Здійснення митної справи

Безпосереднє здійснення митної справи покладається на мит­ні органи України. Митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують такі основні завдання:

1. контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи;

2. захист економічних інтересів України;

3. забезпечення виконання зобов’язань, передбачених міжна­родними договорами України з питань митної справи;

4. сприяння захисту інтелектуальної власності учасників зовнішньоекономічних зв’язків, інших юридичних та фізичних осіб;

5. застосування відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання при переміщенні товарів через мит­ний кордон України;

6. здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Митна служба України – це єдина загальнодержавна систе­ма, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій. Митними органами є спеціально уповно­важений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці, митниці.

Україна бере участь у міжнародному співробітництві з питань митної справи, додержується загальновизнаних у міжна­родній практиці систем класифікації та кодування товарів, митних режимів, митної статистики, інших загальноприйнятих у світових митних відносинах норм і стандартів, а також забез­печує виконання міжнародних договорів України з питань митної справи.

Митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Мит­ний контроль передбачає проведення митними органами міні­муму митних процедур, необхідних для забезпечення додер­жання законодавства України з питань митної справи.

Митний контроль товарів, транспортних засобів перевізників у пунктах пропуску через державний кордон України здійс­нюється цілодобово відповідно до типових технологічних схем пропуску через державний кордон України автомобільних, вод­них, залізничних та повітряних транспортних засобів пере­візників, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Форми митного контролю

Митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом:

1. перевірки документів та відомостей, необхідних для такого контролю;

2. митного огляду (огляду та переогляду товарів і транспорт­них засобів, особистого огляду громадян);

3. обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України;

4. усного опитування громадян та посадових осіб підприємств;

5. перевірки звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, досто­вірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які справляються при переміщенні товарів через митний кордон України.

При переміщенні через митний кордон України обов’язковим для подання є документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів:

1. митна декларація;

2. товарно-транспортний документ на перевезення: залізнич­на накладна (УМВС (СМГС), ЦІМ (СІМ)), авіаційна накладна (Air Waybill), коносамент (Bill of Lading) тощо;

3. зовнішньоекономічний договір (контракт);

4. рахунок (Invoice) або інший документ, який визначає вартість товару.

Документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органу при:

1. перетині товарами і транспортними засобами митного кордону України;

2. декларуванні товарів і транспортних засобів;

3. повідомленні митного органу про намір здійснити перемі­щення товарів і транспортних засобів через митний кордон України;

4. здійсненні митними органами інших контрольних функцій.

Звільнення від окремих форм митного контролю встановлю­ється Митним Кодексом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, укладеними в установленому законом порядку.

Незастосування митного контролю не означає звільнення від обов’язкового дотримання порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Регіональні митниці за погодженням зі спеціально уповно­важеним центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, можуть застосовувати спрощений митний контроль при переміщенні громадянами через митний кордон України това­рів, що не підлягають обов’язковому декларуванню та оподат­куванню і не належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлено заборони чи обмеження.

Ввезення в Україну, вивезення з України та транзит через її територію товарів окремих видів можуть заборонятися зако­нами України. Не можуть бути пропущені через митний кордон України товари, заборонені до ввезення в Україну та вивезення з України; заборонені до транзиту через її митну територію; а також товари щодо яких не було здійснено митне оформлення і які переміщуються через митний кордон України з порушенням вимог.

До переміщення через митний кордон України у міжнарод­них поштових відправленнях забороняються культурні цінності.

Рішення митних органів щодо заборони або дозволу перемі­щення через митний кордон України конкретних товарів може бути оскаржено в суді.

Переміщення товарів через митний кордон України здійсню­ється засобами авіаційного, водного, автомобільного, залізнич­ного, трубопровідного транспорту, а також лініями електро­передачі.

Залежно від наявності перевізника, відправника, одержувача, а також договору на перевезення товари переміщуються у: вантажних відправленнях; супроводжуваному багажі; несупро­воджуваному багажі; ручній поклажі; міжнародних поштових відправленнях; міжнародних експрес-відправленнях.

Відповідно до мети переміщення товарів через митний кор­дон України запроваджуються такі види митного режиму: імпорт; реімпорт; експорт; реекспорт; транзит; тимчасове вве­зення (вивезення); митний склад; спеціальна митна зона; мага­зин безмитної торгівлі; переробка на митній території України; переробка за межами митної території України; знищення або руйнування; відмова на користь держави.

Митною вартістю товарів, що переміщуються через мит­ний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом.

Визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється такими методами:

1. за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2. за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3. за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4. на основі віднімання вартості;

5. на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6. резервного.

Митні платежі – це податки, що відповідно до Податкового та Митного кодексу справляються під час переміщення або у зв’язку з переміщенням товарів через митний кордон України; контроль за їх справлянням покладено на митні органи.

На рівні підприємств, що є суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД), органи митної служби здійснюють планові і позапланові перевірки порядку ведення обліку і складання звітності за імпортованою та експортованою продукцією. Зокре­ма, перевіряють правильність нарахування ПДВ (на імпортовану продукцію), акцизного податку на імпорт, мита (ввізного і вивізного), митних зборів.

Всі податки і збори, передбачені Митним кодексом, спла­чуються до або під час митного оформлення безготівковим шляхом через банківську установу, в окремих випадках – готівкою в касу митниці.

Митні збори – це непрямі податки на імпортні, експортні і транзитні товари. Існують фіскальні, протекційні, антидемпін­гові, компенсаційні, пільгові митні збори.

Ввізне та вивізне мито – один з найдавніших видів оподат­кування; воно залишається основним обмежувальним засобом держави щодо захисту внутрішнього ринку країни. Ставки мита, які стосуються сільськогосподарської продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, автотранспорту, в Україні зали­шаються досить високими.

Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на територію України. Даний вид мита є диферен­ційованим:

1. до товарів, що походять з держав, які входять разом з Україною до митних союзів або утворюють спеціальні митні зони, застосовуються преференційні ставки ввізного мита (тарифні преференції);

2. до товарів, що походять з країн економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита;

3. до решти товарів застосовуються повні (загальні) ставки ввізного мита.

Вивізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні за межі митної території України.

За способом визначення і в залежності від специфіки оподаткування ввізне та вивізне мито може бути таких видів:

• адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом (наприклад, легкові автомобілі);

• специфічне, що нараховується у встановленому грошово­му розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом (сигарети, горілка, нафтопродукти);

• комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення;

• сезонне, що нараховується на строк, не більше чотирьох місяців з моменту встановлення ввізного чи вивізного мита.

Спеціальне мито може застосовуватися:

1. як захисний захід, якщо товари ввозяться на митну територію України у таких кількостях або на таких умовах, які завдають чи загрожують завдати шкоди вітчизняним вироб­никам подібних або безпосередньо конкуруючих товарів;

2. як запобіжний захід щодо учасників зовнішньоекономіч­ної діяльності, які порушують загальнодержавні інтереси у певній галузі, для припинення недобросовісної конкуренції;

3. як захід у відповідь на дискримінаційні дії з боку іноземних держав проти України.

Антидемпінгове мито застосовується у випадках:

1. ввезення на митну територію України товарів за ціною, істотно нижчою за їх конкурентну ціну в країні-експортері, що загрожує завдати шкоди вітчизняним виробникам;

2. вивезення за межі митної території України товарів за ціною, істотно нижчою за ціни інших експортерів таких товарів.

Ставка антидемпінгового мита не може перевищувати різниці між конкурентною оптовою ціною об’єкта демпінгу в країні експорту і заявленою ціною при його ввезенні на митну територію України або різниці між ціною об’єкта демпінгу з України і середньою ціною українського експорту подібних або безпосередньо конкуруючих товарів на той же період часу.

Компенсаційне мито застосовується у випадках:

1. ввезення на митну територію України товарів, при вироб­ництві або експорті яких прямо чи побічно (опосередковано) використовувалася субсидія, якщо таке ввезення завдає чи загрожує завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних або безпосередньо конкуруючих товарів чи перешкоджає організації або розширенню виробництва подібних товарів в Україні;

2. вивезення за межі митної території України товарів, при виробництві або експорті яких прямо чи побічно (опосе­редковано) використовувалася субсидія.

Ставка компенсаційного мита не може перевищувати виявлений розмір субсидії.

Політика держави у тих випадках, коли вона захищає своїх підприємців від іноземних конкурентів, підтримує високий рі­вень цін на їх продукцію в своїй країні, називається протек­ціонізмом. Протекціонізм здійснюється за допомогою високих митних тарифів на іноземні товари, повної заборони або обмеження імпорту окремих товарів; нетарифних бар’єрів, компенсаційних мит, сприяння експорту продукції національної промисловості чи сільського господарства, використання ліцен­зійної системи у зовнішній торгівлі.

Нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладанню, здійснюється на основі їх митної вартості, яка фактично сплачена або підлягає сплаті на момент перетину митного кордону України.

При визначенні митної вартості до неї включають: ціну товару, зазначену у рахунку-фактурі; фактичні витрати, вклю­чені до рахунку на транспортування, навантаження, розванта­ження, перевантаження та страхування товару до пункту пере­тину митного кордону України; витрати на комісійні та брокер­ські послуги; а також плату за використання об’єктів інтелек­туальної власності, що належить до даних товарів та інших предметів, яка повинна бути внесена імпортером (експортером) прямо чи опосередковано як умова їх ввезення (вивезення).

При невідповідності заявленої митної вартості товарів та інших предметів вартості, що визначається за наведеними правилами, або у разі неможливості перевірки її обчислення, працівники митної і податкової служби визначають митну вартість на основі цін на ідентичні товари, що діють у провідних країнах-експортерах зазначених товарів та інших предметів.

Ввізне та вивізне мито нараховується митною службою України і вноситься до Державного бюджету України.

Вантажно-митна декларація оформлюється виключно після сплати всіх податків і зборів. Саме на митниці перевіряється правильність: визначення митної вартості; нарахування акциз­ного податку при імпорті та ПДВ на експорт і на імпорт; обчис­лення ввізного та вивізного мита з урахуванням пільг і режимів оподаткування.

Порушення митних правил є адміністративним правопору­шенням, що являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на вста­новлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України і за які Митним кодексом передбачена адміністративна відповідаль­ність, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Суб’єктами відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого право­порушення досягли 16-річного віку, а також посадові особи підприємств.

Притягнення до відповідальності за порушення митних правил не звільняє зазначених осіб від обов’язку сплати мита та інших податків і зборів.

За порушення митних правил можуть бути накладені такі стягнення: попередження; штраф; конфіскація товарів, що є безпосередніми предметами порушення; товарів із спеціально виготовлених сховищ, що використовувалися для їх прихову­вання від митного контролю; конфіскація транспортних засобів, що використовувалися для переміщення безпосередніх пред­метів порушення митних правил через митний кордон України.

Схема організації контролю за оподаткуванням у сфері ЗЕД передбачає наявність таких сторін:

1. юридична або фізична особа – суб’єкт ЗЕД;

2. митниці – податкові агенти, які стягують належні податки і збори з платників і несуть відповідальність за повноту і своєчасність перерахування коштів на рахунки Державної митної служби України (ДМСУ) протягом трьох робочих днів з подальшим подекадним звіренням даних про сплату податків з Державною податковою службою;

3. ДМСУ отримує від митниць податкові і митні платежі і доходи, щоденно перераховує їх на спеціальні рахунки Держав­ного казначейства згідно з бюджетною класифікацією та інфор­мує Кабінет міністрів України та Міністерство фінансів про стан розрахунків з бюджетом; щомісяця надає звітність Мінфіну України;

4. Державне казначейство України зараховує кошти, отри­мані від ДМСУ, для подальшого використання.

Практичне заняття