Тема 4. Порядок погашення податкового боргу Методичні поради до вивчення теми

Чинним законодавством України визначені поняття, що стосуються практики оподаткування юридичних і фізичних осіб. Зокрема, податкове зобов’язання – це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Податковим боргом (недоїмкою) вважається не сплачена в установлений строк самостійно узгоджена платником податків або узгоджена в порядку оскарження (встановлена судом) сума грошового зобов’язання з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності, включаючи пеню, нараховану на суму такого грошового зобов’язання. Іншими словами, податковий борг  це грошове зобов’язання платника за звітний період, яке містить штрафи, якщо вони були застосовані, а також пеню, нараховану на суму такого грошового зобов’язання.

До складу податкового боргу входять наступні елементи:

• не сплачені у встановлені строки грошові (податкові) зобов’язання;

• штрафи і пеня, нараховані відповідно до вимог подат­кового законодавства;

• плата за користування відстроченням або розстроченням грошового зобов’язання.

Виникнення податкового боргу часто обумовлене умисним ухиленням від виконання податкового зобов’язання; в інших випадках його наявність може пояснюватись об’єктивними чин­никами негативного впливу на фінансово-господарську діяль­ність платника податків.

У теорії податкового менеджменту з метою організації про­цесу управління податковим боргом він поділяється на статуси (рис. 4.1).

Р ис. 4.1. Статуси податкового боргу

Статус визначає ступінь активності дій податківців. Стосовно стягнення податкової заборгованості розрізняють два статуси: інертний і дієвий.

Інертний  це статус, у якому податкові органи не вживають заходів стягнення, але застосовують певні міри з метою впливу на фіскальну поведінку платників для спонукання останніх сплатити борг (вручення податкових вимог, реєстрація подат­кової застави, опис заставного майна, нарешті, виключний спосіб  арешт активів платника).

Існує два види інертного статусу: до податкової вимоги (надання боржнику повідомлення-рішення) та податкова ви­мога. Податкове повідомлення-рішення – письмове повідом­лення податкового органу про обов’язок платника податків сплатити суму грошового зобов’язання, визначену контролюю­чим органом у випадках, передбачених Податковим кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Податкова вимога – це письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Дієвий статус податкового боргу платника – статус, у якому відбувається зменшення боргу завдяки певним діям податкового керуючого згідно його повноважень. Розрізняють п’ять видів дієвого статусу: активний вид; пасивний вид; статус при про­цедурі банкрутства; статус розстрочення/відстрочення податко­вого боргу; статус безнадійного податкового боргу.

Активний вид дієвого статусу податкового боргу означає, що до боржника застосовуються усі можливі заходи стягнення відповідно до чинного законодавства.

Пасивний вид дієвого статусу податкового боргу означає, що податкові органи не можуть застосувати заходи стягнення.

Статус при процедурі банкрутства – дієвий статус податко­вого боргу, який стосується тих випадків наявності податкового боргу, по яких справа розглядається в суді.

Статус розстрочення (відстрочення) включає всі види боргу, по яких застосовується режими розстрочки і відстрочки стягнення податкових платежів.

До безнадійного виду дієвого статусу податкового боргу належать наступні випадки:

• визнання боржника банкрутом;

• податковий борг виник внаслідок наявності форс-мажор­них обставин;

• за податковим боргом минув строк позовної давності (1 095 днів);

• наявність податкового боргу юридичних осіб, що визнані фіктивними;

• боржником є померла або безвісно відсутня фізична особа;

• фізична особа – боржник знаходиться в розшуку більше двох років.

Безнадійний борг підлягає списанню.

Платник самостійно обчислює суми своїх податкових зобов’язань і зазначає їх у деклараціях і розрахунках, які у встановлені законодавством строки подає до податкового органу. Сума податкового зобов’язання вважається узгодженою з дати подання цих документів.

Податковий орган самостійно визначає грошові зобов’язання платників у наступних випадках:

• неподання податкової звітності;

• виявлення арифметичних помилок у деклараціях і розра­хунках;

• виявлення методологічних помилок при обчисленні сум податків;

• при визначенні податкового зобов’язання непрямим методом.

Після визначення податкового зобов’язання у вищезазна­чених випадках його сума вважається узгодженою з моменту вручення боржнику – платнику податкового повідомлення.