9.4.Резерви підвищення продуктивності праці

Резерви підвищення продуктивності праці — це невикористані можливості економії затрат праці (як живої, так і уречевленої), які виникають унаслідок дії тих чи інших факторів (удосконален­ня техніки, технології, організації виробництва і праці тощо). Рівень продуктивності праці залежить від ступеня використання резервів.

З метою виявлення та найповнішого використання резервів зростання продуктивності праці всі резерви класифікуються в залежності від видів ресурсів, що використовуються, часу їх використання, а також сфери виникнення. (рис. 9.2).

Внутрішньовиробничі резерви підрозділяються на:

- резерви зниження трудомісткості продукції;

- резерви поліпшення використання робочого часу;

- резерви поліпшення структури і використання кадрів;

Рис. 9.2. Класифікація резервів зростання продуктивності праці

Необхідною умовою виявлення і використання резервів є їх кількісна оцінка.

Резерви можуть оцінюватися в абсолютних і відносних вели­чинах. На конкретний період величину резервів можна визначити як різницю між досягнутим і максимально можливим рівнем про­дуктивності праці.

Оцінка резервів підвищення продуктивності праці визначається за формулами:

- за рахунок зниження трудомісткості:

;

де ПП - величина підвищення продуктивності праці, %;

t₁, t₂ - трудомісткість на операцію або виріб до і після впровадження заходів;

Е_ч - економія чисельності робітників;

N кількість виробів або операцій;

Ф - реальний фонд робочого часу одного робітника, год.;

К_в.н. - коефіцієнт виконання норм.

- за рахунок поліпшення використання робочого часу (зменшення його втрат):

де т - втрати робочого часу в базовому періоді, %;

п - втрати робочого часу в поточному періоді, %.

- за рахунок змін у структурі кадрів:

I_п.з = І_п І_d ,

де І_п.з — індекс загальної продуктивності праці;

І_п — індекс продуктивності праці основних робітників;

І_d— індекс зміни частки основних робітників у загальній кількос­ті робітників у поточному періоді порівняно з базовим, обчислюється за формулою:

,

де d_п — частка основних робітників у поточному періоді;

d_b — частка основних робітників у базовому періоді.

Зіставлення динаміки річного, денного і годинного виробітків сприяє виявленню резервів підвищення продуктивності праці че­рез поліпшення використання робочого часу.

Шляхи реалізації резервів зростання продуктивності праці:

• впровадження досягнень наук технічного прогресу;

• удосконалення організації виробництва і праці;

• підвищення якості професійно кваліфікаційного рівня робочої сили;

• удосконалення систем мотивації та стимулювання праці.

На підприємствах для використання резервів розробляють плани організаційно-технічних заходів, в яких зазначені види резервів підвищення продуктивності праці, заходи щодо їх використання, витрати на них, строки проведення, а також відповідальні виконавці.

9.5. Програми управління продуктивністю праці

Сутністю управління продуктивністю праці є створення умов для її зростання.

Основними функціями управління продуктивністю праці є визначення цілей, організація програми управління продуктивністю праці. В умовах ринкової економіки все більшого значення набувають розроблення і упровадження програм управління продуктивністю праці.

В умовах ринкової економіки все більшого значення набувають розроблення і впровадження програм управління продуктивністю праці.

Успішна реалізація довгострокових програм управління значною мірою обумовлена якістю процесу планування на ранніх стадіях розроблення програм.

Метою програми є:

• ефективне використання людських ресурсів;

• мінімізація втрат виробництва;

• створення ефективної системи вимірювання продуктивності праці, тобто визначення межі і показників цілей цієї системи.

Програма управління продуктивністю праці охоплює:

• організаційні форми підвищення продуктивності праці;

• сфери підвищення продуктивності праці;

• засоби і методи підвищення продуктивності праці.

Розробка програм управління продуктивності праці на підприємствах включає такі етапи:

• вимірювання і оцінка досягнутого рівня продуктивності праці на підприємстві в цілому і за окремими видами праці зокрема;

• виявлення і аналіз резервів підвищення продуктивності праці. Визначення всіх матеріальних і організаційних засобів розви­тку підприємства;

• розробка плану використання резервів підвищення продуктивності праці, який передбачає послідовність виконан­ня робіт, оцінювання витрат, функції виконавців, питання управ­ління проектом, аналіз витрат і вигод;

• розроблення ефективної системи матеріального стимулювання досягнення запланованих показників продуктивності праці;

• контроль за реалізацією заходів і регулювання їх виконання;

• вимірювання і оцінка реального впливу передбачуваних заходів на зростання продуктивності праці;

Програми управління продуктивності праці ґрунтуються на постійному аналізі співвідношення корисного ефекту від первої трудової діяльності з одного боку, і витрат на цю діяльність – з іншого.

Вимірювання й оцінка досягнутого рівня - продуктивності праці по підприємстві в цілому і за окремими видами праці зокрема – вихідний етап програми.

Пошук і аналіз резервів підвищення продуктивності праці ґрунтується на порівнянні інформації, одержаної в ході вимірювання і оцінки досягнутого рівня продуктивності праці на підприємстві в цілому і за окремими видами праці зокрема, з наявною інформацією про максимально можливий рівень продуктивності праці на аналогічних роботах.

Розробляючи план використання резервів підвищення продуктивності праці, слід забезпечити узгодження цілей та завдань програми.

Розробка систем мотивації працівників до досягнення запланованого рівня продуктивності є необхідною умовою реалізації програми.

Контроль за реалізацією заходів,передбаченим планом ї всією програмою, необхідний для виявлення і вирішення можливих проблем їх виконання на початкових етапах ще до того як вони стануть надто серйозними.

Вимірювання й оцінка реального впливу реалізованих заходів на зростання продуктивності праці потрібно для того, щоб оцінити і порівняти ефективність їх впровадження і визначитися з пріоритетами на наступним період.

Таким чином, в управлінні продуктивністю праці на підприємстві є складовою підсистемою загального процесу управління підприємством, яка включає планування, організацію, мотивацію, керівництво, контроль і регулювання.

Запитання і завдання для самоперевірки

1. Розкрийте суть і соціально-економічне значення зростання продуктивності праці.

2. Які показники вимірювання продуктивності праці?

3. Назвіть методи вимірювання продуктивності праці.

4. У чому полягає сутність натурального методу вимірювання продуктивності праці? Які його переваги і недоліки?

5. Охарактеризуйте сутність трудового методу вимірювання продуктивності праці. Які його переваги і недоліки?

6. Охарактеризуйте вартісний метод вимірювання продуктивності праці. Які його різновиди?

7. Назвіть і охарактеризуйте групи чинників зростання продуктивності праці.

8. Дайте характеристику організаційно-економічним й соціально-психологічним фактором зростання продуктивності праці.

9. Розкрийте економічну суть резервів зростання продуктивності праці.

10. Наведіть класифікацію резервів зростання продуктивності праці.

11. Як оцінюється вплив резервів на підвищення продуктивності праці?

12. Охарактеризуйте основні шляхи підвищення продуктивності праці.

13. Назвіть і охарактеризуйте основні етапи програми управління продуктивності праці на підприємстві.