- •Самостійна робота Тернопіль – 2012
- •Розділ 1. Культура фахового мовлення.
- •Тема 1.1 Вступ. Державотворча роль мови. Функції мови. Стилі, типи і форми мовлення.
- •Питання 1. Предмет і структура курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)».
- •Питання 2. Державотворча роль мови.
- •Перший поцілунок
- •Самотній сад
- •Питання 3. Природа і функції мови у суспільстві.
- •Питання 4. Стилістичний поділ мови.
- •Характеристика офіційно-ділового стилю
- •Зразки офіційно-ділового текстів: Заява Верховної Ради України з приводу економічної блокади Республіки Куба
- •Тема 1.2 Літературна мова. Мовна норма. Культура мови.
- •Питання 3. Культура мовлення під час дискусії.
- •Тема 1.3 Специфіка мовлення фахівця.
- •Питання 1. Мова і професія.
- •Питання 2. Майстерність публічного виступу.
- •Тема 1.4 Формування навичок і прийомів мислення. Види, форми, прийоми розумової діяльності. Основні закони риторики.
- •Питання 1. Мова і мислення.
- •2. Численні дослідження.
- •Питання 2. Види, форми, прийоми розусової діяльності
- •Питання 3. Закони риторики.
- •Розділ 2. Етика ділового спілкування.
- •Тема 2.1 Поняття етики ділового спілкування, її предмет і завдання.
- •Питання 1. Поняття спілкування. Етика ділового спілкування.
- •Питання 2. Професійна етика.
- •Моральна культура посадової особи (керівника) та її формування
- •Кодекс професійної етики працівника державної податкової служби України
- •Міжнародний професійний кодекс честі дизайнера
- •Питання 3. Вчинок як першоелемент моральної діяльності
- •Тема 2.2 Структура ділового спілкування. Техніка ділового спілкування. Мовленнєвий етикет у діловому мовленні.
- •Питання 1. Форми та функції ділового спілкування.
- •Питання 2. Основні правила ділового спілкування.
- •Питання 3. Мовленнєвий етикет у діловому спілкуванні.
- •Тема 2.3 Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей, переговорів, прийомів та по телефону.
- •Питання 2. Нарада як форма колективного обговорення проблем.
- •Питання 3. Культура телефонного діалогу.
- •Чи знімати слухавку, коли ви зайняті важливою справою?
- •Якщо телефонують вам:
- •Розділ 3. Лексичний аспект сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні.
- •Тема 3.1 Терміни і термінологія. Загальнонаукові терміни.
- •Питання 1. Лексика за сферою вживання.
- •Питання 2. Терміни і термінологія.
- •Тема 3.2 Спеціальна термінологія і професіоналізми.
- •Питання 1. Професіоналізми у діловому мовленні.
- •Питання 2. Поняття про фразеологізми.
- •Тема 3.3 Типи термінологічних словників.
- •Типи термінологічних словників.
- •Питання 1. Термінологізація української мови.
- •Питання 2. Типи термінологічних словників.
- •Тлумачні словники сучасної української мови
- •Термінологічні словники з економіки
- •Термінологічні словники з фінансів
- •Термінологічні словники з мистецтвознавства
- •Термінологічні словники з туризму
- •Тема 3.4 Точність і доречність мовлення. Складні випадки слововживання. Пароніми та омоніми. Вибір синонімів.
- •Приклади вживання синонімів у діловому мовленні:
- •Короткий словничок синонімів
- •Приклади вживання паронімів у діловому мовленні:
- •Короткий словничок паронімів
- •Питання 2. Словники синонімів і паронімів: правила користування.
- •Питання 3. Складноскорочені слова.
- •Розділ 4. Нормативність та правильність фахового мовлення.
- •Тема 4.1 Орфографічні та орфоепічні норми сучасної української літературної мови. Орфографічні та орфоепічні словники.
- •Питання 1. Правопис складних іменників, прикметників, прислівників.
- •Написання складних іменників
- •Особливості вживання складних іменників
- •Відмінювання:
- •Визначення роду:
- •Написання складних прикметників
- •Написання прислівників
- •Питання 3. Правопис прізвищ, імен, по батокові в українській мові.
- •Правопис російських прізвищ українською мовою
- •На допомогу студентам:
- •Питання 4. Орфоепічні норми.
- •Питання 5. Орфогрфічні та орфоепічні словники. Словники орфографічні
- •Словники орфоепічні, вимови, наголосів, рим
- •Тема 4.2 Морфологічні норми сучасної української літературної мови, варіанти норм.
- •Питання 1. Стилістичне використання іменників, займенників, дієслів. Стилістичне використання іменників Особливості граматичних форм окремих груп іменників:
- •1. Іменники чоловічого роду у давальному відмінку мають паралельні закінчення:
- •До м’якої групи, як виняток, належать також іменники : Ігор – Ігоря, якір – якоря, єгер – єгеря, лобур – лобуря, кучер (про волосся) – кучеря.
- •Стилістичне використання займенників
- •Стилістичне використання дієслів
- •Питання 3. Зв’язок числівників з іменниками
- •Числівники як компоненти складних іменників і прикметників
- •На ту пору – в ту пору;
- •Тема 4.3 Синтаксичні норми сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні.
- •Питання 1. Правила побудови речень у діловому стилі.
- •1.1 Форма викладу
- •1.2 Порядок викладу
- •1.3 Особливості функціонування членів речення
- •1.4 Узгодження присудка з підметом
- •1.5 Вставні слова, словосполучення і речення
- •Питання 3. Просте і складне речення.
- •Односкладне Двоскладне
- •Поширене Непоширене
- •Повне Неповне
- •Сполучникові: Безсполучникові
- •Розділ 5. Складання професійних документів.
- •Тема 5.1 Загальні вимоги до складання документів.Текст документа. Основні реквізити. Види документів.
- •Питання 1. Документ – носій інформації
- •Вимоги до змісту та розташовування реквізитів документів згідно з дсту 4163-2003
- •Питання 3. Загальні принципи оформлення документів Оформлення сторінки
- •Рубрикація
- •Оформлення заголовків
- •Прийоми виділення окремих частин тексту
- •1. Великими літерами (для виділення окремих слів): заява.
- •Питання 4. Стандартні і нестандартні документи.
- •Тема 5.2 Укладання документів щодо особового складу.
- •Питання 1. Документація щодо особового складу ( заява, автобіографія, характеристика, резюме ) Оформлення заяв
- •1. Заява про встановлення режиму праці (скороченого робочого дня, неповного робочого тижня).
- •Зразок зовнішньої заяви:
- •Зразок внутрішньої заяви:
- •Оформлення автобіографії
- •Зразок автобіографії:
- •Оформлення характеристики
- •Зразок характеристики:
- •1990 Року народження, українки,
- •Оформлення резюме
- •15 Правил оформлення резюме
- •Зразок резюме:
- •Тема 5.3 Текстове оформлення довідково-інформаційних документів.
- •Питання 1. Ділове листування.
- •Етикет ділового листування
- •Шановний пане/пані…! Шановні панове! Шановні колеги!
- •Дозвольте ще раз подякувати Вам…
- •Щиро просимо вибачення за …
- •З повагою і найкращими побажаннями
- •Оформлення листа
- •Зразок листа:
- •Характеристика окремих видів листів (текстова частина)
- •Питання 2. Оформлення довідково-інформаційних документів ( службові записки, запрошення, оголошення, виробничі протоколи ). Оформлення оголошень
- •Зразки оголошень: оголошення
- •Оголошення
- •Оформлення запрошення
- •Зразок запрошення: запрошення
- •Оформлення службових записок (доповідної, пояснювальної)
- •Зразки доповідних записок:
- •Зразок пояснювальної записки:
- •Оформлення протоколу
- •Зразок повного протоколу:
- •Оформлення витягу з протоколу
- •Зразок витягу з протоколу:
- •Тема 5.4 Особливості складання розпорядчих та організаційних документів.
- •Питання 1. Управлінська документація.
- •Питання 2. Розпорядчі документи.
- •Зразок наказу з особового складу:
- •Зразок організаційного наказу:
- •Питання 3. Організаційні документи.
- •Тема 5.5 Укладання фахових документів.
- •Питання 1. Обліково-фінансові документи Оформлення довіреності
- •Зразок службового спеціальної довіреності, оформленої на фірмовому бланку формат а4:
- •Зразок бланка разового доручення (типова форма № м-26, формат а4)
- •Оформлення розписки
- •Зразок службової розписки:
- •Зразок особистоїї розписки:
- •Оформлення акта
- •Зразок акта
- •Оформлення накладної
- •Оформлення списку
- •Пам’ятка
- •Приклади оформлення бібліографічного опису у списку джерел,
- •Які студенти будуть наводити у рефераті
- •(Курсовій, дипломній роботах) та при конспектуванні книги , статті
- •Тема 5.5 Укладання фахових документів.
- •Питання 1. Різновиди реклами.
- •Питання 2. Мова реклами.
- •Список використаної літератури
Питання 3. Культура мовлення під час дискусії.
Часто під час обговорення виникають різні позиції щодо вирішення тих чи інших проблем. Будь-яке зіткнення несумісних думок, під час якого кожна сторона відстоює свою позицію, називають суперечкою (спором). Традиційно виділяють такі види суперечок:
полеміка – публічна суперечка, якій властиві гострі зіткнення, протистояння, конфронтація, протиборство ідей, думок, поглядів;
диспут – публічна суперечка щодо наукових, суспільно важливих проблем;
дебати – обмін думками щодо певних теоретичних положень, думок;
дискусія – публічне обговорення певного спірного питання.
У діловому спілкуванні найчастіше вдаються до дискусії як виду суперечки. Темами дискусійних обговорень можуть бути виробничі, економічні чи соціальні проблеми, наприклад, перспективи розвитку організації, пошук шляхів підвищення ефективності праці на виробництві тощо.
Суб’єктами дискусії є опоненти й аудиторія. Опоненти – це особи, які дотримуються різних, інколи полярних, поглядів на проблему. Видимою їх метою є завоювання уваги аудиторії і переконання її у правильності власної позиції, а прихованою – навіювання їй певного бачення проблеми опонентом. Аудиторія не є пасивним спостерігачем дискусії. Ставлення слухачів до опонентів (схвалення чи несхвалення висловлених думок) впливає на поведінку аудиторії і на результати розмови.
Особливість дискусії полягає в тому, що вона поєднує дух взаємної зацікавленості, співробітництва з духом суперництва. Протиборство сторін під час дискусії розвивається від однієї тези до іншої, від людини до людини. Опоненти прагнуть обґрунтувати власні тези, знайти істину в суперечці, психологічно вплинути один на одного, часто апелюючи до підсвідомості іншого, переконуючи його у правоті власної позиції.
Дискусія може бути запланованою і спонтанною. Проведення запланованих дискусій дає змогу ініціатору підготуватися до неї, обґрунтувати свою позицію, продумати систему доказів і порядок їх оприлюднення тощо. Однак не слід недооцінювати і спонтанні дискусії, які нерідко виникають як наслідок назрілих, але не помічених керівництвом організації, проблем.
Логічний механізм обґрунтування певної позиції ініціатором дискусії складається з чотирьох взаємопов’язаних елементів:
Теза і тема дискусії -----à Аргументи -----à Доведення до слухачів -----à Висновки
Теза – думка або положення, істинність якого потрібно довести. Висловлюють її у формі судження (думки, яка щось стверджує чи заперечує). Іноді теза може бути сформульована у вигляді запитання, вона повинна бути істинною і логічною. Темою дискусії може бути одна або кілька тез. Якщо їх висувається кілька (система тез), потрібно визначити провідну й допоміжну (наслідкову).
Переконати когось у своїй правоті означає створити у нього впевненість в істинності тези. Порушення цього правила веде до логічної помилки – втрати або підміни тези. Це може статися внаслідок відходу від головної лінії міркувань, переключення на другорядне питання або переходу до загальних роздумів.
Зміст тези повинні зрозуміти всі учасники дискусії. Для того, щоб усвідомити її, учаснику дискусії необхідно здійснити такі операції:
З’ясувати, чи всі слова тези загалом зрозумілі.
Уточнити, про що йдеться – про одиничне явище або об’єкт чи про клас об’єктів (явищ), чи взагалі про всі явища (об’єкти) без винятку.
Визначити, яким судженням слід вважати тезу: абсолютно істинним, достовірно істинним, помилковим або ймовірним до певної міри, можливим, дуже ймовірним, просто ймовірним тощо.
Докази (аргументи) – думки або положення, істинність яких уже перевірена, і які можуть підтвердити правдивість тези.
Не можна наводити аргументів, яких інший учасник дискусії не визнає правильними, оскільки доведеться або доводити істинність аргументу, а потім на нього спиратися для доведення тези, або підшуковувати більш вдалий. Наприклад, керівник закликає співробітників працювати ефективніше, переконуючи, що це підвищить доходи організації. Якщо працівники не беруть участі в розподілі таких доходів, аргумент буде непереконливим.
Необхідно заздалегідь підготувати достатню кількість аргументів, які повинні бути добре вивіреними, оскільки під час дискусії саме їі міць випробовують опоненти, і якщо хоч один із них видаватиметься сумнівним, то непереконливою буде вся система доказів, а значить і сама теза.
Учасники дискусії нерідко припускаються однотипної помилки, яка полягає у втраті логічного зв’язку між тезою і аргументами, оскільки вони вважають, що теза зумовлена аргументами, є їх наслідком. Однак теза дискусії має самодостатнє значення, вона не випливає з аргументів. Дібрані докази повинні тільки підтверджувати її істинність.
Залежно від форми логічного зв’язку між доказами і тезою обирають спосіб доведення:
пряме доведення – безпосередньо (прямо) обґрунтовує істинність тези;
побічне доведення – істинність обґрунтовується шляхом доведення помилковості протилежного положення.
У дискусії важливе значення має послідовність наведення аргументів. Якщо аудиторія добре ознайомлена з темою дискусії, то аргументація повинна відбуватися за зростаючою послідовністю. Якщо ж слухачі не виявляють інтересу або недостатньо орієнтуються в темі дискусії, обґрунтування тези слід починати з найсильнішого аргументу.
Під час дискусії можна використовувати:
однобічну аргументацію – аргументацію, висловлену одним із учасників дискусії, як правило, її ініціатором;
двобічну аргументацію – аргументацію обох сторін дискусії (означає боротьбу суджень, фактів, контрастне представлення позицій, на фоні якого істина подається чітко, ясно, наочно);
контраргументація – зіткнення аргументів (ґрунтується на глибокому вивченні поглядів опонента, аналізі його аргументів, наданні більшої вагомості власним).
Завершенням дискусії є висновки, їх може зробити координатор дискусії, або той опонент, хто, на думку аудиторії, переміг.
Основні правила дискусії:
1. Відкрито висловлюють свої думки.
2. Всі точки зору повинні поважатися.
3. Слухайте інших не перебиваючи.
4. Не говоріть занадто довго та занадто часто.
5. Водночас говорить лише одна особа.
6. Дотримуйтесь позитивних ідей та стосунків.
7. Не критикуйте себе та інших.
8. Незгоди й конфлікти відносно ідей не повинні бути спрямовані на конкретну особу.
9. Не переходьте на силові методи ведення дискусії (сила голосу – це ще не вирішення проблеми, це не наближення до найкращого розв’язання суперечки).
10. Не можна у жодному разі під час дискусій використовувати недозволені методи ведення суперечок: ображати один одного, натякати на якісь певні негативні сторони один одного, не маючи конкретних доказів чи відносячи до суперечки речі, які не мають логічного відношення до питань, що розглядаються.
11. Не припускайтесь двозначного трактування своїх висловлювань і позицій.
Форми організації дискусії:
"Дерево рішень" (метод усіх можливих варіантів, фіксація недоліків і переваг – запис колонками).
Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу (група з 3-5 осіб веде дискусію на обрану тему в присутності аудиторії, глядачі вступають в обговорення пізніше: вони висловлюють свою думку або задають питання учасникам бесіди).
“Мозковий штурм” (ефективний метод колективного обговорення, пошук рішення, в якому здійснюються шляхом вільного висловлювання думки всіх учасників).
Контрольні запитання:
Яка різниця між мовою і мовленням?
Яка структура націоналної мови?
Які основні ознаки літературної мови?
Які є види мовних норм?
Яке соціальне значення мовних норм?
Що таке культура мовлення? Які її основні ознаки?
Чому такий високий рівень мовного безкультур’я серед українських громадян?
Які композиційні особливості дискусії?
Які основні правила проведення дискусії?