономарева. – К. : Либідь, 1993. – 336 с.

11. Сучасна українська літературна мова. Лексика i фразеологія / за заг. ред. акад. I. К. Білодіда. – К.: Наук. думка, 1973. – 438 с.

12. Головащук С. I. Російсько-український словник сталих словосполучень / С. I. Головащук. – К.: Наук. думка, 2001. – 640 с.

13. Іванченко Р. Г. Літературне редагування: навч. посіб. для студ. спец. «Журналістика» / Р. Г. Іванченко. – К. : Книжкова палата УРСР, 1970. – 366 с.

14. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. i допов.) / Уклад. i голов. ред. В. Т. Бусел. – К. : Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с.

15. Російсько-український словник наукової термінології. Математика. Фізика. Техніка. Науки про Землю та Космос / В. В. Гейченко, В. М. Завірюхіна, О. О. Зеленюк та ін. – К.: Наук. думка, 1998. – 892 с.

16. Орфографічний словник наукових i технічних термінів / В. В. Карачун. – К. : Криниця, 1999. – 528 с.

17. Російсько-український словник / I. О. Анніна, Г. Н. Горюшина, I. С. Гнатюк та ін.; за ред. В. В. Жайворонка. – К. : Абрис, 2002. – 1424 с.

18. Словник синонімів української мови. В 2 т. / А. А. Бурячок, Г. М. Гнатюк, С. I. Головащук та ін. – К. : Наук. думка, 2006.

19. Войналович О. Російсько-український словник наукової i технічноі мови (термінологія процесових понять) / О. Войналович, В. Моргунюк. – К. : Вирій, Сталкер, 1997. – 256 с.

20 Словник-довідник з теорії механізмів i машин / Уклад.: I. П. Білокур, М. Ф. Воронкін, С. М. Бабенко та ін. – К. : НАУ, 2005. – 180 с.

21. Д'яков А. С. Основи термінотворення: Семантичні та соціолінгвістичні аспекти / А. С. Д'яков, Т. Р. Кияк, 3. Б. Куделько. – К. : Вид. дім «Академія», 2000. – 280 с.

Питання для самоконтролю

1. Які ознаки наукового стилю мовлення?

2. Чи характерна синонімія та антонімія для наукового стилю?

3. Що таке штампи, кліше?

4. Проаналізуйте текст наукового стилю на предмет мовного наповнення.

Завдання для самостійного виконання

Вправа 1. Доберіть українські відповідники до конструкцій російської мови з прийменником по.

По формуле; по приказу; по указанию; по призванию; исследование по украинскому языку; знать по опыту; по инициативе; по мнению; по требованию; по заказу; по виходным дням; по праздникам; по всем направлениям; по болезни; по недоразумению; курсы по изучению математики; агент по получению; по прибытии; по окончании академии; не по силам; по октябрь включительно; по поште; по целым дням; отличный по качеству; мероприятия по улучшению.

Вправа 2. Відредагуйте текст із посібника