5.5. Теоретичні основи аналізу ринку праці

Особливості функціонування ринку праці, його структура, сутність безробіття найбільш повно розкриваються на макро- і мікро рівні через моделі ринку праці.

У західних економічних теоріях відомі такі основні підходи до аналізу сучасного ринку праці.

Класична (неокласична) теорія „цінової рівноваги”. Її дотримуються неокласики (А. Маршалл, А. Пігу, Дж. Пері, Р.Холл та ін.) і прихильники концепції економіки пропозиції (Д.Гідлер, А. Лафер та ін.).

Згідно з цією теорією ринок праці діє на основі цінової рівноваги, тобто основним регулятором ринку праці є ціна робочої сили. В умовах досконалої конкуренції ціна робочої сили гнучко реагує на потреби ринку, збільшуючись чи зменшуючись залежно від попиту та пропозиції. Проблеми безробіття і дефіциту трудових ресурсів вирішуються за допомогою механізму ринкового саморегулювання. Теорія рівноваги виключає безробіття, а наявність останнього пояснюється його добровільним характером і прагненням працівників до максимально вигідної роботи.

З точки зору класиків капіталізм представляє собою саморегульовану економіку. Проте положенням класичної теорії суперечать повторювані періоди безробіття та інфляції. Після Першої світової війни, особливо в тридцяті роки, в багатьох капіталістичних країнах було масове безробіття. Особливу актуальність набув макроекономічний аналіз зайнятості. В цей період сформувалась кейнсіанська модель ринку праці.

Кейнсіанська теорія зайнятості (Дж. М. Кейнс та ін.) принципово відрізняється від класичного підходу. Теорія Дж. Кейнса отримала назву „недостатнього попиту”. За Кейнсом обсяг зайнятості визначається обсягом ефективного попиту, який включає споживчий та інвестиційний попит. Головна причина безробіття – недостатній обсяг ефективного попиту і обумовлюється, насамперед, спадом як фазою економічного циклу (цикл безробіття). Недостатній споживчий попит пояснюється основним психологічним законом споживання, відповідно якому люди схильні збільшити своє споживання при зростанні доходів, але не в тій мірі, в якій зростає дохід. Частину доходу люди зберігають за мотивами підприємництва, забезпечуючи собі ліквідними ресурсами, «фінансовою розсудливістю», «респектабельністю фірми» та ін.

Концепція зайнятості Дж.Кейнса активно використовує принцип мультиплікатора. Мультиплікатор – коефіцієнт, який характеризує співвідношення між агрегатною величиною та її структурною частиною. Виходячи з цього підходу, було показано, що початкове збільшення державних інвестицій створює “первинну” зайнятість певної кількості працівників даного виробництва. Витрати цих працівників на споживчі товари стимулюють розвиток виробництва і вторинну зайнятість, тобто збільшення робочих місць в галузі. Співвідношення між загальним і первинним збільшенням зайнятості має назву “мультиплікатора зайнятості”.

Ринкова система при капіталізмі, як вважали Дж. Кейнс і його послідовники (Е.Д. Домар, Дж.В. Робінсон, Р.Ф. Харрод, Е.Г.Хансен та ін.), ніколи не була системою досконалої конкуренції. Навпаки, і ринок продуктів, і ринок праці та інших ресурсів недосконалі. На ринку продуктів виробники-монополісти, незважаючи на коливання попиту, не дозволяють знижувати ціни на свої товари.

На ринку праці тверді позиції займають профспілки, що протидіє зниженню заробітної плати. Механізму автоматичної зміни цін, в тому числі й заробітної плати, не існує. Більше того, при капіталізмі взагалі не існує будь-якого ринкового механізму, який гарантував би повну зайнятість і економічну стабільність.

Таким чином, основним регулятором ринку в кейнсіанській теорії є держава, яка впливає на сукупний попит на товари і послуги, а значить і на сукупний попит на працю.

Порівняння поглядів неокласиків і кейнсіанців на причини безробіття свідчить про те, що неокласики пояснюють безробіття надмірним подорожчанням робочої сили, а кейнсіанці – падінням сукупного попиту.

Монетаристська теорія (М.Фрідман, Ф.Махлуп, Л.Роббінс, Ф.Хайек та ін.) ґрунтується на необхідності жорсткої структури цін на робочу силу, понятті „природного” рівня безробіття, яке відбиває структурні характеристики ринку праці, що зумовлюють негнучкість заробітної плати, заважають нормальному його функціонуванню, збільшують його нерівновагу та безробіття.

Встановлення державою мінімального рівня заробітної плати, сильні позиції профспілок, невизначеність інформації про наявність вакансій та резервів робочої сили монетаристи розглядають як негативні фактори, які збільшують ринкову нерівновагу. На їх думку урівноваженню ринку праці більше сприяють інструменти грошово-кредитної політики, зокрема облікова ставка національного центрального банку, розміри обов’язкових резервів комерційних банків на рахунках національного центрального банку.

Інституціоналістська теорія (Дж. Данлоп, Л. Ульман та ін.). Характер ринку праці пояснюється особливостями динаміки окремих галузей та професіонально-демографічних груп. Увага концентрується не на макроекономічному аналізі, а на аналізі професійних та галузевих розбіжностей у структурі робочої сили, рівні заробітної плати.

Марксистська теорія стверджує, що ринок праці хоча і функціонує відповідно до загальних ринкових закономірностей, проте він має особливості, які пояснюються різницею товарів „робоча сила” та фізичного капіталу. Передусім ці особливості виявляються у тому, що товар „робоча сила” в процесі праці створює вартість, а вартість усіх інших ресурсів лише переноситься на нову вартість праці. Окрім того, робоча сила як товар, впливає на співвідношення попиту і пропозицію і на свою ринкову ціну.