Питання 3. Складноскорочені слова.

Дотримуючись вимоги лаконічного, максимально стислого письма у діловому мовленні широко користуються системою скорочень, яка розроблена і рекомендована Держстандартом України 3582-96, що чинний від 1998 року.

Види скорочень:

• лексичні (абревіатура);

• графічні.

Абревіатура – це іменник, утворений поєднанням початкових літер, звуків, частин слів, словосполучень.

Типи абревіатур:

• ініціальні ( звукові, буквені, буквено-звукові ): ДАІ, СНД, неп, ЧАЕС;

• складові:

а) поєднання початкових складів слів: виконком (виконавчий комітет);

б) поєднання початкового складу і цілого слова: запчастини, інвестпроекти, спецрежим;

в) поєднання початкового складу з непрямим відмінком цілого слова: заввідділення;

• змішані (поєднання складових і ініціальних абревіатур): міськвно (міський відділ народної освіти), Дем ПУ.

Абревіатура має граматичне оформлення (рід, число) і функціонує як в усному, так і писемному мовленні. Графічні скорочення не є словами й використовуються лише на письмі.

Типи графічних скорочень:

• крапкові: ст., див.;

• дефісні: з-д, б-ка;

• дробові: р/р, а/с;

• нульові (на позначення фізичних, метричних величин, валют та ін. лише після цифрових назв ): 2 хв, 400 грн ( у звітах, листах, наказах та інших документах після скороченої форми на означення часу крапка ставиться : засідання правління ЗАТ відбудеться о 16 год. 30 хв. );

• комбіновані: півд.-зах.

Графічні скорочення не подвоюються (виняток: рр. – роки). Не можна скорочувати імена та по батькові (крім ініціалів), псевдоніми (Леся Українка, а не Л.Українка), подвійні прізвища (Кучук –Ярош, а не К.-Ярош).

Основні правила скорочень:

1. Скороченню підлягають різні частини мови.

2. Іменники та інші частини мови, крім прикметників і дієприкметників, скорочують лише за наявності їх у переліку особливих випадків скорочень, під час скорочення враховуються відмінкові закінчення (д-р (доктор) – д-ри (доктори). Типові графічні скорочення ділової мови: гр. – громадянин, ст. –стаття, п. – пункт, р. –рік, обл. – область, р-н –район, та ін. – та інше.

3. Неприпустиме однакове скорочення для двох різних за значенням слів: тер. терновий ) – тер. (терпкий).

4. У скороченому слові слід залишати не менше ніж дві букви, при цьому зберігається правопис малої і великої літери, дефісів: Мін’юст (Міністерство юстиції), півд.-зах.

5. Скорочення слова до однієї початкової літери допускається тільки у загальноприйнятих скороченнях: к. – карта, м. - місто, о. – острів.

6. Слова не скорочують на голосну (крім загальноприйнятих скорочень) і на ь, н-д: слово селянський може бути скорочене: сел., селян., селянськ.

7. При збігові двох однакових приголосних скорочення треба робити після першого приголосного: стін. (стінний) календар.

8. При збігу двох різних приголосних скорочення треба робити як після першого (крім й - н-д: олійн. – олійний), так і після останнього приголосного, залежно від структури слова: власноруч. або власноручн. (власноручний), але тільки: власт. (властивий), бо по-іншому скорочення буде неточне, незрозуміле для інших.

9. У складних прикметниках, що пишуться через дефіс, відсікають кожну складову частину або одну з них: фізико-математичний – фіз.- мат., фізико-матем.; інжен.-техн., інженерно-техн.

10. У географічних назвах, що пишуться через дефіс, відсікають другу складову, якщо вона має закінчення –ський: місто Новгород-Сіверський – м. Новгород-Сівер.

11. У складних прикметниках, що пишуться разом, відсікають лише другу частину: лісогосподарський – лісогосп.

12. У прикметниках, утворених від географічних назв і назв народів, зберігають найповнішу для розуміння форму скорочення: грузинський народ – грузин. народ, Луганська область – Луган. обл.

13. Якщо скороченню підлягає тільки одна літера, то слово не скорочують: вищий – вищ., але вища – не скорочують.

14. Якщо відсіченій частині слова передує апостроф, то слід зберігати наступний за ним голосний і приголосний: торф’яний – торф’ян.

Приклади скорочень в повному обсязі дивіться у словнику скорочень слів та словосполучень (диск)

Контрольні запитання:

1. Яка різниця між багатозначними словами і омонімами?

2. Які є види омонімів?

3. Що таке міжмовна омонімія?

4. Як вірно складати тексти, використовуючи пароніми і омоніми?

5. Як слід користуватися словниками синонімів та паронімів?

6. У чому специфіка паронімів?

7. Які є види синонімів?

8. Як потрібно визначати стрижневе слово (домінанту) в синонімічному ряду?

9. Які є види скорочень? У чому їх специфіка?

10. Які основні правила слід знати, скорочуючи слова на письмі?