6.3. Безробіття як соціально-економічне явище, його види

Зайнятість і безробіття – найважливіші показники використання людських ресурсів у виробничому процесі. Безробіття – економічна категорія, яка відбиває економічні відносини щодо вимушеної незайнятості працездатного населення.

Безробіттям називається соціально-економічна ситуація в суспільстві, при якої частина робочої сили (економічно активне населення) не зайнята у сфері економіки, що обумовлено перевищенням пропозиції праці над попитом.

Відповідно до закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які при відсутності роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підхожої роботи.

Це визначення відповідає міжнародним нормам трудового права. В ньому наведені вісім ознак, при наявності яких, незайняті (непрацюючі) громадяни можуть бути зареєстровані в державній службі зайнятості як безробітні. При відсутності хоча б однієї з ознак, статус безробітного не надається.

Для громадян, які втратили роботу і заробіток (трудовий дохід), підходящою вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації працівника і надається в тій ж місцевості, де він проживає. Заробітна плата повинна відповідати рівню, який особа мала за попередньою роботою з урахуванням її середнього рівня, що склався в галузі відповідної області за минулий місяць.

Не можуть бути визнані безробітними громадяни:

а) віком до 16 років, за винятком тих, які працювали і були вивільнені у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці; реорганізацією, перепрофілюванням і ліквідацією підприємства, установи і організації або скороченням чисельності (штату);

б) які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, якщо вони відмовляються від проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру, яка не потребує професійної підготовки;

в) які відмовилися від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, які шукають роботу;

г) які мають право на пенсію відповідно до законодавства України.

За визначенням Міжнародної Організації Праці (МОП) безробітні – це особи віком 15-70 років (як зареєстровані, так і не зареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам:

– не мають роботи (прибуткового заняття);

– шукають роботу або намагаються організувати власну справу впродовж 4-х тижнів;

– готові приступити до роботи протягом наступних 2-х тижнів.

До цієї категорії відносяться також особи, що навчаються за направленнями служби зайнятості, знайшли роботу і чекають відповіді або готуються до неї приступити, але на даний момент ще не працюють.

Рівень безробіття (Р_б) - за стандартами міжнародної організації праці розраховується як відсоткове відношення загального числа безробітних (Б) до чисельності робочої сили (економічно активного населення), тобто до суми зайнятих та безробітних (Е + Б):

,

Для визначення рівня безробіття, крім цього показника, користуються ще показниками абсолютної кількості безробітних (тисяч чоловік)та кількістю працівників, що претендує на одне вакантне місце.

В основі виділення різних причин і типів безробіття лежать принципово різні погляди прихильників неокласичної економічної теорії і кейнсіанців. Якщо у кейнсіанців безробіття – макроекономічне, викликане дефіцитом агрегированного попиту в економіці (циклічне безробіття), то економісти-неокласики пояснюють безробіття недосконалістю ринку праці, тобто мікроекономічними причинами (інші види безробіття). Підходи та класифікації типів, видів безробіття наведено в табл. 6.1. [63].

Таблиця 6.1

Типологія безробіття

Загальне ділення	Основна причина	Типи
Кейнсианська	Порушення макроекономічної рівноваги	1. Циклічне (чи макроекономічне, чи безробіття дефіциту попиту)
Класична	Недосконалість ринку праці (макроекономічні причини)	1.Фрикційне 2.Структурне 3.Сезонне 4. Безробіття надлишкової пропозиції.

Розрізняють відкрите й приховане безробіття.

Відкрите безробіття означає існування явно незайнятого населення.

Сучасні теорії ринку праці розрізняють переважно три типи безробіття: фрикційне, структурне і циклічне.

Фрикційне безробіття пов'язане з динамічним характером ринку праці постійним переходом працівників із стану зайнятості в категорію безробітних і навпаки, з недосконалістю інформації. Вона принципово не може бути усуненою і існує в любий економічній системі.

Структурне безробіття викликано невідповідністю професіональної або регіональної структури робочої сили і попиту на неї. Головні причини структурного безробіття в сучасній економіки - швидкі темпи науково-технічного прогресу, постійна зміна технологій і виникнення нових виробництв, розвиток міжнародної торгівлі.

Структурне безробіття є тривалим і має, як правило, хронічний характер.

Фрикційне і структурне безробіття разом дають так званий природний рівень безробіття або рівноважне безробіття. Рівноважне безробіття ще деколи називають добровільним.

Західні економісти вважають, що рівень безробіття за умов повної зайнятості дорівнює сумі рівнів фрикційного та структурного безробіття при нульовому циклічному безробітті.

У структурному безробітті можна виокремити технологічне і конверсійне безробіття.

Технологічне безробіття пов'язане з переходом до нової техніки і технології, механізацією та автоматизацією виробництва, що супроводжується вивільненням робочої сили і найманням працівників принципово нових спеціальностей та кваліфікації.

Конверсійне безробіття спричиняється скороченням чисельності армії і зайнятих у галузях оборонної промисловості. Розміри цього безробіття можуть коливатися від незначних до великих.

Сезонне безробіття стосується тих видів виробництва, які мають сезонний характер і в яких протягом року відбувається різкі коливання попиту на працю (сільське господарство, будівництво, тощо). Циклічні коливання попиту на працю пов’язані не з макроекономічними, а з природними факторами (зі зміною пори року).

Безробіття надлишкової пропозиції виникає в результаті порушення рівноваги на ринку праці, коли заробітна плата за будь якими причинами (наприклад в результаті діяльності профспілок або проведення політики ефективної заробітної плати) виявляється вище рівноважного рівня. Це безробіття вимушене, не рівноважне.

Циклічне безробіття породжується дефіцитом агрегато-ваного попиту на ринку товарів, тобто макроекономічними причинами порушення рівноваги – це перевищення природного рівня, або не рівноважне (в макроекономічному змісті) безробіття.

Циклічне безробіття постійно змінюється за своїми масштабами, тривалістю і складом, що пов'язано з циклом ділової кон'юнктури. Якщо, незважаючи на можливості виробництва, сукупний попит на товари та послуги скорочується, зайнятість зменшується і безробіття зростає. Масштаби і тривалість циклічного безробіття досягають максимуму під час спаду (кризи) виробництва і мінімуму — під час піднесення. Отже, розміри ринку праці коливаються разом з коливаннями циклу ділової кон'юнктури. Найбільшою мірою від циклічного безробіття страждають молодь, жінки, люди похилого віку і некорінне населення.

П оняття природного і перевищуючого природний рівень безробіття добре ілюструє так звана крива Беверіджа.(рис.6.2)

Рис. 6.2. Крива Беверіджа

Крива Беверіджа характеризує сформовану в економіці залежність між безробіттям і числом вільних вакансій. При будь-якому рівні безробіття завжди існує деякий мінімум незаповнених робочих місць – або вони зовсім непривабливі, або це викликано наявністю фрикційного безробіття. Аналогічно, навіть при дуже великій кількості вакансій, завжди знайдуться люди, що у даний момент шукають (і ще не знайшли) роботу. Тому крива, наближаючись до осей координат, ніколи їх не торкається і має вигляд гіперболи. Рівень безробіття, що досягається при перетині бісектриси координатного кута (OZ) і кривої Беверіджа - рівноважний (природний) рівень. Це фрикційне і структурне безробіття (іноді сюди відносять і сезонний компонент). Якщо фактичний рівень безробіття, що склався в економіці, перевищує природний, то різниця – це безробіття, викликане дефіцитом сукупного попиту.

На рис. 6.2 крива Беверіджа для деякої економіки представлена кривою В. Фактичний рівень безробіття, що склався в даний момент, дорівнює U_X. Бісектриса координатного кута перетинає криву В в точці Y, якій відповідає рівень безробіття U_Y (в точці Y U_Y = V_Y, тобто кількість безробітних відповідає числу вакансій в економіці, і безробіття виникає тільки через структурну невідповідність або через недосконалу інформацію). Природний рівень безробіття в даній економіці дорівнює U_Y. Якщо фактичний рівень U_X перевищує рівноважний, то це перевищення (U_X - U_Y) пояснюється насамперед циклічним безробіттям.

Положення точки фактичного безробіття на кривій Беверіджа характеризує напруженість на ринку праці в даний момент. Відношення числа безробітних до числа незаповнених вакансій називають коефіцієнтом напруженості:

k=U_X/V_X

У точці рівноваги коефіцієнт напруженості дорівнює одиниці, якщо ж його значення росте, це говорить про наявність циклічного безробіття на ринку праці.

Положення кривої Беверіджа не є раз і назавжди заданим для якоїсь економіки. Вона будується на основі емпіричних даних про співвідношення числа безробітних і вакансій, і, природно, зміни економічної ситуації викликають її зрушення. Наприклад, на рис. 6.2. представлені дві криві - А и В. Перша з них характеризує більш високий рівень природного безробіття - це значить, що в економіці відбуваються значні структурні зміни (галузеві, технологічні) чи погано організована інформаційна система на ринку праці.

Таким чином, знаючи форму кривої Беверіджа, кількість вакансій і число безробітних в економіці, можливо провести аналіз існуючого безробіття в термінах "рівноважне - не рівноважне". Це дуже важливо для вироблення адекватних державних заходів регулювання зайнятості.

У залежності від причин вивільнення робочої сили безробіття є добровільним та вимушеним.

До добровільного відносять фрикційне та інституційне безробіття.

Інституційне безробіття — це безробіття, яке породжується правовими нормами, що впливають на попит і пропозицію праці. Інституційне безробіття створюється інститутом соціального захисту безробітних (чим більші виплати по безробіттю, тим триваліший час пошуку нового місця роботи), а також таким фактором, як підвищення гарантованого мінімуму заробітної плати. Це безробіття пов'язане також з недосконалістю податкової системи. Так, чим вища ставка податку і менші доходи працівників, тим менша різниця між доходами і соціальними допомогами, тому менше бажання працювати і триваліший час пошуку роботи.

До вимушеного безробіття підносяться такі види: технологічне, структурне, конверсійне, економічне, маржинальне і молодіжне.

Економічне безробіття спричиняється кон'юнктурою ринку, недостатнім попитом на товари і послуги.

Маржинальне безробіття - безробіття слабо захищеного населення. Сюди відноситься молодь, жінки з малими дітьми.

Молодіжне безробіття (до молоді, за статистикою, відносяться громадяни у віці від 16-ти до 30-ти років). Останніми роками питома вага молоді в загальній кількості безробітних досягла 30%.

В залежності від величини часового інтервалу безробіття може бути тривалим (4-8 місяців), довготривалим (8-18 місяців), застійним (більше 18-ти місяців).

Розвиток ринкової економіки супроводжується виникненням і розширенням масштабів хронічного безробіття. Це пов'язано з тим, що інвестиції у створення нових робочих місць відстають від темпів зростання чисельності найманих працівників.

Безробіття може бути прихованим та легалізованим.

Приховане безробіття характерно для ситуації економічного спаду. Воно пов'язане з так званою неповною зайнятістю, наявністю формально зайнятого населення. Приховане безробіття зумовлене неповним завантаженням потужностей підприємств, зменшенням обсягів виробництва, різким зниженням продуктивності праці, наданням працівникам неоплачуваних відпусток, неповною зайнятістю протягом робочого тижня.

У зв'язку з тим, що економічні, моральні та соціальні втрати від безробіття великі, уряди всіх країн прикладають зусилля, щоб досягти зниження безробіття нижче природного або нормального рівня. Тому вводиться ще одне поняття – оптимальне безробіття, що означає безробіття, рівень якого нижче природного. Навіть при досягненні оптимального рівня безробіття, добробут населення на максимальному рівні не забезпечується.