Питання для самопідготовки і самоконтролю знань

1. Мета і зміст контролю за нарахуванням та сплатою податку на прибуток.

2. Організація контролю за правильністю складання та своєчасністю подання декларації про прибуток підприємства.

3. Зміст камеральної перевірки правильності відображення валових доходів і витрат у декларації про прибуток підприємств.

4. Амортизація основних засобів у податковому обліку та її вплив на визначення оподатковуваного прибутку.

5. Контроль за додержанням умов пільгового оподаткування прибутку підприємств.

Тематика індивідуальних навчально-дослідних завдань

1. Роль податку на прибуток у формуванні бюджетних доходів.

2. Необхідність, мета і призначення контролю за нарахуванням і сплатою податку на прибуток.

3. Перевірка правильності обчислення і сплати податку на прибуток.

4. Перевірка правильності заповнення декларації про прибуток підприємства та контроль за своєчасністю її подання.

5. Податковий кодекс України про пільгове оподаткування прибутку.

6. Проблеми організації контролю за нарахуванням і сплатою податку на прибуток в умовах економічної кризи.

Література: 1; 2; 4; 5; 9; 11–22.

Тема 8. Контроль за оподаткуванням доходів громадян Методичні поради до вивчення теми

Особливість контролю за оподаткуванням доходів фізичних осіб полягає в тому, що відповідальним за правильність обчислення і своєчасність сплати податку на доходи громадян, які є найманими працівниками і здійснюють свою діяльність за контрактом або трудовим договором, є їх роботодавець, тобто податковий агент, який бере на себе функції посередника у податкових відносинах між громадянами і державою.

Протягом календарного року щомісячний оподатковуваний дохід громадянина – платника може коливатися в залежності від обсягів виконуваних робіт і посадових обов’язків, а також – від індексації нарахованої суми заробітної плати з урахуванням рівня інфляції за попередні місяці.

Враховуючи важливу бюджетоутворюючу місію податку на доходи фізичних осіб, правильність його нарахування і своєчас­ність сплати дозволяють забезпечувати відповідні надходження коштів до доходної частини бюджету. Зокрема, місцеві бюджети на 60–80 % наповнюються за рахунок надходжень загально­державного податку на доходи фізичних осіб внаслідок їх перерозподілу.

Структурно-логічна схема податку на доходи фізичних осіб наведена на рис. 8.1.

Поточний контроль за правильністю нарахування і сплати податку на доходи фізичних осіб здійснюється на основі відпо­відного розрахунку суми податку, що надається податковим агентом, який використовує найману працю, щоквартально протягом 40 днів після закінчення звітного кварталу, незалежно від форми власності, підпорядкування і способу оподаткування (традиційна або спрощена). Якщо чисельність найманих праців­ників не перевищує 1 000 осіб, розрахунок подається єдиним документом, при більшій чисельності працівників оформлю­ються кілька документів.

Рис. 8.1. Структурно-логічна схема податку на доходи фізичних осіб

Податковий інспектор повинен перевірити:

1. правильність інформаційної бази проведення розрахунків (станом на 1 січня поточного року);

2. правильність визначення щомісячного оподатковуваного доходу (об’єкта оподаткування);

3. правильність застосування ставок оподаткування;

4. економічну обґрунтованість застосування податкової со­ціальної пільги (ПСП), підтверджену відповідними документами щодо права на податкові пільги, і правильність її обчислення;

5. повноту і своєчасність утримання податковим агентом соціальних страхових внесків безпосередньо із нарахованої заробітної плати працівника;

6. економічну обґрунтованість застосування податкової знижки, підтверджену відповідними документами;

7. правильність нарахування податку на доходи внаслідок проведеної індексації доходів протягом звітного періоду;

8. відповідність податку на доходи фізичних осіб за квартал сумі податку, утриманого за окремі місяці кварталу.

До складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку згідно статті 164.2 Податкового кодексу України (ПКУ) включаються:

1. заробітна плата за трудовим договором (контрактом);

2. винагороди та інші виплати за контрактом;

3. доходи від продажу об’єктів майнових і немайнових прав, авторська винагорода;

4. дохід від надання майна у лізинг;

5. доходи у вигляді дивідендів, процентів, виграшів, призів;

6. інвестиційний прибуток від операцій з цінними паперами, деривативами, корпоративними правами;

7. дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна;

8. страхові відшкодування за договорами страхування життя;

9. безповоротна фінансова допомога;

10. інші доходи.

Відповідно до статті 165 Податкового кодексу України не включаються до загального місячного (річного) оподаткову­ваного доходу:

1. адресна державна і соціальна матеріальна допомога;

2. внески на обов’язкове соціальне страхування платника податку;

3. внески до недержавного пенсійного фонду;

4. вартість безоплатного лікувально-профілактичного харчу­вання;

5. кошти, отримані на відрядження або під звіт;

6. кошти або вартість майна, які надходять платнику податку за рішенням суду при розірванні шлюбу;

7. аліменти, за винятком виплати аліментів нерезидентом;

8. допомога на поховання платника податку;

9. інші доходи.

За допомогою своєчасного податкового контролю забезпе­чується можливість подальшого перерахунку річної суми подат­ку на доходи фізичних осіб на підставі декларації «Про май­новий стан і доходи громадян», яка подається до 30 квітня наступного за звітним року.

Самостійно подають декларацію про свій майновий стан і отримані протягом звітного року доходи такі категорії громадян:

1. держслужбовці;

2. громадяни, які отримували доходи не від податкових агентів;

3. громадяни, які отримували доходи за межами України;

4. громадяни, які отримали спадщину, подарунки;

5. громадяни, які здавали своє житло в оренду;

6. громадяни, які отримали прибуток від продажу цінних паперів;

7. громадяни, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання;

8. громадяни, які претендують на податкову знижку (право на отримання податкової знижки має бути підтверджено документально).

При заповненні податкової декларації громадяни повинні повідомити таку інформацію:

1. дані про платника: ПІБ, ідентифікаційний номер, адресу постійного місця проживання, №№ телефонів;

2. доходи з основного місця роботи: назва і адреса робото­давця, код ЄДРПОУ або ідентифікаційний номер (для приват­них підприємців), річний дохід і суму сплаченого роботодавцем податку;

3. доходи, отримані не від податкових агентів;

4. доходи, отримані за межами України;

5. доходи від підприємницької, приватної нотаріальної, адвокатської та іншої незалежної діяльності;

6. загальну сума оподатковуваного доходу;

7. дані про наявність і вартість нерухомого і рухомого майна та інших активів.

Обов’язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним, якщо він отримував доходи виключно від податкових агентів або від операцій продажу (обміну), дарування майна, якщо при нотаріальному посвідченні договорів за ними був сплачений податок на доходи фізичних осіб.

З 2012 р. обсяг і структура декларації про майновий стан і доходи фізичних осіб (податкової декларації) значно розширені: вона має 10 розділів та 10 додатків, у яких деталізовано перелік доходів, обов’язкових для декларування. Так, громадянам необ­хідно надавати відомості про володіння житловою і нежитловою нерухомістю, земельними ділянками, цінними паперами, а та­кож про наявність коштів на банківських рахунках, накопичу­вальних пенсійних рахунках та про отримані кредити. Платник податків – фізична особа зобов’язана повідомити податковий орган про угоди з нерухомістю, інвестиційні активи, набуту спадщину та доходи, отримані за межами України. Доходи, отримані фізичними особами – підприємцями та самозайнятими особами, вказуються окремо. Особи, що мали порушення зако­нодавства про боротьбу з відмиванням і легалізацією доходів, зобов’язані розкривати дані про стан доходів членів своїх сімей.

Кожний платник податку на доходи фізичних осіб, якщо його щомісячні доходи не перевищують обмеженої законодавством суми, має право скористатися податковою соціальною пільгою (ПСП), тобто зменшити суму місячного оподатковуваного дохо­ду, що отримується на території України від одного робо­тодавця у вигляді зарплати, на суму ПСП. Граничний розмір доходу, який дає право на отримання ПСП, дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 грн. При цьому граничний роз­мір доходу, що дає право на отримання ПСП одному з батьків, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, визна­чається пропорційно відповідній кількості дітей.

ПСП не може бути застосована до:

1. інших, ніж заробітна плата, доходів платника податку;

2. заробітної плати, яку платник податку протягом звітного податкового місяця отримує одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового чи майнового забезпечення учнів, студен­тів, аспірантів, ординаторів, ад’юнктів, військовослужбовців, що виплачуються з бюджету;

3. доходів самозайнятої особи від провадження підприєм­ницької або іншої незалежної професійної діяльності.

При порушенні порядку застосування ПСП штраф складає 100 % від суми недоплати податку на доходи фізичних осіб.

За наслідками звітного податкового року окремі платники податків мають право на податкову знижку, яка враховує фак­тично здійснені платником податку протягом звітного податко­вого року витрати за переліком, передбаченим статтею 166 Податкового кодексу України, підтверджені платіжними та розрахунковими документами. На суму податкової знижки дозволяється зменшення суми загального річного оподатко­вуваного доходу платника податку, одержаного у звітному податковому році.

Для отримання податкової знижки, що надається виключно резидентам, разом з декларацією про майновий стан і доходи громадяни подають до податкової інспекції такі документи:

1. Для іпотечного позичальника: копії платіжних документів з погашення кредиту за рік, копії кредитного договору і договору купівлі-продажу нерухомості.

2. Для студента: копію договору з навчальним закладом і документи, що засвідчують сплату за навчання.

3. Для страхувальника життя або учасника недержавного пенсійного фонду: копії договорів страхування (пенсійного забезпечення) і платіжних документів про сплату страхових і пенсійних внесків.

4. Для платника податку, який компенсує вартість платних послуг з лікування свого або члена сім’ї першого ступеня споріднення: документи, що засвідчують фактичні витрати на лікування у розмірах, які не перекриваються виплатами з фонду загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування.

Усі громадяни, які мають право на отримання податкової знижки, окрім перелічених документів обов’язково надають податковому інспектору за місцем проживання копії паспорта і довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, заповнену податкову декларацію, а також заяву про спосіб переказу коштів податкового кредиту (на рахунок у банку чи поштою).

Якщо платник податку не скористався правом на нараху­вання податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься.