Загальні положення

Конституція України проголошує: «Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом».

Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальнимстрахуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел со­ціального забезпечення.

Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкод­ження його здоров’я або у разі смерті працівника, здійснює Фонд со­ціального страхування від нещасних випадків на виробництві (далі – Фонд).

Призначення та здійснення страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) проводиться відповідно до Закону України «Про загальнообо­в’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворю­вання, які спричинили втрату працездатності», Закону України «Про страхові тарифи на загальнообо­в’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездат­ності», інших нормативно-правових актів.

Фонд, у разі настання страхового випадку, зобов’язаний здійснити такі виплати:

1. У разі тимчасової втрати працездатності за рахунок Фонду оплачується лікарняний листок (втрачений заробіток) у розмірі 100 % середньоденного заробітку (оподаткованого доходу), помноженого на кількість пропущених робочих днів. При цьому перші п’ять днів тимчасової непрацездатності оплачує власник або уповноважений ним орган за рахунок коштів підприємства. При перерахуванні страхових внесків до Фонду розмір їх зменшується на зазначені витрати.

2. У разі стійкої втрати професійної працездатності:

2.1. Виплачувати одноразову допомогу. Її розмір визначають із розрахунку середньомісячного заробітку за кожний відсоток втрати потерпілим професійної працездатності.

2.2. Виплачувати щомісячну грошову компенсацію (щомісячну страхову виплату) відповідної частини втраченого заробітку потер­пілого у випадку часткової або повної втрати працездат­ності. Її вираховують шляхом множення середньомісячного заробітку на від­соток втрати працездатності і ділять на 100 %. Сума щомісячної страхової виплати і пенсії не повинна перевищувати середньомі­сячний заробіток потерпілого до нещасного випадку.

2.3. Виплачувати пенсію по інвалідності (згідно з Законом Ук­раїни «Про пенсійне забезпечення») внаслідок нещасного випадку. Пенсії по інвалідності виплачуються в таких розмірах: інвалід І групи – 70 %, інвалід ІІ групи – 60 %, інвалід ІІІ групи – 40 % середнього заробітку.

2.4. Виплатити грошову суму за моральну шкоду, якщо факт заподіяної шкоди встановлено у судовому порядку (виплачує робото­давець).

2.5. Сприяти створенню умов для своєчасного надання кваліфі­кованої першої невідкладної допомоги потерпілому при настанні нещасного випадку, госпіталізації, ранньої діагностики професійного захворювання.

2.6. Організувати ефективне лікування потерпілого з метою якнайшвидшого відновлення здоров’я застрахованого.

2.7. Забезпечити потерпілому разом із службами охорони здо­ров’я повний обсяг медичної допомоги, яка повинна включати:

• утримання в лікарні, санаторії або іншому лікувально-профі­лактичному закладі;

• забезпечення необхідними лікарськими засобами, протезами, окулярами, слуховими апаратами, спеціальними засобами протезу­вання тощо;

• догляд медичних сестер удома або в лікувально-профі­лактичному закладі;

• обслуговування вузькопрофільними лікарями.

2.8. Забезпечити згідно з медичними висновками домашній догляд за потерпілим, допомогу у веденні домашнього господарства.

2.9. Доставку і переказ сум потерпілим проводити за рахунок своїх коштів.

3. У разі смерті годувальника внаслідок нещасного випадку:

3.1. Надати одноразову допомогу:

• сім’ї – у розмірі не менше п’ятирічної заробітної плати потерпілого;

• по річному заробітку потерпілого на кожного утриманця (діти віком до 16 років; діти віком з 16 до 18 років, які не працюють; діти, які є учнями, студентами денної форми навчання – до досягнення ними 23 років; жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; інваліди – члени сім’ї потерпілого, дитина, яка народилася протягом не більше як десятимісячного строку після смерті потерпілого).

3.2. Виплачувати щомісячні страхові виплати непрацездатним особам, що перераховані у пункті 3.1. Право на одержання щомі­сячних страхових виплат мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім’ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

3.3. Суми страхових виплат особам, які мають на це право, визначаються із середньомісячного заробітку потерпілого за вираху­ванням частки, яка припадала на потерпілого та працездатних осіб, що перебували на його утриманні, але не мали права на ці виплати. Сума страхових виплат кожній особі, яка має на це право, визначається шляхом ділення частини заробітку потерпілого, що припадає на зазначених осіб, на кількість цих осіб.

3.4. Організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов’язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов (поховання, придбання одягу, взуття та інших предметів для похо­вання; організація поминального обіду; релігійні обряди; виго­товлення і встановлення пам’ятника і огорож тощо). Граничні розміри витрат встановлені постановою Правління Фонду «Про витрати на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання».

Витрати відшкодовуються тільки за наявності документів, довідок, рахунків, які підтверджують витрати.