Ринок праці в економіці країни характеризується кривої Бевериджа такого виду:
,
де U і V – відповідно кількість безробітних і вакансій по відношенню до чисельності робочої сили, %.
Фактичний рівень безробіття дорівнює 9%.
Визначити:
а) який природний рівень безробіття в цієй економіці;
б) чому дорівнює рівень циклічного безробіття;
в) на скільки відсотків необхідно збільшити обсяг виробницт-ва, щоб знизити рівень безробіття до природного рівня.
Завдання 4.
Розрахуйте рівень зареєстрованого безробіття за даними:
чисельність трудових ресурсів області, тис.осіб. – 430;
чисельність працездатного населення – 1470;
у працездатному віці, тис.осіб
чисельність безробітних, зареєстрованих – 42,4.
у державній службі зайнятості, тис.осіб
Завдання 5.
Визначити чисельність безробітних і частку їх в економічно активному населенні в 2002 році за даними:
зайняте населення у віці 15-70 років, млн.осіб – 20,4;
економічно активне населення у віці 15-70 років, – 22,7 млн.осіб
7. Моніторинг соціально-трудовій сфери як інструмент регулювання й удосконалення соціально-трудових відносин
7.1. Сутність і завдання моніторингу соціально-трудової сфери.
7.2. Джерела інформації про зайнятість і соціально-трудові відносини.
7.3. Основні напрями моніторингу соціально- трудової сфери.
7.1. Сутність і завдання моніторингу соціально-трудової сфери
Обєктивна інформація про соціально економічн і процеси дає змогу оцінювати ефективність наслідків соціально-економічних реформ розробляти заходи щодо покращення ситуації у соціально трудової сфери. Для досягнення таких цілей необходіма система моніторингу.
Моніторинг – це система послідовного збору даних про явище, проц., що описуються за допомогою певних ключових показників, з метою оперативної діагностики стану об’єкта і його дослідження та оцінки в динаміці.
Виділяють три основних принципи, на яких ґрунтується моніторинг: принцип тотожності — відповідність (тотожність) між системою моніторингу та об'єктом дослідження;
- принципи тотожності - принцип єдності об’єкта спостереження — підпорядкування усіх окремих, часткових досліджень загальним соціально-економічним завданням;
- принцип комплексності — спостереження за перетвореннями не не окремих сторін (сфер, аспектів), а соціально-економічної системи в цілому.
Одним з основних напрямів соціально-економічного моніторингу є моніторинг соціально-трудової сфери, тобто оцінка її стану і розвитку.
Моніторинг соціально-трудової сфери необхідно розглядати як один із найбільш важливих інструментів розробки обґрунтованої державної соціальної політики.
Основні завдання моніторингу є:
постійне спостереження за фактичним станом справ у сфері соціально трудових відносин;
систематичний аналіз процесів, які в ній проходять;
попередження негативних тенденцій, які моглиб призвести до соціальної напруги;
короткостроковий прогноз вожливих змін у цій сфері.
Моніторинг соціально-трудової сфери — це комплексна державна система безперервного спостереження за фактичним станом справ у соціально-трудовій сфері.
Моніторинг ґрунтується на вирішенні трьох основних груп завдань: методичних, наукових та. інформаційних.
Методичні завдання моніторингу — це розробка наукових основ, структури і системи показників моніторингу, методів побудови вибірки та інструментарію, що дають змогу отримувати надійні результати дослідження.
Наукові завдання — відслідковування і аналіз конкретних зрушень в соціально-трудовій сфері суспільства (вивчення трудових відносин, рівня та якості життя населення, оцінок, установок і поведінки людей, змін у соціальній структурі суспільства, розробка прогнозів тощо).
Інформаційні завдання — забезпечення договірною, науковою, об'єктивною інформацією, споживачами якої має стати найширше коло науковців і керівників усіх рівнів.
Концепція моніторингу соціально-трудової сфери включає значення:
- напрямків моніторингу;
- статистичних і соціологічних показників, які характеризують стан соціально-трудової сфери;
- принципів формування репрезентативної вибірки об'єктів слідження;
- принципів побудови організаційно-технологічної схеми моніторингу соціально-трудової сфери;
- переліку організацій, міністерств та відомств, які пови брати участь у здійсненні моніторингу соціально-трудової сфер
В Україні створюється та впроваджується нова система аналізу і прогнозування процесів, які протікають у соціально-трудовій сфері, комплексна система безперервного спостереження за фактичним станом справ у соціально-трудовій сфері на основі єдиної системи показників і методології їх формування, запровадження нових форм і методів дослідження, об'єднання інформаційних потоків різних органів виконавчої влади, а також галузей і підприємств для підвищення рівня узагальнення і якості аналізу.
Проводячи дослідження за програмою моніторингу, необхідно своєчасно виявляти зміни, які відбуваються у соціально-трудовій сфері, а також фактори, які впливають на ці зміни. Необхідно здійснювати короткострокове прогнозування протікання найважливіших соціально-трудових процесів, попереджувати й усувати негативні тенденції, які ведуть до формування і розвитку осередків напруги. Проведення моніторингу дає змогу оцінити повноту й ефективність реалізації законодавчих актів з питань соціально-трудово-політики, сприяти прийняттю оптимальних рішень на різних рівнях управління.
Для ефективного виконання своїх функцій Моніторинг соціально трудової сфери в Україні має здійснюватися за організаційно-технологічною схемою, яка визначає функціональну взаємодію Відповідальних виконавців зі збору, передачі, обробки та аналізу інформації, яка формується на основі єдиної системи статистичних показників і методології їх обчислення, затверджених Державця комітетом статистики України.
Моніторинг соціально-трудової сфери в Україні має здійснюватись на основі програми моніторингу Міністерством праці та соціальної політики України та Державним комітетом статистики України спільно з іншими центральними і місцевими органами видавничої влади.
Об'єктами моніторингу соціально-трудової сфери стають в спеціально відібрані підприємства, установи та організації різних форм власності й галузей економіки, регіони, а також відібрані соціально-демографічними та професійними ознаками групи населення.
Збір, обробка та передача статистичної інформації з моніторингу здійснюються на регіональному та державному рівнях. На регіональному рівні статистична інформація за затвердженими напрямками моніторингу формується територіальними органами Держкомстату України, Міністерства праці та соціальної політики України та інших державних органів виконавчої влади
Статистична інформація по базових підприємствах моніторингу формується територіальними органами державної статистики відповідно до затвердженої системи показників та затвердженого переліку підприємств і передається на державний рівень.
Статистична інформація за макроекономічними показниками й окремими напрямками моніторингу, сформована відповідно затвердженої системи показників на основі проведення державних та галузевих статистичних спостережень, передається Держкомстатом України у Міністерство праці та соціальної політики України згідно з узгодженою з ним програмою та у встановлені строки.
Соціологічні опитування населення відповідно до затвердженню системи показників здійснюються Інститутом соціології НАН України або іншими органами згідно із завданнями керівництва Міністерства праці та соціальної політики України.
Міністерство праці та соціальної політики України та Держкомстат України повинні здійснювати координацію діяльності органів державної влади, установ і організацій, що забезпечують ведення моніторингу соціально-трудової сфери. Вони готують щоквартальні звіти про стан соціально-трудової сфери, щорічно випускають збірники аналітичних та соціологічних матеріалів за результатами моніторингу та збірники за окремими напрямками моніторингу.
Особливості соціально-трудової сфери визначають проведення Моніторингу одночасно на рівні окремих трудових колективів, підприємств та організацій і в цілому населення окремих регіонів та України.
Вибір підприємств і організацій як об'єктів моніторингу здійснюється за формами власності, за галузевою та територіальною ознаками. Збір, перевірка та первинна обробка інформації даних статистичної звітності підприємств здійснюється місцевими статистичними органами за затвердженою у Держкомстаті України технологією, які далі готують та направляють дані в Держкомстат України, Міністерство праці та соціальної політики України.
Обчислювальний центр Держкомстату України обробляє вихідну статистичну інформацію за затвердженою програмою та подає у Міністерство праці та соціальної політики України. На основі цієї вихідної статистичної соціально-економічної та соціологічної інформації готуються аналітичні доповіді з основних проблем розвитку соціально-трудової сфери України, її проблем, складаються короткострокові прогнози виявлених тенденцій, розробляється система заходів з вирішення проблем.
Моніторинг соціально-трудової сфери виявляє диференціацію між регіонами країни у рівні розвитку соціально-трудової сфери, В регіонах здійснюється й самостійний моніторинг соціально-трудової сфери за основними напрямами.
Моніторинг соціально-трудової сфери в Україні є важливим і вхідним інструментом розробки та здійснення програм соціально-економічного розвитку на перспективу, вдосконалення соціально трудових відносин.