Тематика індивідуальних навчально-дослідних завдань

1. Законодавче регулювання податкового контролю в Україні.

2. Основні положення Податкового кодексу України про відповідальність платників податків.

3. Основні положення Закону України «Про Державну податкову службу в Україні» та Податкового кодексу України про права і обов’язки працівників податкових органів.

4. Недоліки чинного законодавства з питань оподаткування.

5. Сутність податкового контролю, мета і етапи його проведення.

6. Спільні риси і відмінності в організації контролю за сплатою податків юридичними і фізичними особами.

7. Напрями удосконалення податкового контролю.

8. Порядок нарахування пені та застосування штрафних санкцій за неповну і несвоєчасну сплату податків.

9. Порядок нарахування пені та застосування штрафних санкцій за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності.

Термінологічний словник

Відстрочення платежу податку – перенесення основної суми податкового зобов’язання на більш пізній термін.

Доброякісні документи – документи, які після ревізійної перевірки виявилися правильно оформленими та обґрунтовано відображають сутність законної операції.

Злоякісні документи – документи, які спотворено відобра­жають суть операції або мають помилки в оформленні (доку­менти, що складені не по формі; в яких відсутні реквізити, печатки, підписи; які мають виправлення, підчистки, помарки).

Податковий контроль – система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розра­хункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покла­дено на контролюючі органи.

Розстрочення платежу податку – розподіл суми податко­вого зобов’язання на кілька термінів сплати.

Література: 1; 4; 5; 8; 9; 1117.

Модуль 2. Податковий менеджмент господарсько-фінансової діяльності юридичних і фізичних осіб

Тема 7. Контроль за нарахуванням та сплатою податку на прибуток Методичні поради до вивчення теми

Метою контролю за сплатою податку на прибуток є контроль за дотриманням основних положень і вимог Податкового ко­дексу України. Змістом контролю за сплатою даного податку є:

• перевірка державної реєстрації господарюючого суб’єкта, що є платником податку на прибуток, а також перевірка відповідності основних напрямків його діяльності статутним вимогам (попередній податковий контроль);

• перевірка правильності формування об’єктів оподатку­вання;

• перевірка правильності обчислення податку на прибуток, заповнення Декларації про прибуток підприємства за звітний період і контроль за своєчасністю її подання.

При складанні Декларації про прибуток підприємства і визначенні прибутку до оподаткування слід керуватися мето­дикою визначення оподатковуваного прибутку, який розрахо­вується шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованої продукції, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду (статті 138143 Податкового кодексу).

Склад валових доходів, наведених у Декларації, податковий інспектор звіряє з переліком доходів звітного періоду, визна­чених статтями 135137 Податкового кодексу.

Серед нововведень Кодексу важливе місце займає зміна в порядку визначення дати виникнення податкового зобов’язання: дохід від реалізації товарів визначається за датою переходу покупцю права власності на такий товар; дохід від надання послуг та виконання робіт визначається за датою акта (чи іншо­го відповідного документа), що підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Раніше діяла концепція першої події, відповідно до якої податкове зобов’язання виникало у момент отримання авансу в рахунок продажу, або у момент відвантаження товарів (фактич­ного надання послуг, надання робіт): в залежності від того, яке з цих двох подій відбувалося першим.

До складу собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг включаються витрати, прямо пов’язані з виробництвом, а саме: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, амортизація вироб­ничих основних засобів та нематеріальних активів, вартість придбаних послуг, інші прямі витрати.

Амортизація – це систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизуються, протягом строку їх корисного використання (експлуатації). Податковим кодексом України запроваджено поділ основних засобів та інших необоротних активів за мінімально допустимими строками їх корисного використання на 16 груп, нематеріальних активів – на 6 груп.

Шляхом амортизації основних засобів у податковому періоді відбувається поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення на зменшення оподатковуваного прибутку платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань. Платники податку на прибуток зацікавлені у розрахунку амортизації за найвищими нормами для зменшення об’єкта оподаткування.

Податковим кодексом передбачено поступове зниження основної ставки податку на прибуток. Так, з 1 квітня 2011 р. вона зменшилася з 25 до 23 % (до 31 грудня 2011 р.); до 31 грудня 2012 р. податкова ставка складатиме 21 %, до 31 грудня 2013 р. – 19 %, з 1 січня 2014 р. – 16 %.

Структурно-логічна схема податку на прибуток підприємств наведена на рис. 7.1.

Оподатковуваний прибуток окремих платників може відчут­но зрости через заборону:

1. відносити на валові витрати будь-які товари і послуги, придбані у платників єдиного податку (крім придбання робіт і послуг у фізичної особи – підприємця, який здійснює діяльність у сфері інформатизації);

2. включати до валових витрат послуг у сфері консалтингу, реклами, маркетингу та інжинірингу, які були надані нерези­дентами, які мають офшорний статус.

Рис. 7.1. Структурно-логічна схема податку на прибуток підприємств

Також не включаються до валових витрат роялті на користь нерезидента (якщо їх обсяг перевищує 4 % від виручки за рік, що передує звітному); на користь офшорних компаній; на користь особи, яка не є фактичним (бенефіціарним) власником такої оплати, за винятком випадків, коли фактичний власник надав право отримувати таку оплату іншим особам; нарешті, у разі, якщо роялті виплачується щодо об’єктів, права інтелек­туальної власності на які вперше виникли у резидента України.

Статтею 136 Податкового кодексу внесено окремий перелік з 23 пунктів доходів, які не підлягають оподаткуванню податком на прибуток. Серед них аванси та ПДВ (за винятком випадків, коли продавець не є платником ПДВ); прямі інвестиції або реінвестиції в корпоративні права; кредити та позики; грошові кошти спільного інвестування; емісійний дохід; дивіденди (ст. 153.3 Кодексу); майно і кошти, передані комісіонеру (пові­реному, агенту) за договорами комісії, доручення, консигнації, тощо; кошти та майно, повернуті власнику при ліквідації юри­дичної особи або припинення спільної діяльності; міжнародна технічна допомога та інші.

Податковий кодекс надав певні переваги при сплаті податку на прибуток окремим категоріям платників. Так, платники податків з доходом менше 3 млн грн за рік, починаючи з 1 квіт­ня 2011 р. до 1 січня 2016 р., можуть взагалі не платити податок на прибуток (ставка податку для них становить 0 %). Однак, є ряд умов, які такий платник податків повинен виконувати, щоб підпадати під нульову ставку;

3. по-перше, його працівники (особи, які перебувають з ним у трудових відносинах) повинні отримувати зарплату розміром не менше двох мінімальних заробітних плат, встановлених законом;

4. по-друге, платник податків повинен відповідати одному з таких критеріїв: бути створеним після 1 квітня 2011 р.; протягом останніх трьох років одержувати щорічний дохід у розмірі не більше 3 млн грн, при цьому середня кількість найманих пра­цівників за весь період не повинна перевищувати 20 осіб; у пе­ріод до вступу Податкового кодексу бути платником єдиного податку, мати виручку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) до 1 мільйона гривень та середню кількість працівників до 50 осіб.

При цьому необхідно враховувати, що якщо в будь-якому звітному періоді показник по доходу, середній кількості праців­ників або їх заробітної плати буде перевищено, то прибуток, отриманий у такому звітному періоді, повинен обкладатися податком у звичайному (не пільговому) порядку.

Нульова ставка податку на прибуток не поширюється на такі суб’єкти підприємництва:

а) створені шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення), приватизації та корпоратизації в період після вступу в силу Податкового кодексу;

б) які здійснюють таку діяльність:

• виробництво, оптовий продаж, експорт та імпорт підакцизних товарів;

• оптову торгівлю і посередництво в оптовій торгівлі;

• операції з нерухомим майном, оренду; діяльність у сфері розваг (ст. 14 Кодексу);

• фінансову діяльність і діяльність з обміну валют;

• виробництво, оптову та роздрібну продаж паливно-мастильних матеріалів;

• видобуток, серійне виробництво і виготовлення доро­гоцінних металів і дорогоцінного каміння;

• видобуток і реалізацію корисних копалин загально­державного значення;

• діяльність з надання послуг пошти і зв’язку;

• діяльність з організації торгів (аукціонів) предметами мистецтва, колекціонування або антикваріату;

• діяльність з надання послуг у сфері телебачення і радіомовлення;

• охоронну діяльність;

• зовнішньоекономічну діяльність;

• виробництво продукції з давальницької сировини;

• виробництво і розподіл електроенергії, газу та води;

• діяльність у сфері права, бухгалтерського обліку, інжинірингу, надання послуг підприємцям.

У відповідності з Податковим кодексом, від податку звіль­няється прибуток:

• приватних дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладів (отримана від надання освітніх послуг);

• від продажу в Україні продуктів дитячого харчування власного виробництва (спрямована на збільшення обсягів виробництва та зменшення роздрібних цін таких продуктів);

• підприємств і організацій, заснованих організаціями інвалідів (з певними умовами і виключеннями);

• від ряду програм, пов’язаних з ЧАЕС (при цільовому використанні коштів);

• Міжнародного дитячого центру «Артек» і Українського дитячого центру «Молода гвардія»;

• підприємств енергетичної галузі в рамках, визначених Кодексом;

• деякі доходи неприбуткових організацій та установ, внесених до Реєстру неприбуткових організацій та установ.

Особливі правила оподаткування передбачені Податковим кодексом для виробників сільськогосподарської продукції, страховиків, виробників енергоефективних технологій.

Норми Розділу III Податкового кодексу «Податок на при­буток підприємств» використовуються для розрахунків з бю­джетом, починаючи з доходів і витрат на 1 квітня 2011 р., крім окремо обумовлених у Перехідних положеннях пунктів. Зокре­ма, вже з 1 січня 2011 р. на десять років звільняється від оподаткування прибуток:

1. від надання готельних послуг (готелі категорії від 3 до 5 «зірок»);

2. від основної діяльності підприємств легкої промисловості (крім виробництва продукції з давальницької сировини);

3. від продажу електричної енергії, створеної з віднов­люваних джерел енергії;

4. від основної діяльності підприємств суднобудівної про­мисловості;

5. від основної діяльності підприємств літакобудівної про­мисловості;

6. підприємств машинобудування для агропромислового комплексу.

Перехідні положення Податкового кодексу передбачають також звільнення до 1 січня 2020 р. від оподаткування прибутку:

1. виробників біопалива;

2. підприємств – від одночасного виробництва електричної і теплової енергії та/або теплової енергії з використанням біоло­гічних видів палива;

3. виробників техніки та обладнання, визначених Законом України «Про альтернативні види палива»;

4. від видобутку та використання газу (метану) вугільних родовищ.

Крім того, до 1 січня 2015 р. звільнено від оподаткування прибуток видавництв, видавничих організацій, підприємств поліграфії, отриманий від виготовлення на території України книжкової продукції; до 1 січня 2016 р. не включаються до доходу кошти або вартість майна, отримані виробниками кіно­фільмів та мультиплікації і спрямовані на виробництво націо­нальних фільмів.

Необхідно враховувати, що пільги (податкові канікули), передбачені Перехідними положеннями, застосовуються, якщо суми, звільнені від оподаткування, спрямовуються на збіль­шення обсягів виробництва (надання послуг); переоснащення матеріально-технічної бази, впровадження нових технологій; повернення кредитів, узятих з перерахованими цілями. Якщо платник порушує ці умови, він зобов’язаний збільшити подат­кові зобов’язання та сплатити розраховану відповідно до вимог Кодексу пеню. Порядок цільового використання звільнених від оподаткування коштів визначається Кабінетом Міністрів України.