9.2.Методи вимірювання продуктивності праці

Методи вимірювання продуктивності праці залежать від специфіки діяльності підприємств, мети розрахунків, способів визначення обсягів виробленої продукції. Розрізняють такі методи:

• натуральний;

• умовно-натуральний;

• трудовий;

• вартісний (грошовий).

Сутність натурального методу полягає в тому, що обсяг виробленої продукції і продуктивність праці розраховуються в натуральних одиницях (штуках, тонах, метрах тощо). Цей метод має широке застосування всередині підприємства: на робочих місцях, у бригадах, на окремих дільницях тих галузей, які виробляють однорідну продукцію (електроенергетика, видобувні галузі промисловості).

В цивільній авіації натуральний метод застосовується при визначенні продуктивності праці на робочих місцях, в бригадах, на дільницях, в змінах, службах. Наприклад, в пасажирській службі експлуатаційного підприємства продуктивність праці робітників служби може бути визначена діленням відправок пасажирів на середньооблікову чисельність працівників служби.

Перевагою цього методу є те, що він дозволяє найбільш просто і точно визначити рівень і динаміку продуктивності праці, так як відображає пряму залежність між обсягом виробленої продукції в натуральному виразі і витратами живої праці на її виробництво і не залежить від цінового фактору.

Недоліками цього методу є обмежена сфера його застосування (тільки в галузях, які випускають однорідну продукцію), неможливість врахування змін обсягу незавершеного виробництва (в авіаремонтному виробництві, в будівництві) і якості виготовленої продукції (в цивільній авіації – якості авіаперевезень, робіт з застосування авіації в народному господарстві (ЗАНГ)).

Сутність умовно-натурального методу вимірювання полягає в тому, що за допомогою перевідних коефіцієнтів різні види продукції приводять до єдиного вимірювача.

Переваги та недоліки аналогічні до натурального методу.

Умовно-натуральний метод широко застосовується на всіх видах транспорту, у тому числі і на повітряному для приведення обсягу робіт ЗАНГ до роботи транспортної авіації, яка виражається в приведених тонно-кілометрах, обсягу робіт по технічному обслуговуванню в нормо-годинах (приведених одиницях) за типами повітряних суден (ПС) до обсягу робіт в цілому по авіаційно-технічній базі (АТБ).

Трудовий метод найчастіше використовується на робочих місцях, у бригадах, на виробничих дільницях і в цехах, що випускають різноманітну продукцію, та за наявності значних обсягів незавершеного виробництва, яке неможливо визначити в натуральних та грошових одиницях.

Зміст його полягає в тому, що зріст продуктивності індивідуальної праці визначається підвищенням ступеня використання норм виробітку, єдиних для порівнюваних періодів. Різновидом трудового методу є визначення зросту продуктивності праці за зниженням трудомісткості продукції (робіт).

Перевага трудового методу вимірювання продуктивності праці у тому, що він досить точно характеризує динаміку продуктивності праці. Використання цього методу потребує добре поставленого нормування праці. В зв’язку з цим сфера його застосування обмежена. В цивільній авіації цей метод застосовується в АТБ і базах експлуатації радіотехнічного обладнання літаків (БЕРТОЛ)

У сучасних умовах найпоширенішим методом вимірювання продуктивності праці є вартісний (грошовий), який ґрунтується на використанні вартісних показників обсягу продукції (валова, товарна продукція, валовий оборот, нормативна вартість обробки, чиста, нормативно-чиста і умовно-чиста продукція, валовий дохід).

Зміст вартісного методу полягає в тому, що різні види продукції виражаються в вартісному вимірюванні за допомогою встановлених на них цін. Даний метод є найбільш розповсюдженим і застосовується на підприємствах з різноманітною продукцією.

Перевага вартісного методу в його універсальності, в практичному застосуванні при порівнянні різнорідної продукції з витратами на її виготовлення на всіх рівнях економічної системи. Крім того, через систему надбавок до цін, тарифів він дозволяє враховувати якість продукції.

У зв'язку з цим вартісний метод застосовується на всіх етапах планування і обліку як на галузевому, так і на територіальному рівнях.

Показники продуктивності праці, розраховані за валовою і товарною продукцією, мають схожі переваги і недоліки. Недоліки полягають передусім у тому, що рівень виробітку більшою мірою обумовлений затратами минулої (уречевленої) праці, ніж затратами живої праці. На величину виробітку і його динаміку побічний вплив чинять зміни асортименту продукції, її матеріаломісткість і трудомісткість, зміни обсягу кооперованих поставок, обсягу незавершеного виробництва, відмінності і динаміка цін на продукцію. При обчисленні валової або товарної продукції часто має місце повторний рахунок у зв'язку з тим, що вартість продукції підприємства, яке постачає цю продукцію, впливає на величину продуктивності підприємства, яке її використовує.

Для усунення впливу змін асортименту продукції на величину виробітку розраховують індекси продуктивності праці змінного, постійного складу, структурний індекс.

Індекс змінного складу відбиває зміни як у виробітку, так і в складі продукції.

Індекс постійного складу характеризує показник продуктивності праці, незалежний від змін у структурі продукції, і розраховується шляхом зважування часткових індексів зростання виробітку на кількість працівників у порівняльному (плановому) періоді за кожним виробом.

Структурний індекс розраховують діленням індексу змінного складу на індекс постійного складу.

Структурний індекс показує, як впливають зміни структури продукції на загальний показник продуктивності праці. Якщо структурний індекс більший за одиницю, то це означає, що показник продуктивності праці завищується за рахунок збільшення матеріаломісткості і зниження трудомісткості продукції у разі зміни її асортименту і навпаки.

Між показниками валової і товарної продукції є певні відмінності. Валова продукція характеризує загальний обсяг виробничої діяльності підприємства. Товарна продукція характеризує обсяг, який надходить у народногосподарський обіг.

Для визначення рівня продуктивності праці у деяких галузях промисловості, таких як швейна, поліграфічна, тощо використовують показник обсягу нормативної галузі обробки (НВО).

Для розрахунку нормативної вартості обробки за кожним видом виробів визначають на певний період єдині і постійні нормативи витрат за такими статтями: заробітна плата основних виробничих робітників з відрахуваннями на соціальні заходи (вартість живої праці), цехові і загальнозаводські витрати. Прямі матеріальні витрати у цьому показнику не відображаються, тобто затрати минулої праці на НВО не впливають.

Недоліками показника є те, що він не характеризує обсяг всієї виконаної роботи (повної вартості виробничої продукції), собівартість виробленої продукції, новоствореної вартості, враховує не фактичну вартість обробки, а лише її нормативне значення.

Найповніше уявлення щодо вкладу підприємства у створення продукції дає показник вартості чистої продукції — новоствореної вартості. Величина чистої продукції (ЧП) розраховується як різниця між обсягом валової продукції і матеріальними витратами:

або

де ВП — обсяг валової продукції, грн.;

В_мат — матеріальні витрати, грн.;

В_зп — витрати на оплату праці персоналу, грн.;

В_сз — відрахування на соціальні заходи, грн.;

ПР – прибуток підприємства, грн.

У галузях з високим рівнем технічної оснащеності для розрахунку продуктивності праці застосовується показник умовно-чистої продукції, який містить окрім заробітної плати з нарахуваннями, прибуток, а також суму амортизаційних відрахувань, тобто частку минулої праці.

Умовно-чиста продукція (УЧП) визначається:

де А_М – амортизаційні відрахування, грн.

Недоліком показника умовно-чистої продукції є те, що за значної різниці в рентабельності окремих виробів і великих відмінностей частки прибутку в оптовій ціні підприємства, цей показник не дає точних і надійних результатів зіставлення реального вкладу підприємства щодо виготовлення цієї продукції і відповідної величини прибутку. Тому сфера його застосування обмежена.

Більш широко для розрахунку продуктивності праці на підприємствах застосовується показник нормативно-чистої продукції (НЧП).

Сутність нормативного методу визначення чистої продукції полягає в тому, що на кожний вид продукції поряд з оптовою ціною встановлюється норматив чистої продукції.

Обсяг нормативно-чистої продукції (НЧП) по підприємству визначається як добуток обсягу випуску кожного виду продукції в натуральному вимірнику на норматив і складання отриманих результатів:

,

де Q_і – плановий обсяг і-того виду продукції, од; і ий– вид продукції;

n – кількість видів продукції;

Н_чп – норматив чистої продукції на і-ий вид, грн/од.

,

де - витрати на оплату праці основних виробничих робітників з відрахуваннями на соціальні заходи, грн/од.;

К_зп– коефіцієнт, який обчислюється як відношення суми заробітної плати працівників, зайнятих обслуговуванням і управлінням виробництва до суми заробітної плати основних виробничих робітників;

ПР_н – нормативний прибуток, грн/од.

Недоліки показника нормативно-чистої продукції ідентичні недолікам показника чистої продукції.

Рівень продуктивності праці на підприємстві можна характе­ризувати показниками трудомісткості продукції. Трудомісткість відбиває суму затрат праці промислово-виробничого персоналу (живої праці) на виробництво одиниці продукції і вимірюється в людино-годинах (нормо-годинах).

Розрізняють такі види трудомісткості: технологічну, обслуговування виробництва, виробничу та управлінську.

Технологічна трудомісткість (Т_тех) включає всі затрати праці основних робітників:

де Т_В – затрати праці основних робітників-відрядників;

Т_n - затрати праці основних робітників-погодинників.

Трудомісткість обслуговування виробництва (Т_об) – включає всі затрати праці допоміжних робітників на підготовку та обслуговування виробництва.

Виробнича трудомісткість (Т_ВИР) - включає всі затрати праці основних робітників і допоміжних робітників:

Трудомісткість управління виробництвом (Т_УП) - включає затрати праці управлінського персоналу (керівників, професіоналів, фахівців, службовців).

Повна трудомісткість (Т_ПОВ) - включає затрати праці всіх категорій промислово-виробничого персоналу:

або Т_ПОВ = Т_В + Т_n + Т_ОБ + Т_УП;

або Т_ПОВ = Т_ВИР + Т_УП

За характером і призначенням розрізняють нормативну, фак­тичну і планову трудомісткості.

Нормативна трудомісткість визначає затрати праці на вигото­влення одиниці продукції або виконання певного обсягу робіт, розраховані згідно з чинними нормами.

Фактична трудомісткість виражає фактичні затрати праці на виготовлення одиниці продукції або певного обсягу роботи.

Планова трудомісткість — це затрати праці на одиницю продукції або виконання певної роботи з урахуванням можливої зміни нормативної трудомісткості шляхом здійснення заходів, передбачених комплексним планом підвищення ефективності виробництва

Визначення продуктивності праці в цивільній авіації

Продуктивність праці в цілому по цивільній авіації, виробничому об’єднанню (ВО), експлуатаційному підприємству (ЕП), авіакомпанії (АК), аеропорту (АП) – вимірюється за вартісним методом. Показником продуктивності праці є виробіток на одного середньооблікового працівника з використанням показника доходів:

,

де Д – відповідно доходи отримані ВО, ЕП, АК, АП за певний період, грн.; Ч – середньооблікова чисельність працівників ВО, ЕП, АК, АП, осіб.

На авіаремонтних підприємствах продуктивність праці (ПП_АРП ) визначають також за вартісним методом з використанням показника нормативно-чистої продукції:

,

де НЧП_АРП – нормативно-чиста продукція АРП, грн.;

Ч_АРП - середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу АРП, осіб.

В структурних підрозділах експлуатаційних підприємств цивільної авіації, авіакомпаній, аеропортів в залежності від напрямків їх діяльності застосовуються різні методи вимірювання продуктивності праці.

В авіаційно-технічних базах (АТБ), продуктивність праці вимірюється за трудовим методом шляхом ділення обсягу робіт в нормо-годинах (приведених одиницях) технічного обслуговування на одного середньо-облікового працівника АТБ:

,

де W_АТБ - відповідно обсяг робіт АТБ по технічному обслуговуванню, нормо-год.,

Ч_АТБ – відповідно середньооблікова чисельність працівників АТБ, осіб.

По аеропорту в складі підприємства ЦА продуктивність праці визначається за умовно-натуральним методом шляхом ділення загального приведеного тоннажу відправлень на середньооблікову чисельність працівників аеропорту:

,

де Q_прив.т – загальний приведений тоннаж відправлень, т.,

Ч_АП – середньооблікова чисельність працівників аеропорту, осіб.

По авіакомпанії, що виконує транспортну роботу і входить у склад авіапідприємства, продуктивність праці визначається за умовно-натуральним методом як виробіток шляхом ділення приведених тонно-кілометрів на одного середньооблікового працівника авіакомпанії:

,

де W_{прив.т/км} – обсяг приведених тонно-кілометрів, т/км.

По авіакомпанії, що виконує роботи по ЗАНГ і входить у склад авіапідприємства, продуктивність праці може бути розрахована натуральним методом як виробіток обсягу робіт у натуральному вираженні на одного середньооблікового працівника авіакомпанії:

,

При наявності розрахункових цін на роботи, послуги, продукцію структурних підрозділів підприємства продуктивність праці може бути розрахована за вартісним методом як виробіток та виражена в доходах на одного середньооблікового працівника даного підрозділу.