Адміністративний арешт майна

Винятковим засобом забезпечення погашення податкового боргу є адміністративний арешт активів платника. Це – заборона платнику здійснювати будь-які операції, дії з активами, крім дій по їх зберіганню, охороні і підтримці в належному функціо­нальному стані.

Арешт активів боржника-платника фактично означає припинення його діяльності.

Для арешту активів боржника мають бути наступні підстави:

• платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

• фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

• платник податків відмовляється від проведення докумен­тальної перевірки за наявності законних підстав для її прове­дення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;

• відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб’єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торговельні патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій;

• відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби;

• платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

• платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

• платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

Арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків.

Арешт майна може бути повним або умовним.

Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов’язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покла­дається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов’язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного органу державної податкової служби на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном.

Керівник органу державної податкової служби (його заступ­ник), за наявності однієї з перелічених обставин, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається:

• платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна;

• іншим особам, у володінні, розпорядженні або користу­ванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Зокрема, інформація про арешт активів платника податків надається:

• банкам з вимогою тимчасового призупинення операцій по рахунках, крім операцій з погашення податкового боргу;

• іншим особам, у розпорядження або у користуванні яких знаходяться активи боржника.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду після звернення до суду органу державної податкової служби.

Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює також за рішенням суду.

Арешт майна може бути також застосований до товарів, які виготовляються, зберігаються, переміщуються або реалізуються з порушенням правил, визначених митним законодавством України чи законодавством з питань оподаткування акцизним податком, та товарів, у тому числі валютних цінностей, які продаються з порушенням порядку, визначеного законодав­ством, якщо їх власника не встановлено.

У цьому випадку посадові особи контролюючих або право­охоронних органів відповідно до їх повноважень тимчасово затримують таке майно із складенням протоколу, який повинен містити відомості про причини такого затримання з посиланням на порушення конкретної законодавчої норми; опис майна, його родових ознак і кількості; відомості про особу (особи), в якої було вилучено такі товари (за їх наявності); перелік прав та обов’язків таких осіб, що виникають у зв’язку з таким вилученням.

Керівник підрозділу правоохоронного органу, у підпорядку­ванні якого перебуває посадова особа, яка склала протокол про тимчасове затримання майна, зобов’язаний невідкладно поін­формувати керівника органу державної податкової служби (його заступника), на території якого здійснено таке затримання, з обов’язковим врученням примірника протоколу.

На підставі відомостей, зазначених у протоколі, керівник органу державної податкової служби (його заступник) приймає рішення про накладення арешту на таке майно або відмову в ньому.

Рішення про накладення арешту на майно повинне бути прийняте до закінчення робочого дня, що настає за днем скла­дення протоколу про тимчасове затримання майна.

Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника). Обґрун­тованість такого арешту протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністра­тивному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, – протягом граничного строку, визначеного законодавством. Зазначений строк не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

При прийнятті рішення про арешт майна банку арешт не може бути накладено на його кореспондентський рахунок.

Рішення керівника органу державної податкової служби (його заступника) щодо арешту майна може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

У всіх випадках, коли орган державної податкової служби вищого рівня або суд скасовує рішення про арешт майна, орган державної податкової служби вищого рівня проводить службове розслідування щодо мотивів прийняття керівником органу державної податкової служби (його заступником) рішення про арешт майна та приймає рішення про притягнення винних до відповідальності відповідно до закону.

Платник податків має право на відшкодування збитків та немайнової шкоди, завданих органом державної податкової служби внаслідок неправомірного застосування арешту майна такого платника податків, за рахунок коштів державного бюджету. Рішення про таке відшкодування приймається судом.

Посадова особа органу державної податкової служби, яка виконує рішення про адміністративний арешт майна платника податків, визначає порядок його збереження та охорони.

Припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв’язку з:

• погашенням податкового боргу платника податків;

• усуненням платником податків причин застосування адміністративного арешту;

• ліквідацією платника податків, у тому числі внаслідок проведення процедури банкрутства;

• пред’явленням платником податків свідоцтва про держав­ну реєстрацію суб’єкта господарювання, дозволів (ліцензій) на провадження діяльності, торгових патентів, сертифікатів відпо­відності реєстраторів розрахункових операцій;

• фактичним проведенням платником податків інвентари­зації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки (у перелічених випадках рішення щодо звільнення з-під арешту майна приймається органом державної податкової служби);

• відсутністю протягом 96 годин рішення суду про визнання арешту обґрунтованим;

• наданням відповідному органу державної податкової служби третьою особою доказів про належність арештованого майна до об’єктів права власності цієї третьої особи;

• скасуванням судом або органом державної податкової служби рішення керівника органу державної податкової служби (його заступника) про арешт майна;

• прийняттям судом рішення про припинення адміністра­тивного арешту.

Якщо рішення про звільнення майна з-під арешту прийнято щодо арешту, який було визнано судом обґрунтованим, орган державної податкової служби повідомляє про своє рішення відповідний суд не пізніше наступного робочого дня.

У випадку, коли майно платника податків звільняється з-під адміністративного арешту, повторне накладення адміністратив­ного арешту з підстав накладення першого арешту не дозво­ляється.

Якщо розглянуті вище заходи не призвели до погашення податкового боргу, податкові органи мають право стягувати кошти з рахунку платника або продавати його майно.