Тема 1.3 Специфіка мовлення фахівця.

1. Мова і професія.

2. Майстерність публічного виступу.

Література: 10, 11, 18, 24, 25, 48,49, 54, 55,56,76, 77, 78.

Питання 1. Мова і професія.

Мова і професія – це дві важливі суспільні категорії, що визначають глибину пізнання світу, оволодіння набутками цивілізації, рівень мовленнєвої культури.

Знати мову професії означає:

• уміти мислити;

• знати логіку побудови висловлювання;

• знати мову фаху, термінології;

• розуміти інформацію;

• встановлювати комунікативні зв’язки;

• володіти культурою спілкування і вираження думки;

• володіти нормами усної та писемної літературної мови;

• уміти укладати фахову документацію;

• уміти складати тексти;

• володіти виразністю мовлення.

Отже, мовні знання – основний компонент професійної підготовки і майстерності.

Знання мови професії дає можливість фахівцю:

• підвищувати ефективність праці, швидко встановлювати контакти, взаєморозуміння з представниками своєї професії та іншими спеціалістами;

• швидко орієнтуватися в складній професійній ситуації;

• робити все за законами гуманності та краси;

• бути висококваліфікованою, національно свідомою та гармонійно розвиненою особистістю;

• швидко орієнтуватися в потоці нових знань і майстерно оволодіти ними.

Мовний кодекс фахівця як громадянина

1. Обов’язок кожного громадянина, службовця, фахівця – знати державну українську мову, володіти нею і постійно послуговуватися нею.

2. Мовний обов’язок фахівця як громадянина – захищати й утверджувати державну мову, а тим самим захищати народ, його гідність, права і майбутнє.

3. Кожний фахівець України, якої б національності він не був, повинен бути національно свідомим, а також патріотом України. Мова є показником ставлення фахівця до держави та народу. Володіння державною мовою не заслуга, а обов’язок патріота.

4. Розмовляйте державною мовою скрізь: на службі, на роботі, вдома, у товаристві, в побуті.

5. Ставлення до державної мови має бути як до рідної матері: її люблять не за якісь принади чи вигоди, а за те, що вона – мати.

6. Розмовляйте в сім’ї українською мовою.

7. Постійно вдосконалюйте знання української мови, читайте українські книги, журнали, газети.

8. Допомагайте кожному, хто хоче вивчити українську мову.

9. Не будьте байдужими до найменших проявів обмежень чи зневаги української мови.

10. Поважайте і цінуйте мови інших народів. Ставтеся до них так, як би ви хотіли, щоб ставилися до вашої рідної мови.

11. Вивчайте інші мови. Знання чужих мов пробуджує бажання працювати для утвердження та розвитку рідної мови.

12. Пам’ятайте: відродження й зміцнення української мови, нації та державності – наш історичний обов’язок, не перекладайте цей тягар на плечі нащадків, бо може бути запізно.

Мовна пам’ятка фахівцеві:

• Говоріть завжди літературною мовою – це показник інтелігентності, професійної освіти.

• Не вживайте вульгаризмів, грубих і лайливих слів – це рівень невихованих та інтелектуально нерозвинених людей.

• Уникайте суржику, діалектних слів, професійних жаргонізмів.

• Не зловживайте словами іншомовного походження, якщо є відповідники в рідній мові.

• Не перенасичуйте мову професіоналізмами, вживайте терміни відповідно до їх лексичного значення.

• Правильно ставте наголос у словах. Наголос змінює лексичне значення слова.