3.7 Якість трудового життя як результат і показник стану соціально-трудових відносин

Важливим завданням є оцінка стану і ступеня розвитку соціально-трудових відносин. Тривалі наукові дослідження щодо розробки адекватної системи критеріїв для такої оцінки дозволяє спеціалістам зробити висновок про доцільність використання показників якості трудового життя як індикаторів розвиненості соціально-трудових відносин.

Якість трудового життя – це систематизована сукупність показників, що характеризують умови праці в найширшому розумінні – умови виробничого життя – і дають змогу врахувати міру реалізації інтересів і потреб працівника та використання його здібностей (інтелектуальних, творчих, моральних, організаторських, комунікаційних тощо). Це поняття відображає міру задоволеності важливих особистих потреб працівника через трудову діяльність на підприємстві [7].

Якість життя характеризується ступенем задоволення потреб людини, обумовлених відповідними нормами, звичаями і традиціями, а також рівнем особистих домагань.

Концепція якості трудового життя ґрунтується на створенні умов, що забезпечують оптимальне використання трудового потенціалу людини. Якість трудового життя можна підвищити, змінивши на краще будь-які параметри, що впливають на життя людей. У результаті трудовий потенціал одержує максимальний розвиток, а організація - високий рівень продуктивності праці і максимальний прибуток.

Поліпшення якості трудового життя передбачає поліпшення соціально економічного змісту праці, розвитку тих характеристик трудового потенціалу, що дозволяють роботодавцям більш щільно використовувати інтелектуальні, творчі, організаторські, моральні здібності людини. Відповідна якість трудового життя повинна створити умови для того, щоб дати вихід творчим здібностям працівника, коли головним мотивом стає не тільки заробітна плата, а й задоволення від трудових досягнень у результаті самореалізації і самовираження.

Основні положення, концепції якості трудового життя такі:

• отримання працівником в ході самореалізації задоволення від досягнень у праці як головний мотив порівняно з заробітною платою та кар’єрою;

• трудова демократія (демократія на виробництві), що на рівні підприємства означає розширення можливостей його участі в управлінні підприємством та у власності;

• постійне професійне зростання працівника, розвитку його найрізноманітніших здібностей.

Якість трудового життя – поняття, з одного боку, об’єктивне, стан і динаміку якого можна вимірювати певними кількісними показниками (розмір заробітної плати, тривалість робочого часу, важкість і швидкість роботи і багато ін). З іншого боку, поняття суб’єктивоване, оскільки воно відображає суб’єктивно визначену оцінку працівником умов своєї трудової діяльності. У цьому аспекті мають значення такі показники, які важко (або й неможливо) оцінити кількісно – цікавість роботи, справедливість винагороди, повага до працівника, можливості розвитку і т. ін.. Однак існує певна система показників, які дають змогу охарактеризувати якість трудового життя як високу (якщо ці індикатори позитивні і змінюються на краще) або як низьку – в протилежному випадку.

Висока якість трудового життя характеризується такими показниками:

• робота повинна бути цікавою, тобто характеризуватися вищим рівнем організації, змістовності і включати творчі елементи;

• працівники мають одержувати справедливу винагороду за працю і визнання своєї праці;

• робота повинна здійснюватись в безпечних і здорових умовах праці;

• нагляд з боку керівництва повинен бути мінімальним, але здійснюватися завжди, коли в цьому виникає необхідність;

• забезпечення можливості використання працівниками соціально-побутової інфраструктури підприємства;

• участь працівників у прийнятті рішень, що торкаються їхньої роботи й інтересів;

• забезпечення працівнику гарантій роботи (правова захищеність), можливості професійного росту і розвитку дружніх взаємин з колегами.

Перелік цих показників можна доповнювати. Якість трудового життя можна підвищити шляхом зміни на краще будь-якового з цих показників. Мотивуючий вплив якості трудового життя полягає не стільки у її рівні, скільки у напрямку її зміни. Тобто працівники підприємства мають відчувати турботу про себе, бачити, що умови праці в найширшому розумінні цього слова постійно змінюється на краще.

Якість трудового життя можна характеризувати систему показників з позицій працівника, підприємства і суспільства в цілому (табл.3.1.) [12].

Існують й інші методики оцінки якості життя. Наприклад фахівцями Центрального економіко - математичного інституту (ЦЕМІ) РАН під керівництвом С. Айвазяна розроблена комп’ютерна система оцінки якості життя, яка заснована на використанні статистичних даних, що характеризують здоров’я населення країни (народжуваність, смертність, тривалість життя), його майно і доходи; соціальну безпеку (умови праці, злочинність, розміри допомоги); екологічні параметри. Значимість показників оцінюється експертам. Інтегральна оцінка якості життя здійснюється за 10 – бальною шкалою.

Міжнародна організація праці (МОП) запропонувала поняття гідна праця, яка за змістом є дуже близьким до поняття якість трудового життя. За визначенням МОП гідна праця означає продуктивну працю, яка приносить достатній дохід, за якої права працівника захищені й забезпечений адекватний соціальний захист.

Концепція гідної праці спрямована на забезпечення продуктивної зайнятості, дотримання прав громадян у трудовій сфері, розвиток системи соціального захисту працюючих та постійного соціального діалогу, загалом на оптимізацію відносин між найманими працівниками і роботодавцями.

Таблиця 3.1

Показники якості трудового життя

Рівень оцінок з позиції
працівника	підприємця	суспільства
Задоволеність працею. Наявність (відсутність) стресових ситуацій на виробництві Можливості особливого просування Умови праці Можливість професійного росту і самовираження Соціально психологічний клімат Змістовність праці	Ефективність праці Професійна адаптація Плинність кадрів Відчуження праці Трудова дисципліна Ототожнення цілей працівника з цілями підприємства Число конфліктів Наявність відсутність випадків виробничого саботажу, страйків.	Рівень життя (вартість спожитого кошика) Підвищення якості робочої сили Соціальний захист працівників і їхніх родин Споживче поводження Соціальна адаптація Відчуження від суспільства Показники задоволеністю життям Страйковий рух

Основні напрями розвитку соціального діалогу (визначенням МОП) такі:

• розвиток співпраці між державою, роботодавцями і найманими працівниками з метою зміцнення усталеної практики трипартизму;

• зосередження зусиль МОП на пропаганді та поширенні у всьому світі гідної праці як глобальної потреби сьогодення;

• впровадження дієвих інституційних заходів для кращого розуміння потреб людей праці та представлення їхніх інтересів у ході співпраці з іншими представницькими організаціями сторін соціального діалогу.

Гідна праця – це можливість для економічно активного населення мати продуктивну зайнятість, яка б задовольняла умови безпеки, свободи, рівності та людської гідності

Концепція гідної праці базується на таких засадах:

• реальна можливість знайти роботу та реалізувати економічну активність для всіх бажаючих працездатних осіб на ринку праці ;

• вільний вибір форми зайнятості, стабільність і добровільність зайнятості; самостійність на роботі;

• продуктивна робота, що дає змогу отримувати прийнятний заробіток для гідного утримання себе і своєї родини; можливість розвитку професійних навичок;

• дотримання рівних прав працюючих та надання можливості поєднання роботи та особистого життя;

• безпечність умов праці;

• можливість участі і представництва в професійних організаціях і об’єднаннях;

• збереження людської гідності на роботі, що передбачає повагу до працюючих, право на вільне висловлювання власних поглядів; участь у прийняті рішень стосовно умов роботи, включаючи свободу створення представницьких органів та укладення колективних договорів.

Для кількісної оцінки гідної праці фахівці МОП пропонують застосовувати систему індикаторів (показників), які дають можливість оцінити:

• можливість отримання роботи всіма, хто прагне працювати;

• прийнятність форм зайнятості;

• рівень продуктивності зайнятості та адекватності заробітку;

• справедливість у ставленні до зайнятих на виробництві;

• задоволеність тривалістю робочого часу;

• рівень стабільності та захищеності роботи;

• безпечність умов роботи та особистого життя;

• стан соціального захисту;

• гармонічне поєднання умов роботи та особистого життя;

• досконалість соціального діалогу;

• інші соціально-економічні параметри гідної праці.

МОП продовжує науково-дослідну роботу з розробці гідної праці та її використання у міжнародній практиці.