10.7. Робочий час. Режим праці і відпочинку

Організація режиму праці і відпочинку – це впорядковане чергування часу роботи та відповідних перерв для зняття втоми.

Робочий час – це час, встановлений законом або угодою сторін, протягом якого працівник зобов’язаний виконувати обумовлену трудовим договором роботу.

Види робочого часу:

а) нормальний (максимальна тривалість робочого часу – 40 годин на тиждень);

б) скорочений:

• для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень;

• для осіб від 15 до 16 років – (учнів віком від 14 – 15-ти років, які працюють в період канікул) – 24 години на тиждень;

• для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці – не більше 36-ти годин на тиждень;

• для окремих категорій працівників (учителів, лікарів тощо);

• для жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину-інваліда;

• для деяких категорій інвалідів.

в) неповний (для тих, хто бажає працювати, але не може працювати в силу обставин).

На підприємствах п’ятиденний або шестиденний тиждень встановлюється власником або уповноваженим ним органом спільно з профспілковим комітетом з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за погодженням з місцевою Радою народних депутатів. Для працівників здебільшого встановлюється п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При цьому тривалість щоденної роботи (зміни визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з профспілковим комітетом підприємства з додержанням встановленої законодавством тривалості робочого тижня.

З урахуванням особливостей характеру виробництва та умов роботи на підприємствах може застосовуватися шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. За шестиденного робочого тижня тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин за тижневої норми 40 годин; 6 год. – за тижневої норми 36-ть годин і 4 години за тижневої норми 24-ри години

В залежності від тривалості робочого періоду розрізняють такі режими праці і відпочинку:

• змінний;

• добовий;

• тижневий;

• місячний;

• річний.

Н айбільш раціональні режими праці та відпочинку форм4уються з урахуванням працездатності людини, яка об’єктивно змінюється протягом будь-якого періоду часу (рис.10.2 і 10.3).

Рис. 10.2. Узагальнена крива працездатності працівника протягом робочої зміни.

а – час входження в роботу; b – період стійкої працездатності на високому рівні; с – період розвинення втоми.

Рис. 10.3. Зміна рівня працездатності протягом тижня.

Змінний режим праці й відпочинку визначає тривалість робочої зміни, час її початку та закінчення, тривалість обідньої перерви, тривалість праці та частоту регламентованих перерв на відпочинок.

Добовий режим праці й відпочинку включає кількість змін (циклів) за добу, час відновлення працездатності між змінами.

При організації добового режиму праці та відпочинку необхідно враховувати, що найвищий рівень працездатності є в період від 8 до 18 години, а найнижчий від 3 до 5 години. У зв’язку з цим, для збереження високої продуктивності праці протягом робочого дня рекомендується виконувати роботи, які вимагають найбільшої уваги і нервової напруги, з 9 до 12 та з 14 до 16 годин, коли проявляється найбільша працездатність людини.

Тижневий режим праці й відпочинку передбачає різні графіки роботи, кількість вихідних днів за тиждень, роботу у вихідні чи святкові дні, порядок чергування змін. В тижневому режимі максимальна працездатність досягається у третій четвертий дні. На п’ятий день вона спадає, низькою є також у перший день, особливо після двох вихідних днів.

Місячний режим праці й відпочинку визначає кількість робочих і неробочих днів у даному місяці, кількість працівни­ків, які отримують відпустки, тривалість основних і додатко­вих відпусток.

Протягом робочої зміни рекомендується перерви, які для різних категорій працівників є різними. Для керівників – до 30 хв. На зміну (в тому числі обов’язкова фізпауза за 1 – 1,5 години до обіду і перерва на відпочинок за 1 – 1,5 год. до кінця зміни).

Для спеціалістів загальний регламентований час на відпочинок 20 – 25 хв. (може бути 5 – 7 хв. Після кожної години роботи). Для технічних виконавців рекомендована перерва для відпочинку загальною тривалістю до 25 – 35 хв.

При організації річного режиму праці і відпочинку необхідно врахувати, що найбільша працездатність має місце в жовтні – березні. На весну вона помітно знижується, а влітку – низька. Тому доцільно відпустки планувати в основному на літній період, коли умови для відновлення працездатності найсприятливіші.