8.2.3. Комп’ютерний сленг у творах Ірени Карпи

Комп'ютерний жаргон виник одночасно з появою електронно-обчислювальних машин у США 1946 року. Із розвитком обчислювальної техніки в Україні також почала складатися специфічна мова, якою спілкувалися комп'ютерники-професіонали. Розповсюдження персональних комп'ютерів і впровадження Інтернету залучило до цієї сфери велику кількість людей, які сприйняли й збагатили комп'ютерну жаргонну лексику. Порівняно молодий вік спеціалістів, які зайняті у цій сфері професійної діяльності, а також популярність комп'ютерів у молодіжному середовищі, схильному до вживання жаргонних висловів, сленгу, визначають моду на комп'ютерний жаргон серед користувачів [17].

Однією із причин виникнення такої «мови» вважається її виключна місткість, коли трьома-чотирма специфічними словами можна передати чималий абзац літературно опрацьованого технічного тексту. Урешті-решт комп'ютерний сленг виражає навіть певні емоції, які в сухій та лаконічній Мережі відтворити майже неможливо.

У молодіжному комп'ютерному слензі багато слів із англійської мови, часто перероблених або навмисно перекручених. Панування англіцизмів зумовлене: по-перше, пануванням в усьому світі англомовної термінології, що зумовлено домінуванням на світовому ринку американських фірм, які виготовляють комп'ютери та програмне забезпечення до них; по-друге, модою на англійську мову в молодіжному середовищі та в суспільстві загалом, що призводить до засмічення української мови англійським словами (пор. імпічмент, маркетинг, менеджмент тощо); по-третє, досить високим рівнем освіти людей, які зайняті у цій сфері діяльності.

Досить розповсюдженим комп’ютерний сленг є і у творах сучасної української літератури. Автори використовують його винятково для того, щоб бути ближчими до молоді, оскільки саме ця група жаргонізмів набуває популярності з шаленою швидкістю. Винятком не стали й твори Ірени Карпи, у якої в одному реченні може міститися навіть не один, а декілька комп’ютерних сленгізмів, що, погодьтеся, не є легким для сприйняття читачем, не обізнаним у цій сфері:

«Марла ненавиділа, коли він днями й ночами квакав за ноутбуком. Це дратувало її навіть більше, ніж сопіння вночі. Вона ладна була викинути ці лижі, ні на хвилину не жалкуючи витрачених грошей. Іноді її рятувало те, що через малу оперативну пам’ять техніка зависала» [6; с. 26].

Квакати, ж., комп. Грати у комп’ютерну гру [17].

Лижі, ж., комп. Продукція фірми LG [17].

Зависнути, ж., комп. Припинити відповідати на команди [17].

Перенасичення речення комп’ютерними жаргонізмами може як зацікавити та занурити читача у вигадану автором атмосферу, так і навпаки, відштовхнути. У будь-якому разі, до цих слів неможливо лишитися байдужими. «Свої» люди обов’язково після цих слів продовжать читати роман із захопленням, а новачки, котрі не спілкуються цією мовою, одразу ж поцікавляться їх тлумаченням.

«Вона швиденько злила йому два фільми і пішла тусити» [7; с. 12].

Перекачати, злити, ж.,комп. Переписати інформацію з комп’ютеру на диск чи флеш-пам’ять або навпаки [17].

Ще одним покликанням комп’ютерних жаргонізмів є переосмислення загальновживаних слів і створення на їх основі лексичних одиниць із подвійним змістом, які співвідносяться із далекими за значенням словами. Це дійсно спрощує спілкування, тому що, наприклад, набагато швидше та простіше позначити свої дії одним словом злити, аніж словосполученням записати інформацію на флеш-пам’ять.

«Якшо вона на дроті – йому просто пощастило» [8; с. 132].

На дроті, ж., комп. Бути присутнім у мережі, тобто он-лайн (напр. про зараз присутніх на форумі) [17].

На перший погляд може здатися, комп’ютерні сленгізми не виконуюють експресивну функцію. Можливо, у деяких випадках вони не роблять цього повною мірою, але в будь-якому разі ці жаргонізми щонайменше вносять емоційний запал та легку безтурботність у спілкування. Оскільки цей сленг є найбільш популярним у молодіжному суспільстві, де спілкування є простим і невимушеним, то саме легкість є головною запорукою успіху в налагодженні контакту між автором та молодіжною аудиторією.

Дуже популярними в комп’ютерному слензі є скорочення від англомовних слів.

«Включивши асю, перед очками мерехтіло близько 20 непрочитаних повідомлень» [6; с. 78]

Ася, аська, ж., комп. ICQ (I seek You — Я шукаю тебе) — служба миттєвого обміну повідомленнями в мережі Інтернет [17].

«Її стара вінда полетіла геть разом з усіма документами та необхідними файлами» [7; с. 66].

Вінда, ж.,комп. Операційна система Microsoft Windows [17].

«Геймерство – це взагалі хвороба. Геймер - важко хвора людина, вилікувати яку майже неможливо» [7; с. 34].

Геймер, ж., комп.— (від англ. gamer) гравець комп’ютерних ігор [17].

Український комп'ютерний сленг через свою молодість не є усталеним, і тому більшість слів у ньому має багато варіантів вимови і написання. Зазвичай вимова слова відповідає або англійському прочитанню, або його українській транслітерації. У будь-якому випадку вимова стилізована під розмовну українську, тому є багатьом зрозумілою і легкою до сприйняття.

Отже, автори використовують у своїх творах комп'ютерний сленг задля полегшення налаштування їх контакту з читачем. Мову Інтернету в теперішньому суспільстві можна вважати найперспективнішою з усіх інших видів молодіжного сленгу, тому інтернет-терміни ні в жодному разі не будуть зайвими, а їх накопичення навпаки сприяє стрімкому розвитку самої мови та розповсюдженню її сленгізмів серед ширшої аудиторії.

ВИСНОВКИ

Сучасна українська література дещо відрізняється від тієї класичної, до якої ми звикли. Кількість молодих авторів, а з ними й літературних сюрпризів, збільшується з кожним роком.

Експресивно забарвлена лексика, яка становить досить помітний шар у лексичній системі сучасної української літературної мови, значно активізувалася у вживанні з 1990-х років у літературі. Великий відсоток експресивно забарвленої лексики в сучасній українській літературі пояснюється тим, що цей шар лексики до кінця 80-х років залучався порівняно мало, а отже, за ним не закріпилися негативно-оцінні конотації. Сьогодні таке слововживання відображає мовні уподобання певної частини суспільства, яка прагне у такій лексиці віднайти засоби адекватної номінації явищ дійсності.

Актуалізовані мовні засоби добираються з максимуму ресурсів української мови всіх рівнів. Існує настанова на мовленнєву розкутість, порушення, руйнування усталених традицій слововживання. Уже стає тенденцією поєднання різностильових елементів, що сприяє встановленню контакту між тим, хто пише, і тим, хто сприймає, – автором і читачем.

Інтенсивне використання жаргонізмів, сленгізмів у творах сучасної української літератури є, з одного боку, безумовним результатом демократизації всього суспільства, яка, відповідно, призвела й до демократизації всієї мови. З іншого ж боку, у своїх крайніх формах вияву це стає вже негативним явищем, що виражається у використанні в мові літератури 1990-х років великої кількості лексичних засобів, які перебувають як на межі літературної мови (розмовно-літературна лексика – власне розмовна і розмовно-просторічна), так і поза нею (розмовно-нелітературна лексика – просторічна, включаючи вульгарну й лайливу, жар­гонна, включаючи сленг і арго, діалектна, лексика позанормативних запозичень).

Отже, досліджені пласти лексики аналізованих творів виконують такі функції: стилізують мовлення; виражають емоційно-оцінне ставлення автора до певних явищ; відтворюють клімат суспільства та мовну картину сучасного світу; посилюють експресивність та образність вислов­лювання; роблять твір оригінальним та самобутнім; поповнюють запас художніх засобів.

У сучасному суспільстві ставлення до жаргону, сленгу постійно змінюється. Опоненти вперто доводять одне одному доцільність чи недоцільність введення жаргонізмів, сленгізмів до літературної мови. Істина, як завжди, посередині: сленгові слова не зайві в сучасній літературі, але й надмірним введенням їх в обіг зловживати не варто. Автори використовують у своїх творах жаргонізми не безпідставно, а з метою урізноманітнити, надати героєві чи події певного емоційного забарвлення, що безпосередньо впливає на сприйняття твору читачем. Недоречне ж уживання хоча б декількох сленгових слів у тексті може спричинити втрату цільової аудиторії, бути своєрідною антирекламою твору. Тому потрібно дбайливо добирати жаргонізми, сленгізми, враховуючи їх ротацію в суспільстві, рівень використання їх аудиторією в повсякденному житті, а також точне тлумачення слова.

Матеріали зі сторінок видань зібрала Шевчук А.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Бабич Н. Д. Практична стилістика і культура української мови: навч. посібник. / Н. Д. Бабич – Львів : Світ. – 432 с.

2. Береговская Э.М. Молодежный сленг: формирование и функционирование / Э. М. Береговская // Вопр. языкознания. – М., 1996. – № 3.

3. Борисова-Лукашанец Е. Г. Лексические заимствования и их нормативная оценка (на материалах молодежного жаргона 80-90 годов) / Е. Г. Борисова-Лукашанец – М., 2005. – 102 с. 

4. Великий тлумачний словник. Сучасна українська мова від А до Я / Упоряд. Загнітко А. П. — Донецьк : Вид. «Бао», 2008. — 704 с.

5. Грачев М. А., Гуров А. И. Словарь молодежных сленгов / М. А. Грачев, А. И. Гуров. – Горький, 2004. – 366 с.

6. Карпа І. Фройд би плакав / І. Карпа. — Х. : Фоліо, 2004. — 213с.

7. Карпа І. Bitches Get Everything / І. Карпа. — Х. : Клуб сімейного дозвілля, 2006. — 187с.

8. Карпа І. Супермаркет самотності. Перламутрове порно / І. Карпа — Х. : Клуб сімейного дозвілля, 2008. — 272с.

9.Копыленко М. М. О семантической природе молодежного жаргона / М. М. Копыленко // Социолингвистические исследования. – М., 2006. – 144 с. 

10. Масенко Л. Т. Українська жаргонологія : проблеми становлення / Л. Т. Масенко // Українська мова та література. – № 38. – 2006. – С. 3-24

11. Мосенкіс Ю. Український молодіжний сленг: Стан і перспективи досліджень / Ю. Мосенкіс // Дивослово. – 2007. – № 12. – С. 32-35

12. Словар українського сленгу на сайті Словопедія. http://slovopedia.org.ua/

13. Словник сучасного українського сленгу / Упоряд. Т. М. Кондратюк. — Харків : Фоліо, 2006 . — 350 с

14. Ставицька Л. Короткий словник жарґонної лексики (3200 слів та 650 стійких словосполучень) / Л. Ставицька. — К. : Критика, 2003.

15. Сучасний словник іншомовних слів: близько 20 тис. слів і словосполучень / НАН України. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. // Уклад. О. І. Скопненко, Т. В. Цимбалюк. — К. : Довіра, 2006. — 789 с.

16. Українська експресивна лексика: проблема семантики і функціонування.

http://librar.org.ua/sections_load.php?s=philology&id=4053&start=1

17. Український комп’ютерний сленг. http://webstyletalk.net/node/5

18. Сленг наркоманов. http://ru.wikipedia.org/wiki/Сленг_наркоманов

Питання для самоконтролю

1. Що таке лексика обмеженого вжитку?

2. Чи розрізняєте Ви поняття жаргон, арго, сленг? Які існують підходи в тлумаченні цих явищ серед мовознавців?

3. Що таке варваризми та іншомовні вкраплення?

4. Чи вважаєте Ви припустимим використання лексики обмеженого вжитку на сторінках видань?

5. Наведіть приклади сучасних художніх творів, у яких наявна лексика обмеженого вжитку. Яку роль вона виконує, чи доречно вживається?

Завдання для самостійного виконання

Вправа 1. Відредагуйте слова та словосполучення на предмет суржику, запишіть правильний варіант українською мовою.

Вилка, шарік, мусорнік, мусор, бутилка, пробка, остановка, сігарєта, шахмати, стройка, тормозити, канєшна, дворнік, адрес, сільодка, утюг, костилі, носілкі, спорити, резина, рельси, відмінити, впереді, взятка, срок, просрочений, відстрочка, завідуючий, виконуючий, прикарманити, одіяло, підодіяльник, простиня , чемодан, повод, оптом, пересікатись, зварка, прєдохранітєль, дворнікі, сверло, стєклорєз, очнуться, показания, носки, приймати участь, на сьогоднішній день, всерівно, по поводу.

Вправа 2. Випишіть з поданих слів професіоналізми. Підкресліть третю букву кожного слова та утворіть словосполучення.

Крок, вінт, час, книга, трек, хмара, музика, бас, спорт, кохання, ротор, шоколад, краватка, інтернет, клава, фанера, заява, угода, пропозиція, модуляція, виделка, каламбур, шкарма, прилад, погода, човен, строп, підприємство, послуга, материнка, телевізор, тюнер, радіо, будівля, ставник, корпус, санаторій, фелюга, курорт, звук, стерео, день, піке, салон, людина, коріння, сесія, голова, присудок, кухня, кок, світло, квант.

Вправа 3. Випишіть з поданих цитати суржик та сленг.

1. «Шо ти мене грузиш, я тобі що потяг?» (І. Карпа)

2. «Сиджу в бібліотеці, пофіг що нічого не роблю, зате сиджу в такому мудрому місці» (І. Карпа).

3. «Минуле інколи любить вриватися в теперішнє, щоби показати, "хто тут главний", і що не все так просто, як уже намалювалося» (І. Карпа).

4. «Дружина знала, що «важнєйвсєво — пагода в доме» (І. Карпа).

5. «Щось трава вже попускає, гониво не смішне робиться» (І. Карпа).

6. «Якщо чувак не годен мати то, що любить, мусить любити то, що має» (Сергій Жадан).

7. «Захавали маму», — задоволено каже Вася, так, ніби підтвердились якісь його підозри щодо цього світу» (Сергій Жадан).

8. «Водка, ти розумієш, вона жінок глушить, вони як риби стають» (Сергій Жадан).

9. «Насолоджуйтесь весною, бо літом буде потно і грязно» (І. Карпа).

Вправа 4. Відредагуйте речення.

1. Битком набитий тролейбус, як завжди, псував мій і без того препоганий настрій.

2. Приказ був відісланий вчасно, саме тому ще одна компанія мала змогу взяти участь у тендері.

3. Багаточисельна купа народу бастувала біля центрального входу в КабМін.

4. А там, за горизонтом, простираються безмежні українські поля, протікають маленькі струмочки та великі річки, щовечора купаючи у своїх чистих, немов хрусталь, водах утомлене оранжеве сонце.

5. Батько завжди казав, що Гриць та ще тряпка, тим самим він лише стимулював сина до проявів мужності та хоробрості.

6. Командир наказав строїтися в шеренгу, але сполохані пострілом солдати не піддавались цього разу на диктовку старшини.

7. «Продала! Майже даром, але й одіяло було таке собі, нема що більше забагати!» – розмірковувала по дорозі додому Ориска.

8. Синдро́м набутого імунодефіци́ту — важке інфекційне захворювання, спричинене вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), який вражає імунну систему людини, знижуючи при цьому протидію організму захворюванням.

9. Накінець пану Володимиру набридло спочивати на лаврах, і він вирішив нагадати всім про те, хто на «Радикалі» ведучий інженер.

10. Даруючи десятирічній Олесі на день народження миле кошеня, подруга навіть не уявляла, якої шкоди згодом принесе це маленьке створіння.

Вправа 5. Розподілити речення на 3 стовпчики: жагрон, арго, варваризми.

1. - Всі на шухер! Новий інтернет вірус в Росії. 2)Хто ви: оптиміст, песиміст, пофігіст? 3) Вестибюль – візитівка вашої оселі. 4) Навряд чи вистачить ресурсів для цієї справи. 5) Кредитна сага,або чому сьогодні в Україні БКІ не конає? 6) У Дніпропетровську пасажир маршрутного таксі відправив водія в нокаут. 7) Невже не в цьому кайф? 8)Для декого важливо, наскільки товстий лопатник. 9) Життя без утопії чи утопія без життя? 10) Якщо розглянути механізм, за яким вони нараховують собі лаве, то вистачить не на одну трубу в місті. 11) У драматургії соціальної тематики з’явилося нове амплуа «соціального героя».

З газети «Сегодня» (27 січня. – 2012 р.), журналу «Колесо життя» (№ 3(56). 2012 р.).

Вправа 6. Перекласти українською.

Лакомство, на авось, поручение, торомозить, по-другому, выяснить, железная дорога, напечатать, самолет, заключенние, укроп, жалко до слез, бросаться в глаза, неделя, вдруг, отменить, отложить, не смотря на, добавить, зря, навык, найти, непригодный для, нуждаться, обещать, подробно, похожий на.

Вправа 7. Виправити помилки.

Безчисленні; бувший; настоювати на; помнити; понімати; пятно; стіснятися; судьба; юмор; хлопок; він являється; устраювати; уродливий; спори про; собраніє; я рахую, що; прослойка; приймати участь; поступлення; Ви праві; получати(листи); повод.

Вправа 8. Розподілити речення у 3 стовпчики: макаронічна мова, росіянізми, вульгаризми.

Омонівець вивернув йому руку, вдарив у живіт,ще й бидлом обізвав. 2. Ви стали свідком унікального зрєліща. 3. Людям усе так набридло, що вони були раді цій переміні. 4. Вона намагалися впарити якісь нібито старожитності племені масаїв. 5. Це стройка вєка. 6. Склався стереотип, що у провінції обов’язково всі бухають. 7. Переконую всіх, що зі сцени звучить повне гівно. 8. В них не було цієї совєтської спадщини. 9. Поясніть, нарешті, чим відрізняється взятка від корупції? (З газети «Країна». – № 4 (95), газети «Сегодня». – 27 січня 2012 року).

РОЗДІЛ ІІ

І. СУЧАСНИЙ СТАН ДИТЯЧОЇ ПЕРІОДИКИ (на прикладі журналу „Барвінок”)

Дитячі періодичні видання завжди були і залишаються важливим засобом комунікації дитини зі світом дорослих. Дитячі часописи є основним елементом виховання, формування та соціалізації прийдешнього покоління, вони активно взаємодіють з різними інституціями в царині освіти, науки й культури.

Сучасний ринок дитячої періодики можна вважати насиченим і навіть перенасиченим. За даними Книжкової палати України імені Івана Федорова, щороку в Україні виходить у світ близько 100 назв газет і журналів для дітей та юнацтва, а зареєстровано – понад тисячу. Водночас питання якості цих видань надзвичайно актуальне, адже бурхливий розвиток дитячої періодики призводить до створення та існування не завжди якісного видавничого продукту. Проблемами дитячих періодичних видань цікавилося багато науковців. Так, наприклад, типологію дитячої періодики досліджували С . Антонова, Т. Давиденко, А. Костецький; особливості підготовки часописів вивчали І. Жарков, Е. Огар; вікові, гендерні, психологічні бар'єри розглядали А. Запорожець, Н. Лейтес, М. Савчин, Н. Шевченко.

За ступенем розвитку преси для дітей можна визначити рівень розвитку будь-якого суспільства, адже дитячі періодичні видання – це своєрідне дзеркало, у якому відображаються ключові етапи цивілізаційної культури, формування й функціонування демократії, а також обриси майбутнього розвитку держави. У цьому контексті особливого значення набуває вивчення ключових характеристик друкованих мас-медіа, призначених для дитячої аудиторії.

1. Типологія дитячих та юнацьких видань

На сьогодні є досить актуальним та важливим питання типологічного поділу періодичних видань, який і досі не є однозначним та чітко сформованим. Крім того, у зв’язку з розвитком преси виникають нові типи видань, а разом з ними – інші підходи до їх класифікації.

Розробляють питання типології дитячих видань і українські дослідники. Серед них можна виділити праці В. Іванова, С. Гурьєвої, І. Герман, О. Кузнєцової, М. Недопитанського, Й. Лось, В. Різуна, Т. Хітрової. Варто зазначити, що проблеми типологічного поділу українських мас-медіа лише віднедавна почали хвилювати вітчизняних науковців.

В Україні преса типологічно досить неоднорідна, постійно пристосовується до запитів аудиторії і орієнтується на західну модель типології, а на думку деяких дослідників, навіть повністю її копіює [4, с.12–13].

Типологічна характеристика видань в Україні багато в чому визначається демографічним чинником (за часів радянської влади цього поділу не було, бо аудиторія була однорідною). Професор В. Іванов формування читацької адреси перш за все тісно пов’язує з соціально-демографічним чинником і називає дві основні групи характеристик, які формують аудиторію: соціально-демографічні (місце проживання, освіта, стать, вік, професія і посада, національність) та спеціалізовані чинники, що безпосередньо пов'язані з діяльністю людини [12, с.113].

Деякі вчені висувають на перше місце ознаку читацької аудиторії, стверджуючи що саме читач визначає напрям створення і розвитку видання. Відомі російські дослідники типології Є. Корнілов та А. Акопов «стійкою ознакою» типологізації періодики вважають «відношення з читачем»: «Друковані видання створюються для читача, тому як би ми не розглядали газети чи журнали, в основі є читач» [1, с. 42].

Проте зрозуміло, що тип видання формується не лише від читацької аудиторії та її інтересів, тому не варто виділяти ці ознаки як основні. А. Акопов вважає, що новий тип видання виникає завдяки трьом типоформуючим ознакам: засновник, мета й завдання читацької аудиторії [1, с. 42]. Більшість дослідників погоджуються з тим, що всі три ознаки тісно пов’язані між собою і випливають одна з одної, але кожна з них може виступати основою під час формування нового типу.

Дослідниця видань окремого регіону Т. Хітрова структуру системи преси запорізького краю диференціює за такими ознаками: за географічною (територіальною), за національно-мовною (україномовні, російськомовні, двомовні видання), за демографічною ознакою (аудиторний фактор), за проблемно-тематичним спрямуванням (громадсько-політичні, літературно-мистецькі, літературно-художні, розважальні, спеціалізовані, рекламно-довідкові, промислово-виробничі, сільськогосподарські, екологічні, релігійні видання), за ідейно-політичним спрямуванням, за видавцем (офіційні, приватні й партійні видання), за соціальною ознакою та періодичністю (щоденні видання, газети з періодичністю 2−3 рази на тиждень, тижневі, двотижневі й місячники) [19, с. 171].

Ця типологія певним чином допомагає структурувати пресу не лише запорізького краю, а й загалом українську. Проте її не можна назвати повною, оскільки в наведеній класифікації не вистачає характеристики за цільовим призначенням, яка є досить важливою.

Типологія дитячих видань має дещо інший поділ та пріоритети. У своїх дослідженнях І. Руденко стверджує, що багато в чому типологію визначає характер аудиторії, на яку розраховані видання (віковий критерій, особливості розвитку дитини, умови та місце її проживання ) [2, с. 188–193].

Зважаючи на строкатість дитячої аудиторії, видання для цієї категорії читачів, можна розділити на дві основні групи: за ознаками статі (для хлопчиків, дівчаток та хлопців і дівчат разом) та за віком. Особливими є видання для вихованців дитячих будинків і шкіл-інтернатів, для дітей з фізичними вадами.

Ще однією ознакою, що дозволяє групувати дитячі видання залежно від характеру аудиторії, є масштаб розповсюдження. За цією ознакою І. Руденко виділяє такі групи: поширювані в усій державі та сусідніх країнах; поширювані лише у державі, в якій вони видаються; регіональні видання національною мовою (часто мають варіант іншою мовою: двомовні, тримовні); видання, що орієнтуються на дитяче населення окремих територіальних одиниць держави: обласна преса, районна чи міська; видання шкільної преси, що випускаються, як правило, для учнів одного навчального закладу (школи, ліцею, гімназії, коледжу, технікуму) [2, с. 193–195].

Також дитяча преса за своїми типами розподіляється на універсально-тематичну (висвітлення різних сфер життєдіяльності) та монотематичну (журнали, присвячені окремим галузям знань) [18, c. 7-71].

М. Анікіна, аналізуючи молодіжну пресу за критерієм цільового призначення, виділяє лише 4 групи видань: інформаційно-публіцистичні, науково-популярні, літературно-художні, розважальні [2, с. 183]. Проте вважаємо, що таких груп набагато більше, серед них: пізнавально-ігрові, навчальні, художні, науково-художні, універсально-тематичні, довідкові, пізнавально-розважальні тощо. Ці типи не є постійними, завжди синтезуються, видозмінюються залежно від запитів аудиторії.

Очевидним є і той факт, що дослідники дитячої та юнацької періодики не завжди звертають увагу на такий тип преси, як юнкорівська (видання, що творяться дітьми без участі дорослих), хоча цей різновид дитячо-юнацької преси є особливим і також потребує детального розгляду.

Отже, питання типологізації видань, у тому числі й дитячих, у наш час є досить актуальним. Шляхи вдосконалення усіх цих схем полягають не лише в урахуванні усіх критеріїв та ознак поділу, а ще й увазі до вимог сьогодення. Саме це допоможе зробити типологічні конструкції вичерпними, а видання якісними.

2. Стан і проблеми дитячої періодики

Процес становлення дитячої періодики був досить складним, залежав від багатьох чинників: соціально-політичного, історичного та культурного. Дитяча періодика взагалі відображає розвиток тієї чи іншої країни та суспільства загалом в аспекті культурного, морального, демократичного розвитку, тому вона є дуже важливою складовою літератури.

Спочатку визначимо, що ж таке «дитяча періодика». Це масив періодичних видань, створених спеціально для дитячої читацької аудиторії з урахуванням вікової диференціації, психофізіологічних можливостей, когнітивних потреб та особливостей сприйняття [15].

На сьогодні в Україні досить суттєво постають проблеми мови й культури дитячих видань. Специфіка роботи редактора над мовною тканиною текс­ту дитячого твору зумовлена тим, що однією з важливих його функ­цій є сприяння розвитку писемного й усного мовлення дитини. Від якості мовного оформлення тексту, адресованого дитині, залежить ефективність процесу опанування нею навички читання (у читачів-початківців), формування загальної мовної і мовленнєвої культури (у читачів, що навчилися читати) [13; с. 33–52].

Питання недостатньої грамотності дитячої періодики, та й суспільства загалом, викликані тим, що з самого дитинства батьки з об’єктивних чи суб’єктивних причин не прищеплюють своїм малюкам любов до читання, яка в останні десятиліття підмінюється менш якісними замінниками розваг – телебаченням, комп’ютерними іграми. Проте без гарної якісної книги неможливо виховати особистість. І звісно ж, неможливо підвищити культурний та мовний рівень держави. Як сказав свого часу дитячий письменник Всеволод Нестайко в інтерв'ю газеті "День": "Невже не розуміють наші владні структури, що незалежність України, як не дивно, залежить від української дитячої літератури. Якщо діти не читатимуть книжок українською мовою – вони не знатимуть рідної мови, не стануть українцями, і їм та незалежність буде до ґудзика" [14, с. 6]. Отже, без якісної літератури для дітей нація не матиме майбутнього.

На сьогодні стандарти дитячих видань в Україні є досить недосконалими та застарілими – 1995, 2002 років:

 - ДСТУ 29.6-2002. Видання для дітей. Поліграфічне виконання. Загальні технічні вимоги [8];

- ДСанПіН 5.5.6-084-02. Державні стандартні правила і норми. Гігієнічні вимоги до друкованої продукції для дітей [7];

- ДСТУ 3017-95. Видання. Основні види. Терміни та визначення. – К.: Держстандарт України [9];

- ДСТУ 3018-95. Видання. Поліграфічне виконання: Терміни та визначення [5].

Проте суспільство не стоїть на місці, а розвивається, тому й вимоги повинні вдосконалюватись. Взяти хоча б стандарт, у якому видання для дітей класифікують за віковими групами. Так, стандарт поділяє такі видання всього на чотири групи:

– І група – видання для дітей віком до 5 років включно;  – ІІ група – видання для дітей віком від 6 до 10 років включно;  – ІІІ група – видання для дітей віком від 11 до 14 років включно;  – ІV група – видання для дітей віком від 15 до 18 років включно [17].

Водночас виникає запитання, як можна п’ятирічних дітей зараховувати до групи разом із дітьми двох чи трьох років, адже в них абсолютно різні психологічний розвиток та потреби щодо літератури. Та й між дітьми одинадцяти та чотирнадцяти років нині величезна прірва.

Проблем із дитячою періодикою також не бракує. Сучасний ринок дитячих періодичних видань можна вважати насиченим і навіть перенасиченим. За останній рік з’явилось понад 20 нових найменувань. На ринку не тільки загальнодержавна, а й регіональна дитяча преса. Проте більшість видань одноманітні, мають схожу рубрикацію, завдання, конкурси. Частина дитячої періодики – переклад відомих і розкручених російських та англомовних видань. Інша частина – кальки популярних європейських та американських дитячих коміксів. Отже, перша проблема – одноманітність дитячих видань. Найпопулярнішими серед дітей на сьогодні є такі україномовні видання: “Пізнайко”, “Котя”, “Барвінок”, “Малятко”, “Стежка”, “Юний натураліст”, “Країна знань”, “Вулик”, “Однокласник”, “Дзвіночок”, “Казковий вечір”, “12плюс”, “Веселочка”, “Яблунька”, “Ліхтарик”, “Долонька”, “Арт-клас”, “Соняшник”.

Друга проблема – низька якість. На сьогодні спостерігається дуже багато періодичних видань, які зникають так само швидко, як і з’являються. Це пов’язано, перш за все, з комерційним аспектом видавничої справи. Авторам небезпечно й невигідно співпрацювати з такими виданнями-одноденками, тому вони так неохоче контактують із дитячими видавництвами. Саме через цей фактор якість періодики для дітей – невисока, особливо це стосується інформаційного наповнення журналів. Дуже мало періодичних дитячих видань, спрямованих на виховання у маленьких читачів патріотизму, на прищеплення почуття гордості за свою країну та націю. Недостатньо журнальних і газетних текстів, матеріали яких відображали б психологічні, культурні, соціальні, ідеологічні особливості українців. Незначна кількість медіапублікацій присвячена історичній, краєзнавчій, географічній тематиці, що б сприяло пізнанню країни, в якій вони живуть, її минулого й сучасного.

Мова дитячого видання – це особливий різновид літературної мови, тому вона має свої засоби виразності, дієвості, емоційності, свої естетичні ідеали. Особливої уваги потребує й лексична база текстів сучасних дитячих видань, оскільки часто словник, яким послуговується автор при написанні твору, не відповідає лексикону дитини конкретного віку, її життєвому, мовленнєвому досвіду; подекуди лексика як художніх, так і пізнавальних видань не охоплює всі аспекти навчання і виховання. У текстах сучасної дитячої періодики трапляються діалектизми, жаргонізми, рідковживані слова, професіоналізми. Проблемою сучасних україномовних журналів є суржик, який зустрічається як в оригінальних, так і в перекладних текстах. Отже, невідповідність між лексичною базою текстів для дітей та розвитком маленького читача є третьою проблемою дитячої періодики.

Важливою особливістю дитячої публіцистики є її чітка орієнтація на вік читача, адже психіка, мовлення, розумові здібності, пізнавальні потреби та інтереси дитини стрімко розвиваються, зумовлюючи різну мотивацію щодо читання. Від віку реципієнта залежить характер адресованих йому періодичних видань, їхні стилістичні особливості, специфічні якісні, а також кількісні характеристики: тематика, обсяг художнього та публіцистичного матеріалу, вибір жанрів, лексична база, використання художньо-образних засобів тощо.

Медіатекст, адресований дитині, – найбільш довірливій із усіх можливих читацьких категорій, – має бути бездоганним щодо достовірності, точності використаного в ньому фактичного матеріалу. Дитина все сприймає на віру – слово, надто друковане, набуває в її очах абсолютного авторитету. Через брак досвіду й відповідних знань маленький читач не піддає сумніву адресовану йому інформацію, тому порушення правил подання фактичного матеріалу може негативно позначитися на подальшому інтелектуальному розвитку дитини, сформувати в неї хибні уявлення про світ, і це є ще однією актуальною проблемою комунікації між читачем та виданням. Значним недоліком сьогоднішніх дитячих видань є нерозуміння потреб маленького споживача. Як бачимо, всі проблеми дитячої періодики так чи інакше дотичні до медіаосвіти, медіапсихології, медіапедагогіки.

Саме тому редактор і автор повинні подивитись на дитину під новим кутом зору, створювати видання без штучних образів і комерційних передруків. Часопис має бути самобутнім, позбавленим копіювання і дефіциту творчої фантазії, наповненим яскравими враженнями, піднесеним настроєм, гумором та “цікавинками”. Щодо структури, то має простежуватися зв’язок між числами журналів чи газет, певними циклами публікацій однієї тематики, що свідчило б про систематизований вплив на свідомість читача, про вдосконалення часопису відповідно до зростання можливостей і запитів аудиторії. Такий процес можна схарактеризувати як зародження комунікації з дитиною через твір, яка відбувалася б на рівних. Поява й успішне функціонування таких часописів свідчила б про щире зацікавлення потребами юної особистості, про виникнення в суспільстві справжньої поваги до найменших читачів [22].

У дитячій періодиці на сьогодні спостерігається безліч видань низької якості. Причини цього явища ми намагалися дослідити у контент-аналітичному дослідженні. Для цього використано метод аналізу (виокремлення проблемних моментів у дитячих періодичних виданнях) та синтезу (групування отриманих результатів). Дослідження полягало в опрацюванні заміток із Київської міжнародної книжкової виставки-ярмарку «МЕДВІН: Книжковий світ» за 2009–2011 роки. Було проаналізовано кількість видавництв, що представляли свою продукцію; поліграфічну якість виконання; внутрішньотекстове наповнення; цінову політику та актуальність; проведено опитування серед представників дитячих періодичних видань («Барвінок», «Вінкс», «Вінні та його друзі», «Пізнайко», «Професор Крейд», «Ухтишка») за такими критеріями: актуалізація журналу, адекватність перекладу, новаторські ідеї для створення нового продукту, достатність фінансування. До дослідження було включено моніторинг журнальних кіосків із дитячими періодичними виданнями.

Проаналізувавши отриману інформацію, ми дійшли висновків, що причини випуску неякісної продукції такі:

1. Велика кількість дитячих періодичних видань, що розповсюджуються, є закордонним продуктом. Замість того, щоб адаптувати їх до українських реалій, видавці просто перекладають і передруковують інформацію.

1. Неадекватність перекладу спричиняє величезну кількість мовних, логічних помилок, що впадають в око.

2. Нав’язування закордонних цінностей, а не виховання почуття патріотизму в маленьких читачів.

1. Після розпаду радянської держави в Україні ще не навчилися робити хороший продукт, який би зацікавив конкретну читацьку аудиторію.

   1. Видавці, які наважилися випустити власний продукт, найчастіше не розуміють потреб аудиторії, тому швидко банкрутують.

   2. На жаль, українським видавцям легше запозичити чиюсь ідею, аніж вигадувати власну.

2. Дитячі періодичні видання не контролюються на рівні держави, що знімає відповідальність за змістове наповнення з власників.

   1. ДСанПіН 5.5.6-138—2007 регулює ті видання, що мають гриф (виробництво таких книг здійснюється за рахунок держави).

3. Редактори не зацікавлені у вивченні цікавої тематики для дитячих журналів, не враховують потреби читацької аудиторії.

Отже, якщо видавці ретельніше і вибагливіше будуть ставитися до змістового наповнення власної продукції, то у винагороду отримають ширше коло читачів та більше передплат.

Отже, серед актуальних проблем дитячої періодики можна виділити такі: одноманітність, низька якість видань, невідповідність між лексичною базою текстів та розвитком дитини, порушення правил подання фактичного матеріалу, нерозуміння потреб аудиторії та інші. До того ж недосконалість законодовчої бази впливає на розвиток та якість дитячої періодики. Щоб уникнути цих проблем фахівці галузі мають забезпечувати належний рівень своїх видань, а держава приділяти належну увагу цій проблемі. Адже за своєю психологією діти значно більшою мірою схильні сприймати друковане слово як повчальну норму, ніж дорослі. У зв’язку з цим дуже важливо надати юному читачеві можливість розвиватися за допомогою якісних видань.