- •Самостійна робота Тернопіль – 2012
- •Розділ 1. Культура фахового мовлення.
- •Тема 1.1 Вступ. Державотворча роль мови. Функції мови. Стилі, типи і форми мовлення.
- •Питання 1. Предмет і структура курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)».
- •Питання 2. Державотворча роль мови.
- •Перший поцілунок
- •Самотній сад
- •Питання 3. Природа і функції мови у суспільстві.
- •Питання 4. Стилістичний поділ мови.
- •Характеристика офіційно-ділового стилю
- •Зразки офіційно-ділового текстів: Заява Верховної Ради України з приводу економічної блокади Республіки Куба
- •Тема 1.2 Літературна мова. Мовна норма. Культура мови.
- •Питання 3. Культура мовлення під час дискусії.
- •Тема 1.3 Специфіка мовлення фахівця.
- •Питання 1. Мова і професія.
- •Питання 2. Майстерність публічного виступу.
- •Тема 1.4 Формування навичок і прийомів мислення. Види, форми, прийоми розумової діяльності. Основні закони риторики.
- •Питання 1. Мова і мислення.
- •2. Численні дослідження.
- •Питання 2. Види, форми, прийоми розусової діяльності
- •Питання 3. Закони риторики.
- •Розділ 2. Етика ділового спілкування.
- •Тема 2.1 Поняття етики ділового спілкування, її предмет і завдання.
- •Питання 1. Поняття спілкування. Етика ділового спілкування.
- •Питання 2. Професійна етика.
- •Моральна культура посадової особи (керівника) та її формування
- •Кодекс професійної етики працівника державної податкової служби України
- •Міжнародний професійний кодекс честі дизайнера
- •Питання 3. Вчинок як першоелемент моральної діяльності
- •Тема 2.2 Структура ділового спілкування. Техніка ділового спілкування. Мовленнєвий етикет у діловому мовленні.
- •Питання 1. Форми та функції ділового спілкування.
- •Питання 2. Основні правила ділового спілкування.
- •Питання 3. Мовленнєвий етикет у діловому спілкуванні.
- •Тема 2.3 Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей, переговорів, прийомів та по телефону.
- •Питання 2. Нарада як форма колективного обговорення проблем.
- •Питання 3. Культура телефонного діалогу.
- •Чи знімати слухавку, коли ви зайняті важливою справою?
- •Якщо телефонують вам:
- •Розділ 3. Лексичний аспект сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні.
- •Тема 3.1 Терміни і термінологія. Загальнонаукові терміни.
- •Питання 1. Лексика за сферою вживання.
- •Питання 2. Терміни і термінологія.
- •Тема 3.2 Спеціальна термінологія і професіоналізми.
- •Питання 1. Професіоналізми у діловому мовленні.
- •Питання 2. Поняття про фразеологізми.
- •Тема 3.3 Типи термінологічних словників.
- •Типи термінологічних словників.
- •Питання 1. Термінологізація української мови.
- •Питання 2. Типи термінологічних словників.
- •Тлумачні словники сучасної української мови
- •Термінологічні словники з економіки
- •Термінологічні словники з фінансів
- •Термінологічні словники з мистецтвознавства
- •Термінологічні словники з туризму
- •Тема 3.4 Точність і доречність мовлення. Складні випадки слововживання. Пароніми та омоніми. Вибір синонімів.
- •Приклади вживання синонімів у діловому мовленні:
- •Короткий словничок синонімів
- •Приклади вживання паронімів у діловому мовленні:
- •Короткий словничок паронімів
- •Питання 2. Словники синонімів і паронімів: правила користування.
- •Питання 3. Складноскорочені слова.
- •Розділ 4. Нормативність та правильність фахового мовлення.
- •Тема 4.1 Орфографічні та орфоепічні норми сучасної української літературної мови. Орфографічні та орфоепічні словники.
- •Питання 1. Правопис складних іменників, прикметників, прислівників.
- •Написання складних іменників
- •Особливості вживання складних іменників
- •Відмінювання:
- •Визначення роду:
- •Написання складних прикметників
- •Написання прислівників
- •Питання 3. Правопис прізвищ, імен, по батокові в українській мові.
- •Правопис російських прізвищ українською мовою
- •На допомогу студентам:
- •Питання 4. Орфоепічні норми.
- •Питання 5. Орфогрфічні та орфоепічні словники. Словники орфографічні
- •Словники орфоепічні, вимови, наголосів, рим
- •Тема 4.2 Морфологічні норми сучасної української літературної мови, варіанти норм.
- •Питання 1. Стилістичне використання іменників, займенників, дієслів. Стилістичне використання іменників Особливості граматичних форм окремих груп іменників:
- •1. Іменники чоловічого роду у давальному відмінку мають паралельні закінчення:
- •До м’якої групи, як виняток, належать також іменники : Ігор – Ігоря, якір – якоря, єгер – єгеря, лобур – лобуря, кучер (про волосся) – кучеря.
- •Стилістичне використання займенників
- •Стилістичне використання дієслів
- •Питання 3. Зв’язок числівників з іменниками
- •Числівники як компоненти складних іменників і прикметників
- •На ту пору – в ту пору;
- •Тема 4.3 Синтаксичні норми сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні.
- •Питання 1. Правила побудови речень у діловому стилі.
- •1.1 Форма викладу
- •1.2 Порядок викладу
- •1.3 Особливості функціонування членів речення
- •1.4 Узгодження присудка з підметом
- •1.5 Вставні слова, словосполучення і речення
- •Питання 3. Просте і складне речення.
- •Односкладне Двоскладне
- •Поширене Непоширене
- •Повне Неповне
- •Сполучникові: Безсполучникові
- •Розділ 5. Складання професійних документів.
- •Тема 5.1 Загальні вимоги до складання документів.Текст документа. Основні реквізити. Види документів.
- •Питання 1. Документ – носій інформації
- •Вимоги до змісту та розташовування реквізитів документів згідно з дсту 4163-2003
- •Питання 3. Загальні принципи оформлення документів Оформлення сторінки
- •Рубрикація
- •Оформлення заголовків
- •Прийоми виділення окремих частин тексту
- •1. Великими літерами (для виділення окремих слів): заява.
- •Питання 4. Стандартні і нестандартні документи.
- •Тема 5.2 Укладання документів щодо особового складу.
- •Питання 1. Документація щодо особового складу ( заява, автобіографія, характеристика, резюме ) Оформлення заяв
- •1. Заява про встановлення режиму праці (скороченого робочого дня, неповного робочого тижня).
- •Зразок зовнішньої заяви:
- •Зразок внутрішньої заяви:
- •Оформлення автобіографії
- •Зразок автобіографії:
- •Оформлення характеристики
- •Зразок характеристики:
- •1990 Року народження, українки,
- •Оформлення резюме
- •15 Правил оформлення резюме
- •Зразок резюме:
- •Тема 5.3 Текстове оформлення довідково-інформаційних документів.
- •Питання 1. Ділове листування.
- •Етикет ділового листування
- •Шановний пане/пані…! Шановні панове! Шановні колеги!
- •Дозвольте ще раз подякувати Вам…
- •Щиро просимо вибачення за …
- •З повагою і найкращими побажаннями
- •Оформлення листа
- •Зразок листа:
- •Характеристика окремих видів листів (текстова частина)
- •Питання 2. Оформлення довідково-інформаційних документів ( службові записки, запрошення, оголошення, виробничі протоколи ). Оформлення оголошень
- •Зразки оголошень: оголошення
- •Оголошення
- •Оформлення запрошення
- •Зразок запрошення: запрошення
- •Оформлення службових записок (доповідної, пояснювальної)
- •Зразки доповідних записок:
- •Зразок пояснювальної записки:
- •Оформлення протоколу
- •Зразок повного протоколу:
- •Оформлення витягу з протоколу
- •Зразок витягу з протоколу:
- •Тема 5.4 Особливості складання розпорядчих та організаційних документів.
- •Питання 1. Управлінська документація.
- •Питання 2. Розпорядчі документи.
- •Зразок наказу з особового складу:
- •Зразок організаційного наказу:
- •Питання 3. Організаційні документи.
- •Тема 5.5 Укладання фахових документів.
- •Питання 1. Обліково-фінансові документи Оформлення довіреності
- •Зразок службового спеціальної довіреності, оформленої на фірмовому бланку формат а4:
- •Зразок бланка разового доручення (типова форма № м-26, формат а4)
- •Оформлення розписки
- •Зразок службової розписки:
- •Зразок особистоїї розписки:
- •Оформлення акта
- •Зразок акта
- •Оформлення накладної
- •Оформлення списку
- •Пам’ятка
- •Приклади оформлення бібліографічного опису у списку джерел,
- •Які студенти будуть наводити у рефераті
- •(Курсовій, дипломній роботах) та при конспектуванні книги , статті
- •Тема 5.5 Укладання фахових документів.
- •Питання 1. Різновиди реклами.
- •Питання 2. Мова реклами.
- •Список використаної літератури
Питання 2. Державотворча роль мови.
Усім відомо, що найбільше і найдорожче добро кожного народу – це його мова. Вона існує не сама по собі, а в людському суспільстві, у свідомості членів суспільства, реалізується в процесах мовлення (усного чи писемного) . Тому доля мови певною мірою залежить від кожного з мовців.
Мова — одна з найважливіших складових частин державотворення. Саме вона відіграє найважливішу роль у консолідації суспільства. Як переконує світовий досвід, насамперед мова завжди лежала й тепер лежить в основі духовного єднання людей у певну спільноту
“Мова народу – це його дух, і дух народу – це його мова”(В. фон Гумбольдт). У мові акумулюється духовна енергія народу; вона є головною ознакою і символом нації.
Cеред майже 6 тисяч мов, які налічуються в сучасному світі, більшість не мають своєї писемності й державного статусу, ними послуговується незначна кількість мовців. Українська мова належить до давньописемних мов. Наукою доведено, що її основні елементи були започатковані ще в часи, співвідносні з виникненням латини, а сучасно окреслених рис вона набула у 7-8 ст.
Сенсаційні версії щодо виникнення української мови:
12 століття до н.е. – у період становлення слов’янських племен (за „Велесевою книгою”)
Михайло Красуський – польський і російський сходознавець – на основі зіставлення індоєвропейських мов стверджував, що найстарішою мовою у Європі є українська, коріння якої сягають до 4-3 ст. до н.е.
Російський мовознавець Ф.Буслаєв , дослідивши лексику і фразеологію „Слова о полку Ігоревім” , інші писемні пам’ятки давньоруської доби, пам’ятки чеської літератури, дійшов висновку , що українська мова древніша від мови російської.
Професор Київського лінгвістичного університету І.Ющук , зіставивши українську мову з латинською, стверджує , що наша мова є архаїчною (початок її формування 3 тис. рр. до н.е.).
Традиційні версії щодо виникнення української мови:
Походження трьох східнослов’янських мов як окремих утворень (13 століття і далі) за схемою: індоєвропейська – праслов’янська – східнослов’янська (давньоруська) – українська.
І.Огієнко (митрополит Іларіон) стверджував: „Три східнослов’янські мови зростали незалежно одна від одної, як мови самостійні, і так званої „праруської” спільної мови ніколи не було”. Коріння української мови вчений бачить у слов’янській прабатьківщині. Становлення ж нашого етносу і говорів української мови, на його думку, - період вельми тривалий (9-11 ст.).
Український мовознавець Г.Півторак стверджує , що у пам’ятках другої половини 11 століття фіксуються виразні українізми, тому рубіж 11-12 ст. можна вважати початком самостійної історії нашої мови. А в діалектах ці явища виникли значно раніше – 6-9 століття.
Професор С.Бевзенко вказує у своїх працях, що формування „фонетичної природи ”української мови можна віднести до 12 століття, а початки – до 7-8 ст., коли стався розрив між слов’янськими племенами.
А.Гриценко у „Вступі” до „Сучасної української мови” підкреслює, що існує дві основні концепції зародження української мови як окремої слов’янської:
Представники першої концепції стверджують, що українська мова виникла після розпаду давньоруської у 14 столітті.
Представники другої концепції вважають, що безпосереднім джерелом розвитку української, як і інших слов’янських мов, виступає праслов’янська мова, розпад якої орієнтовно розпочинається у 7 столітті.
Відомий у науковому світі український мовознавець Ю.Шевельов у становленні української мови виділяє такі періоди:
I. Протоукраїнська мова (7-11 ст.)
II. Староукраїнська мова (11 ( поява перших писемних пам’яток ) - кінець 14 ст.)
III. Середньоукраїнська (кінець 14 – початок 20 ст.)
IV. Нова українська мова
Українська мова належить до слов’янської групи мов, яка разом з романською, германською, балтійською, грецькою та іншими групами входить до складу індоєвропейської сім’ї.
Слов’янська група у свою чергу поділяється на три підгрупи:
східнослов’янська (українська, російська, білоруська);
західнослов’янська (польська, чеська, словацька, кашубська, верхньо- та нижньолужицька (Німеччина);
південнослов’янська (болгарська, сербська, хорватська, словенська, македонська, старослов’янська).
Кожна зі слов’янських мов має свої специфічні ознаки.
Самобутні риси української мови:
чергування о, е з і (шість – шести, віл – воли);
сполуки ри, ли (блищати);
своєрідність звука г;
кличний відмінок (Любомире, Олено);
власне українська лексика (глузд, нащадок, берегиня, стеля, ластовиння, дошкуляти, бентежити, збагнути, баритися, ласувати, плекати, кволий, вщерть…);
самобутність прізвищ (Завада, Пустовіт, Закусило, Панібудьласка).
Сьогодні все частіше серед мовознавців побутує думка, що українська і російська мови (незважаючи на єдине східнослов’янське походження ) мають окремі історії. Ці мови не вичленовуються з одного «давньоруського» тіла, наче роз’єднані сіамські близнюки, а певний час просто взаємодіють. Протягом тривалого хронологічного періоду, від часів антської прамови і приблизно до IX ст., ці дві мови взагалі виступають як найвіддаленіші в типологічному аспекті, тому при встановленні певних українських форм треба звертатися насамперед не до російської, а принаймні до білоруської, потім до польської, чеської мов.
Іноземні дослідники часто підкреслюють милозвучність і лексичне багатство української мови, найчастіше зіставляючи її з італійською. Показово, що 1934 року в Парижі було проведено своєрідний конкурс мов світу, на якому українська посіла призове місце, після французької та перської.
Навіть російські науковці, зокрема академік І.Срезневський, визнають, що українська мова є однією з найбагатших слов’янських мов, що вона навряд чи поступиться, наприклад, перед богемською (Чехію у 15 ст. називали Богемією) щодо багатства слів і виразів, перед польською щодо мальовничості, перед сербською щодо приємності, що це мова, яка може дорівнятися до мов культурних.
На підтвердження всього, що було вже сказано, можна згадати ще давню притчу.
Було це давно, ще за часів старої Австрії в далекому 1916 році. У купе вагона 1-го класу швидкого потяга «Львів - Відень» їхали чотири пасажири: англієць, німець, італієць та українець, відомий львівський юрист Богдан Костів. Розмови велися навколо різних проблем і тем, нарешті заговорили про мови: чия мова краща і котрій належить світова слава.
Першим заговорив англієць:
- Англія - країна завойовників, мандрівників і мореплавців. Англійська мова - це мова Шекспіра, Байрона, Діккенса, Ньютона. Безумовно, англійській мові належить світове майбутнє.
- Ні в якому разі, - гордовито промовив німець. - Німецька мова - це мова двох великих імперій: Великонімеччини та Австрії, які займають більше половини Європи. Це мова філософії, техніки, медицини, мова Шіллера, Гегеля, Канта, Вагнера, Гете, Гейне. І тому, безперечно, німецька мова претендує на світове панування.
Італієць усміхнувся і тихо промовив:
- Панове, ви обидва не маєте рації. Італійська мова - це мова сонячної Італії, мова музики й кохання. Італійською мовою написані кращі твори епохи Відродження, твори Данте, Бокаччо, Петрарки, лібрето знаменитих опер Верді, Пучині, Росині, Доніцетті. Тому італійська мова має бути провідною у світі.
Українець довго думав, нарешті промовив:
- Я також міг би сказати, що моя рідна мова - це мова незрівнянного сміхотворця Котляревського, мова геніального Тараса Шевченка. До пророчих передбачень Шевченківської поезії досі ніхто у світі так і не піднявся. Це лірична мова кращої з кращих поетес світу -Лесі Українки, мова нашого філософа-мислителя Франка, який вільно володів чотирнадцятьма мовами, у тому числі й названими тут. Українською мовою звучить понад 300 тисяч народних пісень, тобто більше, ніж у вас усіх разом узятих. Я можу назвати ще багато імен свого народу, проте вашим шляхом не піду. Ви ж, по суті, нічого не сказали про багатство й можливості своїх мов. Ну, могли б ви своїми мовами написати невеличке оповідання, у якому б усі слова починалися з однакової літери?
- Ні, ні, ні! Це неможливо, - відповіли в один голос англієць, німець та італієць.
- Це у вас неможливо, а нашою мовою це зовсім просто. Назвіть якусь букву, - звернувся він до німця.
Хай буде буква «п», - сказав той.
Добре. Оповідання називається