Термінологічний словник

Зона горіння – це частина активної ділянки (простору пожежі), в якій безпосередньо відбувається горіння.

Зона теплової дії – це прилеглий до зони горіння простір, в якому проходить тепловий обмін між зоною горіння та навколишнім середовищем, конструкціями та матеріалами.

Зона задимлення – це прилеглий до зони горіння простір, заповне­ний димовими газами в таких концентраціях, що створюють загрозу для життя та здоров’я людей або ускладнюють дії пожежних підрозділів.

Зона токсичності – це частина зони задимлення, в якій концентра­ція токсичних продуктів горіння є небезпечною для життя людей.

Негорючі – це речовини та матеріали, не здатні до горіння на повітрі нормального складу.

Важкогорючі – це речовини та матеріали, які здатні до займання на повітрі від джерела запалювання, однак після його вилучення не здатні до самостійного горіння.

Горючі – це речовини та матеріали, які здатні до самозаймання, а також займання від джерела запалювання і самостійного горіння після його вилучення.

Легкозаймисті рідини (ЛЗР) – рідини, які мають температуру спалаху, ще на температурі спалаху понад 61ºС у закритому тиглі або 66ºС у відкритому тиглі.

Нижня (НКМ) та верхня (ВКМ) концентраційні межі поширення полум’я – це, відповідно, мінімальній та максимальній вміст горючої речовини в однорідній суміші з окислювальним середовищем, за яких можливе поширення полум’я по суміші на будь-яку від відстань джерела запалювання.

Нижня (НТМ) та верхня (ВТМ) температурні межі поширення полум’я – це, відповідно, мінімальна та максимальна температури мате­ріалу (речовини), за яких його (її) насичена пара утворює в окислю­вальному середовищі концентрації, що дорівнюють відповідно НКМ та ВКМ.

Вибухонебезпечна зона – це простір у приміщенні або навколо зовнішньої установки, в якому присутнє вибухонебезпечне середо­вище або воно може утворюватися внаслідок природних чи вироб­ничих факторів у такій кількості, яка вимагає спеціальних заходів у конструкції електрообладнання, під час його монтажу та експлуатації.

Пожежно небезпечна зона – це простір у приміщенні або за його межами, в якому постійно або періодично знаходиться (зберігаються, використовуються або виділяються під час технологічного процесу) горючі речовини як при нормальному технологічному процесі, так і при його порушенні в такій кількості, яка вимагає спеціалізованих захо­дів у конструкції електрообладнання під час його монтажу та експлуатації.

Вогнестійкість конструкції – це здатність конструкції зберігати несучі та (або) огороджувальні функції в умовах пожежі.

Межа вогнестійкості конструкції – це показник вогнестійкості конструкції, який визначається часом (в годинах) від початку вогне­вого випробування до втрати конструкцією несучої здатності або втра­ти тепло ізолювальної здатності.

Межа поширення вогню по будівельних конструкціях – це розмір пошкодженої зони зразка (в сантиметрах) в площині конструкції від межі зони нагрівання до найбільш віддаленої зони пошкодження.

Протипожежна перешкода – це будівельна конструкція, інже­нерна споруда чи технічний засіб, що має нормовану межу вог­нестійкості і перешкоджає поширенню вогню.

Евакуаційний вихід – це вихід з будинку (споруди) безпосередньо назовні або вихід із приміщення, що веде до коридору чи сходової клітки безпосередньо або через суміжне приміщення.

Пожежний сповіщувач – це пристрій для формування сигналу про пожежу.

Пожежегасіння – комплекс заходів, спрямованих на ліквідацію по­же­жі, що виникла.