Зміст податкової застави

З метою забезпечення виконання платником податків, який має податковий борг, своїх обов’язків перед державою, його майно передається у податкову заставу. Податкова застава – це всі активи платника, які знаходяться в його власності на момент виникнення права податкової застави, а також будь-які активи, що придбаються платником у майбутньому до моменту пога­шення податкового боргу.

Право податкової застави не потребує письмового оформ­лення.

Податкова застава застосовується в наступних випадках (табл. 4.1):

Таблиця 4.1

Виникнення права податкової застави

Причини виникнення права податкової застави	Термін виник­нення податкової застави
1. Несплата суми грошового зобов’язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації, у строки, встановлені Податковим кодексом України	З дня, що настає за останнім днем зазначеного строку
2. Несплата суми грошового зобов’язання, са­мостійно визначеного контролюючим органом, у строки, встановлені Податковим кодексом України	З дня виникнення податкового боргу

Якщо податковий борг виник за операціями, що викону­валися в межах договорів про спільну діяльність, у податкову заставу передається майно платника податків, який згідно з умовами договору був відповідальним за перерахування подат­ків до бюджету, або майно, яке внесене у спільну діяльність та/або є результатом спільної діяльності платників податків. У разі недостатності майна такого платника податків у податкову заставу передається майно інших учасників договору про спільну діяльність у розмірах, пропорційних їх участі у такій спільній діяльності.

Виникнення права податкової застави передбачає захист інтересів кредиторів, тобто платник повинен повідомляти креди­торів, що його активи перебувають у податковій заставі, вка­зати розмір податкового боргу і відшкодувати збитки кредитора, які можуть виникнути у випадку неподання повідомлення про наявність податкового боргу.

Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господар­ському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі подат­кового боргу платника податків, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

При збільшенні суми податкового боргу складається акт опису до суми, що відповідає розміру податкового боргу плат­ника податків.

Право податкової застави не поширюється на майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України «Про заставу», тобто на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю; на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов’язань за даним випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов’язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акту опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення подат­кового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служ­би, яке пред’являється платнику податків, що має податковий борг.

Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє його від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих. Якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборони відчуження ним майна та виконання зобов’язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі. Платник податків зобов’язаний не пізніше робочого дня, наступного за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити орган державної податкової служби про наявність такого майна.

Орган державної податкової служби зобов’язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення щодо включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балан­сова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису.

Платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою органу державної податкової служби.

Якщо в податковій заставі перебуває лише готова продукція, товари та товарні запаси, платник податків може відчужувати таке майно без згоди органу державної податкової служби за кошти за звичайними цінами та за умови, що кошти від такого відчуження будуть направлені в повному обсязі в рахунок виплати заробітної плати, єдиного внеску на загально­обов’язкове державне соціальне страхування та/або погашення податкового боргу.

У разі відчуження або передання в оренду (лізинг) майна, яке перебуває у податковій заставі, платник податків за згодою органу державної податкової служби зобов’язаний замінити його іншим майном такої самої або більшої вартості. Зменшення вартості заміненого майна допускається тільки за згодою органу державної податкової служби за умови часткового погашення податкового боргу. До прийняття відповідного рішення органом державної податкової служби платник податків не має права відчужувати таке майно.

Обов’язкового узгодження з податковим органом потребують такі види операцій:

• продаж (оренда) рухомого і нерухомого майна за винятком продажу продукції за звичайними цінами;

• використання коштів або майна для здійснення прямих або портфельних інвестицій;

• використання цінних паперів, які засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступку вимог, виплату дивідендів;

• ліквідація майна за винятком форс-мажорних обставин.

Якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша від суми податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу у повному обсязі.

Заміна предмета застави може здійснюватися тільки за згодою органу державної податкової служби.